Рішення № 10357100, 18.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 320

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2010Справа №2-11/4515.3-2009 За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», м. Феодосія;

до відповідача - Комунального Житлово-Експлуатаційного підприємства «Приморський», м. Феодосія,

про стягнення 486378,20 грн.

Суддя С.С. Потопальський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Облетова Г.В., представник по дов., дов. у справі

Від відповідача – Казановська О.Р., представник по дов., дов. у справі.

Сутьспору:

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», м.Феодосія звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Комунального Житлово-Експлуатаційного підприємства «Приморський», м. Феодосія про стягнення 486378,20 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в порушення умов укладеного між сторонами договору на поставку теплової енергії, відповідач не здійснив оплати за отриману від позивача теплову енергію в період з грудня 2003 року по лютий 2004 року.

Рішенням господарського суду АР Крим від 05.04.2005 р. у справі № 2-21/1455-2005 позов було задоволено. Стягнуто з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства “Приморський” м. Феодосія на користь позивача 486378,20 грн. боргу та відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2005 р. рішення господарського суду АР Крим від 05.04.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. у справі № 2-21/1455-2005 р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

При повторному розгляді справи рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський" 43982,77 грн. заборгованості та 164,40 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2009 р. рішення господарського суду АР Крим від 05.02.2009 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.04.2009 р. у справі № 2-15/9522.2-2008 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Резолюцією голови господарського суду АР Крим Луцяка М.І. розгляд даної справи доручено судді Потопальському С.С., справі привласнений № 2-11/4515.3-2009.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.08.2009 р. справа була прийнята у провадження судді ГС АР Крим Потопальського С.С.

Розгляд справи відкладався, у засіданні суду оголошувалася перерва, в прядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд

ВСТАНОВИВ :

12.11.2002 між ВАТ “Феодосійська суднобудівна компанія “Море” (Виконавець) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством “Приморський” (Споживач) був укладений договір № 10/01 на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води для опалення житлового фонду селища Приморський в 2002-2003 рр. (а.с. 8 т.1).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Виконавець відпускає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення житлового фонду та об’єктів соцкультпобуту с. Приморський, в кількості 13065 Гкал тепла на період опалювального сезону 2002-2003 р.р.

Додатковою угодою № 1 термін дії договору продовжено до 31.12.2004 р. (а.с. 9)

Пунктом 3.2 цього договору сторони погодили, що оплата вартості теплової енергії буде проводитись до 10 числа поточного місяця по рахункам виконавця (позивача), що встановлюються на підставі двосторонніх актів фактичної кількості відпущеної теплової енергії за попередній місяць, виходячи з тарифу, затвердженого постановою Уряду АР Крим № 362 від 24.10.2000 – 0,71 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі.

Спірним періодом по оплаті теплової енергії є грудень 2003 року – лютий 2004 року.

Позивачем була розрахована вартість поставленої теплоенергії виходячи з планової калькуляції вартості 1Гкал, яка за розрахунками позивача становить 132,49 грн., при цьому позивач вважає, що загальний обсяг поставленої позивачем теплоенергії в опалювальний період мав становити 3671 Гкал, а тому загальна вартість теплової енергії, яку він просить стягнути складає 486 378, 20 грн.

Розглянувши позовні вимоги, заслухавши представників сторін та дослідивши обставини справи, суд зазначає наступне.

Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що об’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статей 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд звертає увагу, на те що умовами договору, зокрема пункту 3.2 договору передбачено оплату вартості теплової енергії виходячи з тарифу, затвердженого постановою Уряду АР Крим № 362 від 24.10.2000 – 0,71 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі.

Сторонами не представлено суду доказів в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України стосовно зміни умов договору в частині оплати.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку для визначення вартості теплової енергії умови договору. Отже, враховуючи визначену договором вартість одного квадратного метра, загальна вартість наданих послуг визначається виходячи із загальної опалюваної площі.

З приводу розбіжностей сторін в частині визначення площі опалювальних приміщень, судом встановлено наступне.

В опалювальний сезон 2002-2003 комісією, яка складалася із представників обох сторін було складено Акт про фактично опалювані площі житлового фонду селища Приморський в опалювальний сезон 2002-2003 р. (т.2 а.с. 142).

Із зазначеного акту вбачається, що загальна опалювана площа складає 50981,8м.кв. При цьому фактична опалювана площа в січні складала 13578, 8 кв.м , а в лютому 17693 кв.м.

