Рішення № 10357097, 20.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

20.05.2010Справа №2-2/2409-2010 за позовом – Петрової Наталії Рафаелівни (95000, м.Сімферополь, вул.Набережна, 37, кв.36)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово – закупівельна фірма «Агросервіс» (98690, м.Ялта, смт.Форос, вул.Космонавтів, 14-Б)

про визнання недійсним правочину

Суддя Толпиго В.І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача :. Хоменко - предст, довіреність у справі

Від відповідача: Шевченко - предст, довір у справі

Суть спору:

Позивач - Петрова Наталія Рафаелівна звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача – ТОВ Торгово – закупівельна фірма «Агросервіс» про визнання недійсним правочину від 21.8.2008р. про добровільну відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» на користь Фороської селищної від користування земельними ділянками: земельної ділянки площею 0,5577 га. за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» №03 від 16.02.2005р. (peєстр. №040500100008 від 18.02.2005р.). для будівництва кліматопавільйонів. у тому числі для берегоукріплювальних робіт; земельної ділянки площею 0,1056га. за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» №02 від 16.02.2005р. (peєстр. №040500100009 від 18.02.2005р.). для будівництва частини Фороської селищної набережної за адресою: смт.Форос у районі пляжу «Зелений»; земельної ділянки площею 0,2709 га за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-КМ № 003949 від 15.12.1997р., для будівництва кліматопавільйонів.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що Петрова Н.Р. є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс». у якої їй належить частка у статутному капіталі у розмірі 11 відсотків, і вона відповідно до ст.98 ЦК України, як засновник Товариства має право через участь у загальних зборах учасників приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. З посиланням на ст.167 ГК України, ст.98 ЦК України, п. 6, 20, 38, 39 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008р. позивачка вважає, що її позов про визнання недійсним вказаного одностороннього правочину TOB ТЗФ «Агросервіс» від 21.8.2008р. є корпоративним спором. На думку позивача цей правочин не відповідає вимогам ч. 1-5 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним. Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив від 20.5.2010р на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнає, оскільки вони базуються на законних підставах та підтверджуються обставинами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач з вернувся до суду з позовом про визнання недійсним правочину від 21.8.2008р. про добровільну відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» на користь Фороської селищної від користування земельними ділянками: земельної ділянки площею 0,5577 га. за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» №03 від 16.02.2005р. (peєстр. №040500100008 від 18.02.2005р.). для будівництва кліматопавільйонів. у тому числі для берегоукріплювальних робіт; земельної ділянки площею 0,1056га. за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» №02 від 16.02.2005р. (peєстр. №040500100009 від 18.02.2005р.). для будівництва частини Фороської селищної набережної за адресою: смт.Форос у районі пляжу «Зелений»; земельної ділянки площею 0,2709 га за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-КМ № 003949 від 15.12.1997р., для будівництва кліматопавільйонів, мотивуючи свої вимоги тим, що Петрова Н.Р. є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс». у якої їй належить частка у статутному капіталі у розмірі 11 відсотків, і вона відповідно до ст.98 ЦК України, як засновник Товариства має право через участь у загальних зборах учасників приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. З посиланням на ст.167 ГК України, ст.98 ЦК України, п. 6, 20, 38, 39 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008р. позивачка вважає, що її позов про визнання недійсним вказаного одностороннього правочину TOB ТЗФ «Агросервіс» від 21.8.2008р. є корпоративним спором. На думку позивача цей правочин не відповідає вимогам ч. 1-5 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Позовні вимоги Петрової Наталії Рафаелівни до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово – закупівельна фірма «Агросервіс» підлягають задоволенню, оскільки судом в ході розгляду спору встановлено, що вказаний правочин суперечить чинному законодавству України і підлягає визнанню недійсним з наступних підстав:

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст..204 Цивільного кодексу України).

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» зареєстровано як юридична особа 05.12.1995р., що підтверджується випискою від 21.8.2008р з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія ААБ №083479

Згідно з даними Статуту ТОВ ТЗФ «Агросервіс» позивач є учасником Товариства з часткою у статутному фонді 11 відсотків.

