Рішення № 10357261, 12.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 212

РІШЕННЯ

Іменем України

12.07.2010Справа №2-10/2557-2010 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Північне сяйво», м. Саки (вул. Морська, 12, м. Саки, АР Крим, 96500)

До відповідача – Приватного підприємства «Манарага», м. Саки (вул. Морська, 12, м. Саки, АР Крим, 96500; вул. Строітельна, 21, офіс 3, м. Саки, АР Крим, 96500)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – гр. Мясоєдова С.Н., Сакський район (вул. Молодіжна, 21, с. Прибрежне, Сакський район, АР Крим, 96500)

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу та припинення права власності

Суддя С. Я. Тітков

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Здоров О.В. – представник за довіреністю від 30.05.2010 р. б/н (довіреність дійсна до 30.05.2011 р.)

Від відповідача - Мясоєдова С.М. – керівник ПП «Манарага»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Мясоєдова С.М. – засновник ПП «Манарага», паспорт серії РФ 8701192985

Суть спору:

Розглядається позов про визнання недійсним договору № 2504/10, укладеного сторонами 25.04.2010 р., та припинення права власності відповідача на майно, яке є предметом правочину.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просить за тих же підстав визнати недійсним договір № 2504/10, укладений сторонами 25.04.2008 р. та припинення право власності відповідача на майно, яке є предметом правочину.

Представник позивача підтримав позов в обсязі уточнених позовних вимог.

Представник відповідача і його засновник, що бере участь у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, просить у позові відмовити.

При цьому заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Таврійську товарну біржу , м. Євпаторія, з посиланням на те, що договір, який оспорюється позивачем, укладено біржею та усі документи, що стосуються правочину, знаходяться у неї.

У судовому засіданні оголошена перерва до 05.07.2010 р., яка продовжена до 12.07.2010 р.

12.07.2010 р. продовживши розгляд справи за участю тих же представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.04.2008 р. сторони на Таврійській товарній біржі, м. Євпаторія, уклали договір № 2504/10 купівлі-продажу будиночка для відпочинку літ. «С» площею 30,0 кв.м., убиральню літ. «Уб» площею 37, 3 кв.м. за адресою: м. Саки, вул. Морська, 12, вартістю 35500,00 грн.

Того ж дня сторони підписали акт прийому-передачі № 2504/10-10 вказаного майна, а 08.05.2008 р. це майно було зареєстровано в якості власності приватного підприємства «Манарага» Кримським республіканським підприємством «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії», реєстраційний номер 22778214.

Позивач просить визнати договір № 2504/10 від 24.04.2008 р. недійсним у зв’язку з тим, що він нотаріально не посвідчений і застосувати наслідки його недійсності, припинив право власності відповідача на спірне майно.

Відповідач просить у позов відмовити посилаючись на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2504/10 від 24.04.2008 р. укладено за згодою єдиного учасника товариства – гр. Цветкова В.В., договір не потребує нотаріального посвідчення, оскільки укладено на товарній біржі, а до участі у справі Таврійська товарна біржі, як особа, що здійснила правочин, не залучена.

Позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Те, що договір № 2504/10 від 25.04.2008 р. нотаріально не посвідчений документально підтверджено і не оспорюється відповідачем.

Відповідно до п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України у редакції від 16.01.2003 р. № 435-IV до основним вимогам, дотримання яких необхідно для дійсності правочину, відносяться вимога про те, що правочин повинен здійснюватися у формі, встановленому законом.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Проте, якщо нікчемний правочин сторонами виконаний, особа, чиї інтереси порушені цим правочином, в разі наявності відповідного спору має право вимагати визнання такого правочину недійсним (нікчемним) у судовому порядку.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Пунктом 1 ст. 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не створює юридичних наслідків. Це означає, що нікчемний договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості не вабить припинення права власності на ці об’єкти продавця і виникнення права власності на них покупця.

В силу закону договір № 2504/10, укладений сторонами по справі 25.04.2008 р. про купівлю-продажу об’єктів нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Проте, договір нотаріально не посвідчений і, отже, є недійсним (нікчемним).

Тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

В іншій частині провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Оскільки договір № 2504/10 від 25.04.2008 р. є недійсним, тому у відповідача право власності на спірні об’єкти нерухомості не виникло, немає і підстав для припинення цього права.

Доводи відповідача про те, що договір не підлягає нотаріальному посвідченню не можуть бути прийняті до уваги за наступними підставами.

Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. № 1957-XII угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Посилання на цю норму закону містить текст договору № 2504/10 від 25.04.2008 р.

У ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції від 01.07.2004 р. № 1952-IV, яка діяла до 11.02.2010 р. передбачалося, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі у встановленому порядку.

Проте, форма договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості регулюється не лише Законом України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р., але і іншими законами, зокрема, ст. 657 Цивільного кодексу України.

Якщо теж самі правовідносини регулюють норми різних законів, то з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету застосуванню підлягає норма того закону, який прийнято пізніше, а норма попереднього закону, якщо вона не скасована у встановленому законом порядку, підлягає застосуванню у частині, яка не суперечить нормі закону, прийнятого пізніше.

Тому ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» у редакції від 10.12.1991 р. № 1956-XII підлягає застосуванню у частині, що не суперечить ст. 657 Цивільного кодексу України, прийнятому 16.01.2003 р., тобто стосовно форми договору купівлі-продажу підлягає застосуванню ст. 657 Цивільного кодексу України.

Про необхідності нотаріального посвідчення договорів щодо придбання на біржових торгах об’єктів нерухомого майна вказано Міністерством юстиції України в листі від 16.01.2004 р. за № 19-35/64, у постанові Верховного суду України від 20.05.2008 р. по справі господарського суду АР Крим № 2-3/4423-2007 та практика Вищого господарського суду України, наприклад, постанова від 11.11.2009 р. № 4/2294.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» не містить яких-небудь вимог до формі договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на біржі у встановленому порядку і посилання на цю норму закону немає відношення до справи.

Враховуючи, що предметом спору є питання про форму договору, підстав для витребування яких-небудь додаткових документів від Таврійської товарної біржі і, отже, для залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не убачаю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення оголошено у судовому засіданні в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 80, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2504/10 від 25.04.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Північне сяйво» та Приватним підприємством «Манарага», через членів Таврійської товарної біржі м. Євпаторія – недійсним з дня його укладення.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          Стягнути з Приватного підприємства «Манарага», м. Саки (вул. Морська, 12, м. Саки, АР Крим, 96500, т/р 26002487322671 КРФ АКБ УСБ м. Сімферополь, МФО 324010, ЄДРПОУ 32641520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Північне сяйво», м. Саки (вул. Морська, 12, м. Саки, АР Крим, 96500; вул. Строітельна, 21, офіс 3, м. Саки, АР Крим, 96500, відомостей про р/р в установах банк в матеріалах справи немає) 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням господарського суду АР Крим чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Тітков С.Я