Проте, спірним періодом по оплаті теплової енергії є грудень 2003 року – лютий 2004 року. В зазначеному періоді відповідний Акт про фактично опалювані площі сторонами не складався.

При визначенні фактично опалюваної площі у спірному періоді суд враховує вказівки касаційної інстанції викладені в постанові ВГСУ від 30.07.2009р. (а.с.161) щодо необхідності врахування Довідки (т.1 а.с. 86), що містить узгоджені між сторонами у справі дані про фактичні затрати на опалювання житлового фонду, з якої вбачається, що узгоджена опалювальна площа в 2004 р. становить 24500 кв.м.

Разом з тим, згідно пункту 1.1. Договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 про продовження дії угоди на 2004р., строк спірного опалювального періоду починається з 25.11.2003р. по 31.03.2004р. Тобто, неузгодженою залишилася площа на кінець листопада та грудень 2003р., яку позивач в зазначеній Довідці (т. 1, а.с. 86) визначив в розмірі 60000 кв.м., та з якою не погоджується відповідач.

Визначаючи опалювальну площу в листопаді, грудні 2003р., суд виходить з того, що позивач не навів будь-яких обґрунтованих пояснень збільшення фактичної опалювальної площі з 17693 кв.м., яку сторони узгодили за лютий 2003р. в опалювальному періоді 2002-2003р.р. (т.2 а.с. 142) до 60000 кв. м. в грудні 2003р., яку позивач зазначив в Довідці (т.1 а.с. 86) за опалювальний період 2003-2004р.

Отже, за листопад, грудень 2003р. як і за лютий, березень 2004р. суд враховує фактичну опалювальну площу 24500 кв. м., яка узгоджена відповідачем у спірному опалювальному періоді.

При цьому, згідно тарифу, затвердженого постановою Уряду АР Крим № 362 від 24.10.2000 – 0,71 грн. за 1 кв.м., який сторони узгодили в п. 3.2. Договору, вказаний тариф підлягає застосування за 1 кв.м. в місяць протягом року, тобто за 12 місяців (т.1 а.с. 40).

Таким чином, вартість фактичної кількості поставленої теплової енергії в опалювальний період повинна бути розрахована згідно умов пункту 3.2 Договору наступним чином :

24 500 кв.м х 0,71 грн. х 12 місяців = 208 740 грн.

Разом з цим, суд враховує, що згідно пункту 1.1. Договору, з урахуванням Додаткової угоди №1 про продовження дії угоди на 2004р., строк спірного опалювального періоду починається з 25.11.2003р. по 31.03.2004р. та складає 127 днів.

Проте, листом від 09.03.2004р. № 613/533 (т. 6, а.с. 9) позивач повідомив відповідача, що був вимушений зупинити котельню та припинити постачання тепла з 23.02.2004р., з огляду на заборгованість відповідача та відсутність лімітів на енергоносії. При цьому, позивач просив у випадку ускладнення погодних умов прийняти заходи для збереження теплових мереж селища, у зв’язку з закінченням опалювального сезону.

З вищенаведеного вбачається, що опалювальний сезон фактично закінчився 23.02.2004р., що також не заперечував представник позивача в судовому засіданні, мотивуючи припинення подачі тепла наявністю заборгованості відповідача.

Отже, спірний опалювальний період тривав з 25.11.2003р. по 23.02.2004р., що складає 91 день (71,65 %) від кількості днів опалювального періоду передбаченого договором).

З урахуванням викладеного вартість теплової енергії, що визначена вище за весь опалювальний період згідно договору ( 208 740 грн.) підлягає зменшенню відповідно кількості днів фактичного опалювального періоду, який закінчився 23.02.2004р. та складає 149562,21 грн. ( фактичного опалювального періоду).

Доводи відповідача про зменшення оплати поставленої теплової енергії за період грудень 2003 р. - лютий 2004 р., з огляду на пониження якості подачі теплоенергії в опалювальний період суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до актів, складених відповідачем разом з депутатами Приморської селищної ради (а.с. 44-54, Т.1), позивачем не забезпечувалось безперебійне постачання теплової енергії (наявні значні перебої в постачанні тепла) та її температурний режим.

Дійсно, відповідно до пункту 32 Правил надання населенню послуг по теплозабезпеченню, затверджених постановою КМ України від 30.12.1997 р. № 1497, передбачено право споживача на зменшення розміру оплати наданих послуг.