Статтею 167 ГК України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про господарські товариства», п.6.3 Статуту ТОВ ТЗФ «Агросервіс» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

В розумінні ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Питання про добровільну відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» на користь Фороської селищної від користування земельними ділянками - безумовно є питанням господарської діяльності Товариства.

Враховуючи положення п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008р.. яка встановлює, що «Усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ПТК України підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору», господарський суд приходить до висновку, що вказаний спір є корпоративним, та таким, що розглядається за підсудністю господарським судом.

Судом встановлено, що рішенням позачергових загальних зборів учасників TOB ТЗФ «Агросервіс» від 01.8.2008р. відкликано попередній виконавчий орган управління Товариством у складі директора Шевченко Надії Василівни та заступника директора Шевченка Михайло Сергійовича, і утворено одноособовий виконавчий орган управління товариством у складі директора Товариства з обранням на цю посаду Скопутова Максима Олексійовича.

На підставі цього рішення позачергових загальних зборів Товариства Скопутов М.О. 21 серпня 2008р. підписав, та направив від імені ТОВ ТЗФ «Агросервіс» до Фороської селищної ради добровільну відмову на користь Фороської селищної ради від трьох земельних ділянок, а саме:1) земельної ділянки площею 0,5577га. за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» № 03 від 16.02.2005р. (peєстр. №040500100008 від 18.02.2005р.) для будівництва кліматопавільйонів, у тому числі для берегоукріплювальних робіт;

2) земельної ділянки площею 0,1056га. за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» № 02 від 16.02.2005р. (peєстр. №040500100009 від 18.02.2005р.) для будівництва частини Фороської селищної набережної за адресою: смт.Форос у районі пляжу «Зелений»;

3) земельної ділянки площею 0,2709га за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-КМ №003949 від 15.12.1997р. для будівництва кліматопавільйонів.

Проте, рішення позачергових загальних зборів учасників TOB ТЗФ «Агросервіс» від 01.8.2008р., яким Скопутов М.О. обирався на посаду директора TOB ТЗФ «Агросервіс» визнано недійсним рішенням Господарського суду АР Крим від 29.01.2009р. по справі № 2-2/216-2009 за позовом Петрової Н.Р. до TOB ТЗФ «Агросервіс». Постановою Вищого господарського суду України від 21.4.2009р. це рішення залишено без змін.

Крім того, суд визначає, що рішення позачергових загальних зборів від 01.8.2008р. складалось та підписувалось у неповному та незаконному складі, а саме: представниками засновників - представником Немцева Петра Сергійовича, що володіє 43 відсотками у статутному капіталі, - Хасановим Андрієм Мерхазановичем, представником Якуніна Олександра Ігоревича, що володіє 12 відсотками у статутному капіталі, - Долинським Денисом Валентиновичем, та засновником Бойко Ігорем Ярославовичем, що володіє 10 відсотками у статутному капіталі.

Однак, як слідує з матеріалів справи Якунін О.І. 14.3.2008р. під час знаходження у м.Ялта подав до TOB ТЗФ «Агросервіс» нотаріально засвідчену заяву про свій вихід зі складу учасників TOB ТЗФ «Агросервіс». Вказана заява була подана до TOB ТЗФ «Агросервіс» через його повноважного представника за нотаріально засвідченою довіреністю від 02.11.2006р. Шевченко М.С. Нотаріальне засвідчення заяви Якуніна О.І. підтверджує його волевиявлення і бажання на вихід зі складу учасників TOB ТЗФ «Агросервіс».

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» «при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства», учасник товариства вправі в будь який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі або вручення заяви цим особам органами зв'язку».

Таким чином, моментом виходу Якуніна О.І. зі складу засновників TOB ТЗФ «Агросервіс» є 14 березня 2008р. - дата подачі ним заяви до TOB ТЗФ «Агросервіс».

