Рішення № 10357099, 26.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2010Справа №2-2/743-2010 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50)

До 1) Приватного підприємства "МП Адоніс" (95051, м.Сімферополь, пров.Елеваторний, 10-а) 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримстройторг" (95000, м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 14-А, кв.2)

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору – ТОВ "Атан-Центр" (95053, м.Сімферополь, вул.М. Залки, 7-В, кв.96)

про стягнення 233 323,17 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача не з’явився.

Від відповідачів: не з’явилися.

Третя особа: не з’явилась

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідачів про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості за договором №02-08-Ф від 02.4.2008р. про проведення факторингу у розмірі 233323грн17коп., з яких 193617грн60коп заборгованість по сумі неоплачених грошових вимог за договором поставки, 321грн43коп заборгованість по відсоткам, 33705грн57коп заборгованість по пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між КБ «ПриватБанк», ПП "МП Адоніс" та ТОВ "Атан-Центр" було укладено договір №02-08-Ф від 02.4.2008 р. про проведення факторингу, відповідно до якого у другого відповідача виникли та існують грошові зобов’язання. Також відповідно до вказаного вище договору ТОВ "Атан-Центр" уступає право грошової вимоги к ПП "МП Адоніс" по зобов’язанню за поставку товару. При цьому, позивач надає за плату Приватному Підприємству «Атан-Центр» в розпорядження грошові кошти у загальному розмірі 300 000,00 грн. в рахунок оплати поставок товару від клієнта до ПП «МП Адоніс» по договору поставки товарів №10/1 від 29.02.2008 р., а Приватне підприємство „Атан-Центр" відступило позивачу своє право грошової вимоги до ПП «МП Адоніс». Відповідно до п.п. 2.5.1, п. 2.5 договору факторингу ПП "МП Адоніс" прийняв грошові зобов'язання по оплаті по договору поставки товарів № 10/1 29.02.2008р. у строки, що вказані у реєстрах поставок (додатки до договору факторингу): 21.8.2008р., 27.8.2008р. та 18.9.2008р. В забезпечення виконання зобов’язань ПП "МП Адоніс" за договором факторингу №02-08-Ф від 02.4.2008 р. між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки №057 від 02.4.2008 р.. відповідно до умов якого другий відповідач відповідає за виконання першим відповідачем своїх зобов’язань за договором факторингу у повному обсязі. Відповідачі не виконали грошові зобов’язання перед банком, що і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

23 березня 2010р. в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі, в якому зазначає, що відповідно до пункту 2.4.4.1 договору факторингу позивач зобов’язався відкрити ПП «Атан-Центр» рахунок № 20308054901820 для оплати йому уступлених грошових вимог по оплаті поставок товару по Договору поставки за ПП "МП Адоніс", що підтверджується меморіальним ордером № 08 від 22.8.2008р. на суму 60244,55 грн. та меморіальним ордером № 04 від 08.9.2008р. на суму 113359,75 грн. 17.9.2008р. між тими ж сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору про проведення факторингу № 02-08-Ф від 02.4.2008р.. згідно до умов якої, у зв’язку з зміною форми власності ПП «МП Адоніс», п. 2.4.4.1 викладено у іншій редакції, тобто ВАТ «Атан-Центр» відкрито рахунок № 20305054901704 для уступлених грошових вимог по оплаті поставок товару. Відповідно до меморіального ордеру № 13/1 від 23.9.2008р., на цей рахунок була перенесена заборгованість згідно до договору про проведення факторингу № 02-08-Ф від 02.4.2008р. Також позивач зазначив, що відповідно до п. 4.9. договору проведення факторингу, у разі порушення Боржником – ПП «МП Адоніс» виплачує Фактору – Приват Банку пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ на період, за який сплачується пеня. У передбачені договором факторингу строки виконання грошових зобов'язань, Приватне підприємство „ МП Адоніс" не здійснив оплату по договору поставки на користь позивача, внаслідок чого виникла заборгованість. Станом на 04.12.2009р. розмір простроченої заборгованості по договору факторингу становить: 227 323,17 грн., яка складена з наступного: заборгованість по сумі неоплачених відповідачем грошових вимог по договору поставки - 193617,60 гривень; заборгованість по відсоткам - 321,43 гривень; заборгованість по пені - 33 705,57 гривень. Відповідно до п. 4.10 договору факторингу, при порушенні боржником зобов'язання по наданню банку не пізніше 20-числа місяця, наступного за звітним кварталом документів фінансової звітності боржника, передбаченого п. 2.5.2. договору факторингу, боржник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 2% від суми ліміту платежів по договору факторингу - від 300 000,00 грн. Через невиконання боржником вказаного зобов'язання по наданню документів фінансової звітності, яке настало 20 листопада 2009 p.. боржник - Відповідач -1 повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 6000,00 грн.

