Рішення № 10357101, 26.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2010Справа №2-2/1971-2010 за позовом Виробничо - наукового об’єднання птахівничої промисловості «Укрптахопром» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.П. Мирного, б.28)

до Науково – виробничого центру м’ясного птахівництва (97503, Сімферопольський район, с.Мирне, вул..Бєлова, 3)

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127)

про розірвання договору та стягнення 203432грн95коп.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Мазан – предст., довір у справі

Від відповідача : не з’явився

Від третьої особи: Дехтяренко – гол.ю/к філії.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною вимогою до відповідача про стягнення 203432грн95коп, з яких 149297грн95коп боргу, 2290грн96коп пеня, 5632грн84коп річні, 46211грн20коп сума неоплаченого шроту, який планувався сплаті згідно уточненого графіку у 2010 році, а також про розірвання договору №63-8-79 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів та повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, укладеного між сторонами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір №63-8-79 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів та повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік. Згідно з умовами Договору Позивач виконав перед Відповідачем взяті на себе зобов'язання по Договору щодо поставки шроту. Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором не виконав, кошти за поставлений Позивачем шрот останньому не сплатив, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

13 травня 2010 року до суду від третьої особи надійшло пояснення , відповідно до якого заборгованість позивача перед державним бюджетом складає 28076424грн56дол.США.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

29.12.2008р. згідно з постановою господарського суду міста Києва по справі №15/800-6 Позивача визнано банкрутом, щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Горбача Сергія Федоровича (копія постанови від 29.12.2008р. №15/800-6 та витяг з ЄДР додаються).

Статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, підприємницька діяльність банкрута завершується.

Статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що до повноважень ліквідатора з дня його призначення віднесено, зокрема, аналіз фінансового становища банкрута та пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Між Позивачем та Науково-виробничим центром м'ясного птахівництва існують правовідносини, що склались за договором №63-8-79 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту Укрексімбанку згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, відповідно до п.1.1, 1.2 якого сторони визнають повноваження позивача, що витікають із обов'язків, покладених на нього наказом Мінсільгосппроду Укра їни від 04.8.1995 № 217 та доручення Прем'єр-міністра України від 18.8.1995 № 4211/96 про призначення BHО "Укрптахопром" по зичальником валютного кредиту у сумі 25,0 млн. доларів США, виконавцем контракту на поставку в Україну із Сполучених Штатів Амери ки 100 тис, тонн соєвих шротів, а також відповідальним за своєчас не погашення кредиту, згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 фінансовий рік. Позивач також забезпечує своєчасне повернення відповідачем його частки валютного кредиту, на суму якої воно одержує обсяг соєвого шроту, передбачений цим Договором.

Відповідач доручає, а позивач зобов'язується поставити соєвий шрот у кількості 200 тонн по ціні за одну тонну 250,0 доларів США. Загальна вартість поставок складає 50000 дол. США. (п.2.1 договору).

Відповідно з положеннями п. 5.3. Договору, останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором.

Згідно з Уточненим графіком платежів по Договору (додаток 3) строк виконання зобов'язань за Договором спливає у 2010 році.

Згідно з умовами Договору Позивач виконав перед Відповідачем взяті на себе зобов'язання по Договору щодо поставки шроту, що підтверджується квитанціями про прийняття вантажу (копії додаються) залізницею:

від 07.12.1995р. №34102906 масою «нетто» 47000 кг ;

від 20.11.1995р. №34101779 масою «нетто» 51650 кг;

від 20.11.1995р. №34101780 масою «нетто» 51650 кг;

від 20.11.1995р. №34101778 масою «нетто» 52650 кг;

За умовами договору, поставка здійснювалась на умовах «Франко-станція», тобто поставщик повинен був передати шрот залізниці для доставки до станції отримувача.

Всього маса поставленого Відповідачу шроту становить 202,95 тон на 50737,50 дол. США, згідно з п.1.3. Договору.

Згідно з протоколом взаємних розрахунків щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, який є невід'ємною частиною Договору та додатком 2, сторони підсумували витрати по поставці 202,95 тон соєвого шроту та встановили фактичні витрати на весь обсяг поставки в сумі 53 515,07 дол. США.