Враховуючи цю обставину, а ні Якунін О.І., а ні його представник Долинський Д.В. не мали законних підстав на участь у позачергових загальних зборах учасників TOB ТЗФ «Агросервіс» 01.8.2008р., що у свою чергу виключає саме правомочність цих зборів з огляду на те, що в порушення ст.41, 59. 60 Закону України «Про господарські товариства» в них приймали участь лише засновники, які володіли 53 відсотками у статутному капіталі Товариства - представник Немцева П.C., що володіє 43 відсотками у статутному капіталі, - Хасанов A.M., та Бойко І.Я., що володіє 10 відсотками у статутному капіталі, тобто за відсутністю кворуму для проведення загальних зборів.

Ця обставина свідчить про самовільне привласнення з боку Скопутова М.О. повноважень директора TOB ТЗФ «Агросервіс».

Таким чином, слід визнати, що недійсне рішення позачергових загальних зборів учасників TOB ТЗФ «Агросервіс» від 01.8.2008р. не викликає будь яких правових підстав і наслідків з моменту його прийняття, в тому числі у частині обрання на посаду директора TOB ТЗФ «Агросервіс» Скопутова М.О. і тому не може прийматися до уваги.

Скопутов М.О. фактично жодного дня до виконання службових обов'язків директора TOB ТЗФ «Агросервіс» не приступав, заяви та документів про прийняття на роботу, а також трудову книжку не подавав, у табелі нарахування робочого часу не відмічався, зарплатні йому не нараховувалося, бухгалтерської та господарської документації, печатки, та штампів TOB ТЗФ «Агросервіс» не отримував, банківські підписи не оформлював, податкової та статистичної звітності не підписував, що підтверджується довідкою TOB ТЗФ «Агросервіс».

З письмового відзиву ТОВ ТЗФ «Агросервіс» на позов вбачається, що жодний документ за підписом Скопутова М.О., як директора TOB ТЗФ «Агросервіс», про який Товариству стало відомо - це підписана ним 21.8.2008р. добровільна відмова від імені ТOB ТЗФ «Агросервіс» від користування земельними ділянками. Як слідує з матеріалів справи, Фороська селищна рада 20.8.2008р. направила до Скопутова М.О. лист вих. № 885/02-12 за підписом секретаря Фороської селищної ради - Волкова K.M., відповідно до якого з посиланням на акт від 10.6.2008р. азово - Черноморської екологічної інспекції, просила розірвати договори оренди №02 та №03 від 16.02.2005р. між Фороською селищною радою та ТОВ ТЗФ «Агросервіс», що до оренди земельних ділянок: площею 0,5577 га. для будівництва кліматопавільйонів, у тому числі для берегоукріплювальних робіт; та площею 0,1056 га. для будівництва частини Фороської селищної набережної за адресою: смт.Форос у районі пляжу «Зелений».

У відповідь на це звернення Скопутов М.О. 21.8.2008р. направив до Фороської селищної ради за своїм підписом від імені TOB ТЗФ «Агросервіс» добровільну відмову від користування трьома земельними ділянками:

1)          земельної ділянки площею 0,5577 га, за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» № 03 від 16.02.2005р. (peєстр. № 040500100008 від 18.02.2005р.) для будівництва кліматопавільйонів, у тому числі для берегоукріплювальних робіт;

2)          земельної ділянки площею 0,1056 га, за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» № 02 від 16.02.2005р. (peєстр. № 040500100009 від 18.02.2005р.), для будівництва частини Фороської селищної набережної за адресою: смт.Форос у районі пляжу «Зелений»;

3)          земельної ділянки площею 0,2709 га за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-КМ № 003949 від 15.12.1997р. для будівництва кліматопавільйонів.

Підстави припинення права користування земельними ділянками передбачені ст. 141 Земельного кодексу України, п. а) якої встановлює, що однією з підстав припинення права є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ст.142 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.202 ЦК України правочин - це дії особи, спрямовані на придбання, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином визнаються дії однієї сторони, яка може бути представлена однією, або кількома особами.

Таким чином, добровільна відмова від користування земельною ділянкою у розумінні ст.202 ЦК України, ст. 141. 142 ЗК України є одностороннім правочином, бо є одноособовою дією юридичної особи спрямованою на припинення цивільних прав та обов'язків по питанню припинення права користування земельною ділянкою.