Проте, вказане правило не може бути прийнято судом до уваги, оскільки у відповідності з пунктом 41 Правил у випадку порушення виконавцем умов договору Споживач викликає представника Виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначено час, види, показання порушень. Акт складається споживачем та представником виконавця та скріплюється їх підписами. У випадку неприбуття представника Виконавця у встановлений умовами договору час або у випадку відмову від підписання акту, він вважається дійсним, якщо його підписали не менше ніж три споживачі, які проживають в будинку, або виборна особа домового, вуличного або іншого самоврядування населення.

Відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не представлено суду доказів його звернення до позивача про складання відповідних актів-претензій, доказів відмови позивача від їх підписання. Навпаки, позивач був повідомлений про існування зазначених актів після їх складання відповідачем. У зв’язку з викладеним зазначені акти не приймаються судом до уваги. Відповідна правова позиція попередніх судових інстанцій щодо застосування пунктів 32, 41 Правил підтримана судом касаційної інстанції при направленні справи на новий розгляд.

Також судом касаційної інстанції, при направленні справи на новий розгляд зазначено про необхідність оцінки доводів відповідача стосовно того, що рішеннями виконавчого комітету Приморської селищної ради власникам та наймачам квартир був наданий дозвіл на відключення від центрального опалення в зв'язку із встановленням індивідуальних опалювальних приладів.

Дослідивши вказані обставини суд зазначає, що дійсно згідно рішень виконавчого комітету Приморської селищної ради № 277 від 27.11.2003 року, № 149 від 21.05.2003 року, № 118 від 23.04.2003 року, № 162 від 25.06.2003 року було надано дозволи на встановлення газового обладнання та переобладнання системи опалення в квартирах будинків комунальної власності.

Відповідачем також надано до матеріалів справи Акти приймання виконаних робіт, якими підтверджується фактичне переобладнання систем опалення квартир, та переведення їх на автономне газове опалення (т.5 справи).

Оцінюючи вказані докази суд враховує, що вони надані відповідачем в підтвердження обґрунтованості його позиції щодо визначення узгодженої площі опалювальних приміщень в розмірі 24500 кв.м. Тобто, як зазначав відповідач у своїх поясненнях на позов та в судовому засіданні в узгодженій ним опалюваній площі 24500кв.м. вже було враховано переобладнання системи опалення квартир.

Тому суд, при здійсненні розрахунку вартості теплової енергії виходив саме з узгодженої відповідачем площі 24500 кв.м. При цьому, суд враховує те, що згідно Актів приймання виконаних робіт квартири були переобладнанні на автономне опалення до початку опалювального сезону.

Доводи відповідача про те, що опалювальний період розпочався пізніше суд не приймає до уваги, оскільки належних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано. Лист відповідача від 27.11.03 № 607 не є належним доказом, оскільки складений відповідачем в односторонньому порядку. Будь-яких інших доказів затримки початку опалювального періоду відповідачем не надано.

Щодо посилання відповідача на постанову АР Крим від 11.12.2001 р. № 481, якою затверджено Положення про порядок розрахунків, фінансування і використання коштів дотацій по державному регулюванню тарифів на послуги теплопостачання для населення, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту абзацу 2 пункту 4 цього положення передбачається, що в разі змін затрат на виробництво теплової енергії по причинах, які не залежать від фінансово-господарської діяльності підприємств (зміна цін на енергоносії, зміна ставок податків і зборів відповідно до законодавства, приймання на баланс основних засобів за рішеннями органів влади) здійснюється перерахунок тарифів, забезпечуючих повну вартість послуг, та коректується розрахунок сум дотацій по державному регулюванні тарифів.

Зазначений акт забезпечував позивачу відповідні компенсації в разі підвищення вартості виробництва теплової енергії.

Проте, як встановлено судом під час судового засідання кошти на дотацію опалення в опалювальному сезоні 2003-2004 р.р. позивачу не виділялись.

Таким чином, оцінивши в сукупності всі представлені сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 149562,21 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства “Приморський”(98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул.. Залізнична, 4, ідентифікаційний код 31382340) на користь Відкритого акціонерного товариства “Феодосійська суднобудівна компанія “Море”, (98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, 1, ідентифікаційний код 14309008, р/р 26008303350655 у філії “Отделение ПИБ” м. Феодосія в АР Крим” МФО 324388) заборгованість у розмірі 149 562,21 грн., 1495,62 грн. державного мита, 72,57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Потопальський С.С.