Також 23.3.2010р. в судовому засіданні представник ПП "МП Адоніс" надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд зобов’язати позивача надіслати відповідачу - ПП «МП Адоніс» розрахунки відсотків, пені і штрафу доданих до позовної заяви та зобов’язати позивача надати акт звірки взаєморозрахунків.

08 квітня 2010 р. до господарського суду АРК від ПП "МП Адоніс" надійшло клопотання від 07.4.2010 р., яким він просить суд залишити без розгляду позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 233323,17 грн., оскільки в провадженні Жовтневого райсуду м.Дніпропетровська знаходиться справа №2-849/2010 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав.

13 травня 2010 року до суду від ПП «МП Адоніс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до отримання відповіді з Жовтневого райсуду м.Дніпропетровська, у провадженні якого знаходиться справа по спору між тими ж сторонами та про той же предмет та по тим же підставам.

13 травня 2010 року судове засідання відбулося за участю представників позивача Волокітіної С.В. – старший юрисконсульт, довіреність у справі, представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з’явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді штрафу, якій учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення штрафу. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст..1077 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Між Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” (на даний час Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», оскільки відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 30.4.2009 р. тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне Акціонерне товариство і ці змини підтверджені новою редакцію Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”, яка погоджена Національним банком України 15.7.2009р.), Малим підприємством „Адоніс” та Приватним підприємством „Атан-Центр” було укладено договір № 02-08-Ф від 02 квітня 2008 р. про проведення факторингу.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3. договору факторингу банк, при наявності вільних грошових коштів зобов’язався передати у розпорядження Приватного підприємства „Атан-Центр” за плату грошові кошти, а Приватне підприємство „Атан-Центр” уступає ПриватБанку право грошової вимоги, яке виникне у наступному, к боржнику Малому підприємству „Адоніс” по зобов’язанням за поставкою товару. При цьому, позивач надає за плату Приватному Підприємству «Атан-Центр» в розпорядження грошові кошти у загальному розмірі 300000,00 грн. в рахунок оплати поставок товару від ПП «Атан-Центр» до МП «Адоніс» по договору поставки товарів №10/1 від 29.02.2008р., а Приватне підприємство „Атан-Центр” відступило Банку своє право грошової вимоги до МП «Адоніс».

Відповідно до п.п. 2.5.1. п. 2.5. договору факторингу МП «Адоніс» прийняв грошові зобов’язання по оплаті по договору поставки товарів № 10/1 від 29.02.2008р. у строки, що вказані у реєстрах поставок (додатки до договору факторингу) - 21.8.2008р., 27.8.2008р. та 18.9.2008р.

Відповідно до 2.4.4.1 договору факторингу Банк зобов’язався відкрити ТОВ «Атан-Центр» рахунок № 20308054901820 для оплати йому уступлених грошових вимог по оплаті поставок товару по Договору поставки за МП «Адоніс», що підтверджується меморіальним ордером № 08 від 22.8.2008 р. на суму 60244,55 грн. та меморіальним ордером № 04 від 08.9.2008 р. на суму 113359,75 грн.

17.9.2008 р. між тими ж сторонами було укладена додаткова угода № 1 до договору про проведення факторингу № 02-08-Ф від 02.4.2008 р., згідно до умов якої, у зв’язку з зміною форми власності ПП «МП «Адоніс», п. 2.4.4.1 викладено у іншій редакції, тобто ТОВ «Атан-Центр» відкрито рахунок № 20305054901704 для уступлених грошових вимог по оплаті поставок товару. Відповідно до меморіального ордеру № 13/1 від 23.9.2008 р., на цей рахунок була перенесена заборгованість згідно до договору про проведення факторингу № 02-08-Ф від 02.4.2008 р.

Відповідно до п. 4.9 договору про проведення факторингу, у разі порушення Боржником – Приватне підприємство „ МП Адоніс” зобов’язань по п. 2.5.1 договору, Боржник - Приватне підприємство „ МП Адоніс” виплачує Фактору – ПриватБанку пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ на період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку та виписки по рахунку Приватного підприємство „ МП Адоніс” він вийшов на прострочу 20.10.2008 р., з моменту прострочення оплаті реєстру поставок від 21.8.2008р.

Відповідно до п. 4.11 договору про проведення факторингу від 02.4.2008 р., нарахування неустойки за кожний день порушення зобов’язань, що обумовлені п. 4.9 договору, здійснюються в продовж 3-х років с дня, коли відповідне зобов’язання повинно бути виконано Боржником - Приватним підприємством „ МП Адоніс”.