Аналізуючи правочин від 21.8.2008р. про добровільну відмову ТЗФ «Агросервіс» від права користування земельними ділянками, на предмет його відповідності ст.203 ЦК України, суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до договору оренди земельної ділянки №03 від 16.02.2005р., укладеного між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс», земельна ділянка площею 0,5577 га (кадастровий №0111949700:01:001:0034), під будівництво кліматопавільйонів. У тому числі берегоукріплювальних робіт, за адресою: АР Крим м.Ялта смт.Форос в районі вул.Космонавтів, на строк 49 років перейшла в користування ТОВ ТЗФ «Агросервіс».

Відповідно до договору оренди земельної ділянки №02 від 16.02.2005р., укладеного між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс», земельна ділянка площею 0,1056 га (кадастровий №0111949700:01:001:0035) за договором оренди №02 від 16.02.2005р.. для будівництва Фороської селищної набережної, за адресою: АР Крим м.Ялта смт.Форос в районі пляжу «Зелений», на строк 5 років перейшла в користування TOB ТЗФ «Агросервіс».

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею І-КМ № 003949 від 15.12.1997р. земельна ділянка площею 0,2709га для будівництва та обслуговування кліматопавільйонів перейшла в постійне користування TOB ТЗФ «Агросервіс».

Таким чином, йдеться про два самостійних види права користування земельними ділянками у TOB ТЗФ «Агросервіс» - це: по-перше: про право тимчасового користування земельними ділянками на підставі двох договорів оренди №02 та №03 від 16.02.2005р., по-друге: про право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КМ № 003949 від 15.12.1997р.

Пункт а) ст.141 ЗК України у якості загальної підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачає добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.

Проте ч.3 ст. 142 ЗК України встановлює правові підстави та спосіб припинення права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови лише у випадку постійного користування земельною ділянкою. На право тимчасового користування земельними ділянками (на правах оренди) ці норми не розповсюджуються, бо це питання що до договорів оренди повинно вирішуватись на підставі, у спосіб, які передбачені ст.31. 32 Закону України «Про оренду землі», ст.654 ЦК України, та умовами конкретних договорів оренди. В даному випадку жодної з підстав, вказаних у цих нормах, та інших нормах діючого законодавства у оскаржуваному правочині від 21.8.2008р. не наведено.

З вказаних підстав, односторонній правочин TOB ТЗФ «Агросервіс» від 21.8.2008р. про добровільну відмову від користування земельними ділянками суперечить актам цивільного законодавства - ст.141. 142 ЗК України, ст.31, 32, 654 ЦК України у частині добровільної відмови від права тимчасового користування земельними ділянками на підставі двох договорів оренди №02 та №03 від 16.02.2005р.

Крім того, ч.3 ст. 142 ЗК України, встановлює що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Тобто вказана норма передбачає, що від землекористувача повинно бути самостійне волевиявлення, яке повинно відповідати його внутрішній волі, а не обумовлено будь якими діями та умовами власника землі.

Більш того, це волевиявлення повинно здійснюватись лише відповідною заявою, а не оформлюватись у вигляді відповіді на звернення землевласника. Заяву землекористувача по відношенню до юридичної особи слід розглядати як викладене у письмовій формі у вигляді саме заяви волевиявлення органу юридичної особи, який діяв в межах повноважень, наданих йому статутом та чинним законодавством, скріплене печаткою юридичної особи.

Як вбачається з самого тексту одностороннього правочину TOB ТЗФ «Агросервіс» від 21.8.2008р. про добровільну відмову від користування земельними ділянками, ця добровільна відмова обумовлена зверненням Фороської сільради від 20.8.2008р. № 885/02-12 до Товариства про розірвання договорів оренди земельних ділянок і подана у відповідь на це звернення землевласника. Більш того, текст правочину від 21.8.2008р. не містить саме заяви до власника земельної ділянки.

З вказаних підстав, односторонній правочин TOB ТЗФ «Агросервіс» від 21.8.2008р. про добровільну відмову від користування земельними ділянками суперечить ч.3 ст. 142 ЗК України, та є таким, що не є самостійним волевиявленням ТОВ ТЗФ «Агросервіс», яке відповідає його внутрішній волі, та вчинений у формі, не встановленої законом.

