Рішення № 10357231, 09.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2010Справа №2-23/2709-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство «ЗІП» (51901, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А)

До відповідача Фізичної особи-підприємця Семенюк Лариси Миколаївни (96410, АР Крим, Чорноморський район, с. Новосільське, вул. Чумакова, буд. 11)

Про стягнення 9 515,44 грн.                                        

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Гладишев Є.О., представ. за довір. № 86 від 31.05.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 14/127 від 17.02.2009р. у розмірі 9515,44грн., а саме: 6000,00грн. суми основної заборгованості, 582,00грн. інфляційного збільшення суми боргу, 497,28грн. пені, 636,16грн. 10% річних від простроченої суми, 1800,00 грн. 30% від вартості товару, не сплаченого в строк. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 14.06.2010р. та 09.07.2010р. не з’явився, документи витребувані судом не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п.3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення його представника відповідача за викликом господарського суду суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Справа розглядається за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

Встановив :

17.02.2009р. між Фізичною особою-підприємцем Семенюк Ларисою Миколаївною (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю промисловим підприємством «ЗІП» (Постачальник) був укладений договір поставки № 14/127, згідно п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити на мовах цього договору продукцію виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП», кількість, асортимент і ціна якої зазначені в специфікаціях (накладних), які є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.2. розділу 4 Договору передбачено порядок оплати, а саме: Відповідач повинен був сплатити вартість Товару: або шляхом 100% попередньої оплати вартості партії товару; або з відстроченням, платежу до 14 календарних днів з моменту поставки Товару.

На підставі видаткової накладної №14-0001253 від 04.04.2009р. ФОП Семенюк Л.М. було поставлено товар на суму 7505,28 гривень.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого Товару, а саме: 10.08.2009р. на суму 505,28 грн.; 02.09.2009р. на суму 500,00 грн.; 11.12.2009р. на суму 500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

          Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, кінцевий розрахунок за поставлений товар відповідач не здійснив, сума основного боргу складає 6000,00 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом звірки, та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, штраф є неустойка, який стягується одноразово від суми невиконаного зобов’язання, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

          Пунктом 5.2. розділу 5 договору поставки № 14/127 від 17.02.2009р. передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару з вини Покупця, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати Товару на строк більше 60 (шістдесяти) календарних днів Покупець зобов'язаний також сплатити Постачальнику штраф в розмірі 30 відсотків від вартості Товару.

Нарахована позивачем пеня у сумі 497,28 та штраф у розмірі 1800,00грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також згідно п.5.2 договору у випадку порушення строків оплати товару з вини Покупця, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 10 відсотків річних від простроченої суми.

Нараховані позивачем у розрахунку інфляційні витрати у розмірі 582,00 грн. та 10% річних у розмірі 636,16 грн. є обґрунтованими та також підлягають стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 09.07.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 12.07.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49,75, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Семенюк Лариси Миколаївни (96410, АР Крим, Чорноморський район, с. Новосільське, вул. Чумакова, буд. 11, п/р 26006160501001 в ДФ ПАО «ПриватБанк», м.Симферополь, МФО 384436, п/р 260036423 в АТ «ЕРСТЕ БАНК», м.Симферополь МФО 380009, ід. №2236102605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове підприємство «ЗІП» (51901, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул. Широка, 107-А, п/р 260001678 в ВАТ "ЕрстеБанк" м.Київ, МФО 380009, код ЄДРПОУ 21875464) 6000,00грн. основного боргу, 497,28грн. пені, 1800,00грн. штрафу, 582,00грн. інфляційних витрат, 636,16грн. 10% річних, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.