Ухвала суду № 103598900, 03.03.2022, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/9639/21

Провадження №1-кп/359/273/2022

У Х В А Л А

3 березня 2022 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі судді колегії суддів Вознюка С.М.,

при секретарі Петрової Я.А.,

за участю прокурора Прос Ю.В., захисника обвинуваченого адвоката Чорного С.С.,

у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в режимі відеоконференції з використанням системи «EasyCon» під час судового розгляду в кримінальному провадженні №22020000000000284, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.12.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, демографічний запис 19821118-00850,

по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.3 ст.305 КК України,

розглянувши в порядку ст. 331 КПК України питання подальшого утримання обвинуваченого під вартою та заявлені у цьому зв`язку клопотання,

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 06.10.2021 року перебуває зазначене кримінальне провадження, де обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою, термін дії запобіжного заходу спливає о 24.00 год. 05.03.2022 року. Наступне судове засідання призначено на 15.00 год. 17.03.2022 року. З цього приводу прокурором 01.03.2022 року подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу на два місяці.

Участь самого обвинуваченого в судовому засіданні не можлива зважаючи на бойові дії на території України з боку Російської Федерації, починаючи з 24.02.2022 року, запровадження у цьому зв`язку воєнного стану, виключення будь-якої можливості доставки обвинуваченого до суду з ДУ «Київський слідчий ізолятор» з м. Києва, а також неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції (повітряна тривога в м. Києві). Крім того, суд вважає за необхідне здійснити відповідний розгляд у визначений час, з метою захисту інтересів інших учасників процесу та збереження їхнього життя.

Баланс відповідних прав та інтересів громадян, які наражаються на небезпеку при виконанні вимог КПК України щодо організації обов`язкової участі обвинуваченого ОСОБА_1 (прокурор, захисник, працівники суду, працівники поліції та конвойного підрозділу, персонал ДУ «Київський слідчий ізолятор», і виконання ними своїх обов`язків в частині здійснення правосуддя, тощо) в судовому засіданні набагато переважає за право обвинуваченого бути присутнім в залі суду (як і обов`язок суду забезпечити участь обвинуваченого) під час вирішення питання в порядку ст. 331 КПК України дії запобіжного заходу у зв`язку з обвинуваченням його у вчиненні особливо тяжкого злочину.

У цьому зв`язку, наведені вище обставини є істотними, і вцілому свідчать про наявність виключних підстав для проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого, забезпечити участь якого під час розгляду клопотання прокурора не надалось можливим з причин, що не залежали від суду чи інших посадових осіб.

З цього приводу розгляд даного клопотання здійснено за відсутності обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про те, що не зменшилися ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1ст. 177 КПК України, зокрема ризик переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, що обумовлює можливість тримання під вартою. Зазначає, що враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення, застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не гарантує можливості запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Крім того, на думку прокурора, ведення бойових дій та запровадження воєнного стану на території України надає додаткові ризики зникнення обвинуваченого та ухилення від відповідальності та явки до суду.

Захисник заперечив проти продовження найсуворішого запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено наявність заявлених ризиків, просив суд, враховуючи тривалість перебування під вартою, запровадження воєнного стану та попередню поведінку обвинуваченого до його затримання, змінити обвинуваченому запобіжний захід на інший більш м`який, який би надав йому можливість виконати ОСОБА_1 свій конституційний обов`язок щодо захисту держави.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись із матеріалами судового провадження у необхідному для цього питання обсязі, суд дійшов таких висновків.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2022 р. обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до05.03.2022 року включно.

Відповідно довимог ч.3ст.331КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2ст. 183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, окрім як 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Санкція ч. 3ст. 305 КК Українипередбачає позбавленняволі настрок віддесяти доп`ятнадцяти років, а тому виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим. Водночас, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Вимоги статті 194 КПК України зобов`язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

Щодо обґрунтованості підозри.

Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Станом на 12.01.2022 року стадія досудового розслідування завершена та зібрано усі докази, які прокурор вважав достатніми для складення обвинувального акту. Із змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України. В обвинувальному акті зокрема викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України. Санкція ч. 3ст. 305 КК Українипередбачає позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. На думку суду, ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України,з моментузастосування цьогозапобіжного заходуне зменшивсяі невідпав таполягає увірогідності переховуваннявід судуз метоюуникнення покарання у разі визнання його винним у вчиненні особливо тяжкого злочину.

В той же час, указаний ризик в умовах воєнного стану, на думку суду, не є достатнім щоб продовжити утримувати обвинуваченого під вартою, зважаючи на можливість останнього діяти в інтересах захисту незалежності України. зазначену позицію підтримав і захисник в ході судового розгляду.

Зазначені позиції у цьому зв`язку є рівними припущеннями.

Станом на сьогоднішній день загрози зовнішньої агресії перешкоджають здійснювати судочинство та розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог КПК України. Тому відповідний ризик перешкоджання здійсненню кримінального провадження нівельований зовнішньої агресією проти України.

Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Документи, о стосуються особи обвинуваченого не свідчать про можливість продовження ним своєї злочинної поведінки. Злочин, відносно якого останньому пред`явлено обвинувачення є кримінальним правопорушення в сфері обіг наркотичних засобів, і не пов`язаний з ушкодження здоров`я громадян, посяганням на їхнє життя та здоров`я.

Таким чином, суд вважає за можливе, і з урахуванням часу перебування обвинуваченого під вартою, змінити на більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Так, домашній арешт в умовах воєнного стану та загальних відомостей щодо обстрілів м. Харкова (проживання обвинуваченого) не є доцільним і буде неефективним, що також свідчить про витрачання додаткових людських ресурсів з метою виконання такого заходу.

Внесення відповідної застави є неможливим, зважаючи на матеріальний стан обвинуваченого. Такої застави раніше також не внесли і родичі обвинуваченого.

Тому, застосування до ОСОБА_1 особистого зобов`язання, на думку суду, в умовах воєнного стану, забезпечить його належну поведінку після відновлення миру на теренах України.

Отже, суд вважає за необхідне погодитися із доводами захисту про відсутність підстав для подальшого утримання під вартою ОСОБА_1 , та можливість на цій стадії кримінального провадження застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з встановленням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Також вважає за необхідне рекомендувати ОСОБА_1 стати до лав територіальної оборони та підтвердити свій конституційний обов`язок, як громадянина України, що однозначно може вплинути в подальшому на зменшення покарання та ступеня відповідальності в разі визнання особи винуватою у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Згідно вимог ст. 66 КК України, зазначена обставина може бути визнана пом`якшуючою відповідальність обставино.

На підставі наведеного та керуючись ст. 177-194, 331, 350, 376 КПК України, Прикінцеві та перехідні положення КПК України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану», суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора Прос Юлії Валеріївни про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому відмовити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання терміном на два місяці з визначенням відповідних обов`язків: повідомити суд/прокурора про місце свого перебування/знаходження, та засоби зв`язку; прибувати на вимогу до суду для проведення судового засідання; виконувати вимоги військово-цивільної адміністрації за місцем проживання/перебування.

Термін дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання становить до 29.04.2022 року.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти з ДУ «Київський слідчий ізолятор» негайно після надходження ухвали суду.

Рекомендувати ОСОБА_1 виконати вимоги ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо мобілізації цивільного населення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає судовому розгляду.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 03.03.2022 року.

Суддя:С. М. Вознюк