Роблячи цей висновок, суд враховує також ту обставину, що односторонній правочин TOB ТЗФ «Агросервіс» від 21.8.2008р. про добровільну відмову від користування земельними ділянками має посилання на ніби - то рішення загальних зборів TOB ТЗФ «Агросервіс».

Але, як вбачається з матеріалів справи, та пояснень представників сторін жодного рішення загальних зборів учасників ТОВ ТЗФ «Агросервіс» на якому би засновниками Товариства приймалось рішення про добровільну відмову від користування вказаними земельними ділянками не приймалося, що у свою чергу свідчить про внесення до оскаржуваного правочину Скопутовим М.О. завідомо недостовірної інформації.

Крім того, підпис від імені директора TOB ТЗФ «Агросервіс» у оскаржуваному правочині від 21.8.2008р. не скріплено печаткою ТОВ ТЗФ «Агросервіс», що свідчить про відсутність волевиявлення саме TOB ТЗФ «Агросервіс» на його складання.

Крім того, суд визначає, що наявність у ТОВ ТЗФ «Агросервіс» примірників правовстановлюючих документів: на земельні ділянки площею 0,5577 га (кадастровий № 0111949700:01:001:0034), під будівництво кліматопавільйонів, у тому числі берегоукріплювальних робіт за договором оренди №03 від 16.02.2005р., площею 0,1056га (кадастровий №0111949700:01:001:0035) за договором оренди №02 від 16.02.2005р. для будівництва Фороської селищної набережної площею 0,2709га на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КМ №003949 від 15.12.1997р. для будівництва та обслуговування кліматопавільйонів, рішень на проектно-вишукувальні роботи, проектно-дозвільної документації на будівництво кліматопавільйонів, протизсувних та берегоукріплювальних споруд, дозволів інспекції ДАБК на будівництво, реєстрації незакінчених будівництвом об'єктів, відсутність заборгованості по сплаті платежів за користування землею станом на 21.8.2008р. безумовно вказують на відсутність наміру на добровільну відмову від користування землею.

В силу ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно п.6.17 статуту TOB ТЗФ «Агросервіс» директор товариства є виконавчим органом, уповноваженим вчиняти юридичні дії від імені товариства як юридичної особи, які спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин.

Як вбачається з вищенаведеного, рішенням Господарського суду АР Крим від 29.01.2009р. по справі № 2-2/216-2009 за позовом Петрової Н.Р. до TOB ТЗФ «Агросервіс» рішенням позачергових загальних зборів учасників TOB ТЗФ «Агросервіс» від 01.8.2008р., яким на посаду директора ТОВ ТЗФ «Агросервіс» обрано Скопутова М.О. - визнано недійсним. Недійсне рішення позачергових загальних зборів учасників TOB ТЗФ «Агросервіс» від 01.8.2008р. не викликає будь яких правових підстав і наслідків з моменту його прийняття, в тому числі у частині обрання на посаду директора TOB ТЗФ «Агросервіс» Скопутова М.О.

З Виписки з Єдиного державного реєстру юридичніх осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.8.2008р. посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» займала Шевченко Надія Василівна, яка призначена на цю посаду рішенням загальних зборів учасників ТОВ ТЗФ «Агросервіс» від 25 червня 1998р. (протокол № 7) і повноваження якої підтверджені рішенням загальних зборів учасників TOB ТЗФ «Агросервіс» від 17.8.2008р. (протокол № 3).

Ці обставини свідчать про те, що Скопутов М.О.. який вчиняв 21.8.2008р. від імені TOB ТЗФ «Агросервіс» правочин про відмову від права користування земельними ділянками не був директором TOB ТЗФ «Агросервіс» і не мав необхідного об'єму цивільної дієздатності.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача та відповідача, що будь які угоди від імені TOB ТЗФ «Агросервіс». як станом на 21.8.2008р., так і період з 01.8.2008р. до 21.8.2008р., мала право вчиняти та підписувати лише Шевченко Надія Василівна, як уповноважений директор TOB ТЗФ «Агросервіс», скріплюючи свій підпис печаткою TOB ТЗФ «Агросервіс».