Разом з тим, відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором не виконав, кошти за поставлений Позивачем шрот останньому не сплатив.

Враховуючи, що згідно зі ст.524 зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, тому позивач просить стягнути з відповідача 149297грн95коп боргу за період з 2007р по 2009рр. та 46211грн20коп сума неоплаченого шроту, який планувався сплаті згідно уточненого графіку у 2010 році, що розраховані по курсу НБУ (на дату подання позову) за 1 дол. США 7,93 грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 195 509грн15коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 195 509грн15коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 5632грн84коп річних за період з 01.01.2008р по 26.3.2010р, нарахованих на борг 2007-2008р.р., які підлягають задоволенню, виходячи з того, що відповідно до ст. 625 ЦК України (стаття 214 ЦК УРСР), боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов’язання.

Окрім вимог про стягнення боргу та річних позивачем були заявлені вимоги про стягнення 2290грн96коп пені за період з 01.01.2010р по 26.3.2010р, нарахованої на суму боргу 2009р, які підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору В разі несвоєчасного перерахування коштів згідно пункту 3.1. цього Договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми платежів за кожний день прострочки. Відповідач сплачує пеню позивачу за прострочення платежів згідно п.3.2 договору у розмірі 0,5% за кожен день від суми несплаченої заборгованості.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 2290грн96коп пені за період з 01.01.2010р по 26.3.2010р, нарахованої на суму боргу 2009р з урахуванням вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про розірвання договору №63-8-79 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів та повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, укладеного між сторонами, яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Частина 4 ст.188 Господарського кодексу України передбачає право заінтересованої особи у розірванні договору звернутися з позовом до суду з вимогою про розірвання договору.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, котрий змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У силу ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, в п.4.1 Договору зазначено, що Позивач має право припинити дію цього Договору в односторонньому порядку через 10 днів затримки Відповідачем платежів і пені за затримку розрахунку за умовами Договору.

Як вже зазначалося, відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору №63-8-79 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів та повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік в частині оплати належним чином та у встановлені строки поставленого Позивачем шроту.

У зв'язку з невиконанням відповідачем п 3.1, 3.2 договору зі своєчасної оплати поставленого Позивачем шроту, позивачем в адресу відповідача у квітні 2009р була направлена претензія - пропозиція, з проханням погасити виниклу заборгованість і розірвати укладений договір №63-8-79 від 02.10.1995р., у зв'язку з невиконанням узятих на себе відповідачем договірних зобов'язань, але відповіді отримано не було.

Оскільки судом в ході розгляду спору встановлене, що відповідачем не виконуються зобов'язання визначені Договором №63-8-79 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів та повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, то, при таких обстави нах, відповідно до вимог діючого законодавства, позивач вправі вимагати розірвання з відповіда чем договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору №63-8-79 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів та повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, укладеного між сторонами.

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

В засіданні суду оголошувалась перерва на 26.5.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 26.5.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Науково – виробничого центру м’ясного птахівництва (97503, Сімферопольський район, с.Мирне, вул..Бєлова, 3, ЄДРПОУ 05505325) на користь Виробничо - наукового об’єднання птахівничої промисловості «Укрптахопром» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.П. Мирного, б.28, 08720, Київська область, Обухівський район, м.Українка, а/с №45, ЄДРПОУ 00858792) 195 509грн15коп боргу, 2290грн96коп пені, 5632грн84коп річних, 2119грн.33коп державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Розірвати договір №63-8-79 від 02.10.1995р. на поставку соєвих шротів та повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, укладений між Виробничо - науковим об’єднанням птахівничої промисловості «Укрптахопром» (01011, м.Київ, Печерський район, вул.П. Мирного, б.28, 08720, Київська область, Обухівський район, м.Українка, а/с №45, ЄДРПОУ 00858792) та Науково – виробничим центром м’ясного птахівництва (97503, Сімферопольський район, с.Мирне, вул..Бєлова, 3, ЄДРПОУ 05505325).

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.