У передбачені договором факторингу строки виконання грошових зобов’язань, Приватне підприємство „ МП Адоніс” не здійснив оплату по договору поставки на користь позивача, внаслідок чого виникла заборгованість Приватного підприємства „МП „Адоніс” перед банком.

Станом на 04.12.2009р. розмір простроченої заборгованості по договору факторингу становить: 227 323,17 грн., яка складена з наступного: заборгованість по сумі неоплачених відповідачем грошових вимог по договору поставки - 193617,60 гривень; заборгованість по відсоткам - 321,43 гривень; заборгованість по пені - 33 705,57 гривень.

Відповідно до п. 4.12 договору про проведення факторингу від 02.4.2008 р., який підписано і скріплено печаткою усіх трьох сторін по договору, який до цього часу не визнано в цілому, або частково недійсним, вказано, що сторони домовилися, що строк позовної давності по вимогам про стягнення суми за Договором поставки, винагороди, пені, штрафів по цьому договору встановлюється сторонами впродовж 5 ( п’яти ) років.

Відповідно до п. 4.10 договору факторингу, при порушенні боржником зобов’язання по наданню банку не пізніше 20-числа місяця, наступного за звітним кварталом документів фінансової звітності боржника, передбаченого п. 2.5.2. договору факторингу, боржник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 2% від суми ліміту платежів по договору факторингу – від 300000,00 грн. Через невиконання боржником вказаного зобов’язання по наданню документів фінансової звітності, яке настало 20 листопада 2009 р., боржник – ПП МП „Адоніс” повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір грошових зобов’язань по договору факторингу, включаючи основну суму кредиту, відсотки, пеню та штраф, становить 233 323,17 гривень.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов'язань ПП МП „Адоніс” за договором факторингу № 02-08-Ф від 02.4.2008р. між Позивачем та ТОВ "Кримстройторг" було укладено договір поруки № 057 від 02.4.2008р.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 540 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці. Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

У зв’язку з невиконанням боржником грошових зобов’язань договору факторингу банк звернувся до нього з вимогами про виконання зобов’язань по вказаним договорам (повідомлення від 20.11.2008р., від 04.02.2009 р., 06.3.2009 р.). Але, грошові зобов’язання виконані не були. Також, банк звернувся з вимогами про погашення грошових зобов’язань по вищевказаному договору до поручителя - повідомлення від 04.02.2009р. та від 06.3.2009 р. до ТОВ “Кримстройторг”. Але, ні Відповідач-1 ні Відповідач-2 не виконали власні зобов’язання по погашенню грошових зобов’язань перед Позивачем.

Відповідно до п.п. 2.3.4. п.2.3. кредитного договору, п.2.5. договору факторингу, пунктів 2, 4, 5 договорів поруки банк має право стягнути з позичальника та поручителів на свою користь суму грошових зобов’язань по договору факторингу, включаючи основну суму боргу, процентів, пеню за несвоєчасне погашення грошових зобов’язань та штрафи за невиконання інших умов договору.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення 193617грн60коп заборгованості по сумі неоплачених грошових вимог за договором поставки, 321грн43коп заборгованості по відсоткам, 33705грн57коп пені, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення солідарно з відповідачів 193617грн60коп заборгованості по сумі неоплачених грошових вимог за договором поставки, 321грн43коп заборгованості по відсоткам, 33705грн57коп пені, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Клопотання ПП «МП Адоніс» про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників відповідачів цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи вже відкладалося.

Більш того, судом встановлено, що позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ УФА «Верус», ПП «МП Адоніс», Пефті Євгена Валерійовича, ТОВ «Кримстройторг» про стягнення заборгованості був залишений Жовтневим райсудом м.Дніпропертровська 23.4.2010 року без розгляду.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідачів.

У засіданні суду оголошувалась перерва на 26.5.2010р. для підготовки рішення.

Рішення оголошене 26.5.2010р.

Керуючись ст. ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути солідарно з Приватного підприємства «МП Адоніс» (95051, м.Сімферополь, пров.Елеваторний, 10-а, р/р 26007054901534 у КРУ ПриватБанку МФО 384436, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ – 23894543) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримстройторг» (95000, м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 14-А, кв.2, р/р 26001259659052 в КРУ ПриватБанку МФО 384436, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ – 24878233) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, 95000, м.Сімферополь, вул..Г.Аджимушкая, буд.1, ідентифікаційний код у ЄДРПОУ 14360570) 193617грн60коп заборгованості по сумі неоплачених грошових вимог за договором поставки, 321грн43коп заборгованості по відсоткам, 33705грн57коп пені, 2333грн23коп. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.