Таким чином, односторонній правочин TOB ТЗФ «Агросервіс» від 21.8.2008р. про добровільну відмову від користування земельними ділянками також не відповідає вимогам, встановленим ч.2 ст.203 ЦК України, бо Скопутов М.О., який вчинив цей правочин і діяв від імені TOB ТЗФ «Агросервіс» ніби то як директор, не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, бо директором ТОВ ТЗФ «Агросервіс» на справді не був і цих повноважень ніколи не виконував, оскільки директором згідно п.6.17 статуту Товариства є Шевченко Надія Василівна.

Суд також погоджується з тим, що оскаржуваний правочин від 21.8.2008р. впливає на корпоративні права позивача, оскільки позивач відповідно до п.6.3 Статуту TOB ТЗФ «Агросервіс», та ст.98 ЦК України має право через загальні збори учасників Товариства прийняти рішення по всім питанням діяльності Товариства, у тому числі й по тим, які передані зборами до компетенції виконавчого органа. Судом достовірно встановлено, що загальні збори учасників TOB ТЗФ «Агросервіс» не приймали рішення по питанню добровільної відмови від користування земельними ділянками.

Судом враховується і та обставина, що наявність у TOB ТЗФ «Агросервіс» довгострокових прав користування земельними ділянками у 100 метровій зоні Черноморського узбережжя для будівництва об'єктів нерухомості у будь якому випадку впливає на розмір частки позивачки у статутному фонді (майні) Товариства, певної частки її прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації Товариства відповідно до закону, що передбачено ст.167 ГК України.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення необґрунтованості позовних вимог. Відповідачем не представлено до суду доказів правомірності спірного правочину, більш того, відповідно до відзиву від 20.5.2010р на позов відповідач позовні вимоги визнає та просить суд задовольнити позов.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на відповідача.

Позивачем при зверненні з позовом до суду не в повному об’єму були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.8.2009р. №825, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по господарським справам сплачуються у розмірі 236,00грн, тоді як Петровою Н.Р. відповідно до квитанції №ПН1675 від 05.5.2010р. сплачено 118,00грн. у зв’язку з чим з позивача підлягають стягненню у бюджет недосплачені витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 26.5.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним правочин від 21.8.2008р. про добровільну відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-закупівельна фірма «Агросервіс» (98690, м.Ялта, смт.Форос, вул.Космонавтів, 14-Б, ЄДРПОУ 20661117) на користь Фороської селищної від користування земельними ділянками: 1) земельної ділянки площею 0,5577га. за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» (98690, м.Ялта, смт.Форос, вул.Космонавтів, 14-Б, ЄДРПОУ 20661117) № 03 від 16.02.2005р. (peєстр. №040500100008 від 18.02.2005р.) для будівництва кліматопавільйонів, у тому числі для берегоукріплювальних робіт; 2) земельної ділянки площею 0,1056га. за договором оренди між Фороською селищною радою та TOB ТЗФ «Агросервіс» (98690, м.Ялта, смт.Форос, вул.Космонавтів, 14-Б, ЄДРПОУ 20661117) №02 від 16.02.2005р. (peєстр. №040500100009 від 18.02.2005р.) для будівництва частини Фороської селищної набережної за адресою: смт.Форос у районі пляжу «Зелений»; 3) земельної ділянки площею 0,2709 га за державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-КМ № 003949 від 15.12.1997р., для будівництва кліматопавільйонів.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово – закупівельна фірма «Агросервіс» (98690, м.Ялта, смт.Форос, вул.Космонавтів, 14-Б, ЄДРПОУ 20661117) на користь Петрової Наталії Рафаелівни (95000, м.Сімферополь, вул.Набережна, 37, кв.36) держмито в сумі85,00грн., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в сумі236,00грн.

4.          Стягнути з Петрової Наталії Рафаелівни (95000, м.Сімферополь, вул.Набережна, 37, кв.36) удоход державного бюджету України (р/р 31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь)118,00грн. витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.