Рішення № 10357228, 08.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2010Справа №2-11/2460-2010 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр», м. Київ;

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаллкрам», м.Сімферополь,

про стягнення 46810,01 грн.

Суддя С. С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр», м. Київ, звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаллкрам», м. Сімферополь, про стягнення заборгованості у сумі 46810,01 грн., в тому числі: 38607,72 грн. основного боргу, 4645,62 грн. пені, 1351,27 грн. інфляції, 2205,40 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем не виконуються обов`язки щодо сплати за поставлений позивачем товар по договору № 34 від 01.04.2008 р.

Представник відповідача у судові засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр», м. Київ, (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаллкрам», м.Сімферополь (покупець), укладений договір купівлі-продажу від 01.04.2008 р.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю гідроізоляційні і кровельні матеріали «ТехноНіколь» (надалі товар) після отримання грошових коштів за товар, а покупець зобов’язується сплатити за товар грошові кошти і прийняти товар на умовах наступного договору.

Згідно з п.1.2 договору, ціна, загальна вартість, найменування і кількість товару вказується в рахунку-фактурі.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що документами, що встановлюють факт постачання товару покупцю, є відповідні накладні на приймання-передачу товару від продавця до покупця.

Відповідно до п.3.2 договору встановлено, що покупець проводить оплату за кожну поставлену партію товару шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання договору позивачем було поставлено товару на суму 145030,01 грн., що підтверджується видатковими накладними: № СМ00000133 від 30.04.2008 р., на суму 27701,71 грн., № СМ00000173 від 21.05.2008 р., на суму 58820,64 грн., № СМ0091408 від 29.05.2008 р., на суму 2280,00 грн., № СМ0091432 від 03.06.2008 р., на суму 12494,43 грн., № СМ0991617 від 24.07.2008 р., на суму 22044,12 грн., № СМ991782 від 01.09.2008 р., на суму 2806,88 грн., № СМ992396 від 26.09.2008 р., на суму 16563,60 грн., № СМ 992293 від 16.09.2008 р., на суму 205,30 грн., № СМ992420 від 23.09.2008 р., на суму 2113,33 грн.

Відповідно до п.1 ст. 692 Цивільного кодексу України: покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте відповідач заборгованість погасив не повністю, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками, (а.с. 47-54).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Таким чином заборгованість позивача складає 38607,72 грн., яка обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Пунктом 4.3 договору у випадку несвоєчасної оплати за поставлений кровельний матеріал покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний прострочений день від суми поставки.

Позивачем пред’явлена до стягнення пеня за період з 21.05.2008 р. по 20.11.2008 р. в сумі 4645,62 грн., яка підлягає стягненню з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не заявлялось клопотання про застосування строку позовної давності до стягнення пені, пеня розрахована позивачем вірно, таким чином підлягає стягненню в повному обсязі в сумі 4645,62 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 1351,27 грн. інфляції, 2205,40 грн. 3 % річних, які розраховані позивачем вірно та підлягають стягненню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено і підписано 08.07.2010 р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаллкрам», (95048, м.Сімферополь, вул.Балаклавська, 67, кв.17, ЄДРПОУ 33434175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Центр», (01103, м. Київ, вул.Професора Підвисоцького/Драгомирова, буд.10/10, кім 60-61; 03680, м.Київ, вул.Червонопрапорна, буд.34, 2-й поверх; ЄДРПОУ 32046030) 38607,72 грн. основного боргу, 4645,62 грн. пені, 1351,27 грн. інфляції, 2205,40 грн. 3 % річних, 486,10 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Потопальський С.С.