Рішення № 10357090, 26.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2010Справа №2-24/1339-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" (49023, м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 13/28, / 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька, 3 а, ідентифікаційний код 23940728)

До відповідача – Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" ( 98645, АР Крим, смт. Гурзуф, м. Ялта, вул. Ленінградська, 41, ідентифікаційний код 16502790)

про стягнення 108 102,10 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Щербіна Н.О. – представник, довіреність № б/н від 01.07.2009 року, паспорт АН 849836.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" 102988,60 грн. заборгованості, 3071, 18 грн. пені, 898,88 грн. – трьох відсотків річних, 1143,44 грн. інфляційних втрат за прострочення суми.

Крім того, позивач просить стягнути з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на користь позивача державне мито у розмірі 1081,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору поставки № 424 від 03.08.2009р. та норм чинного законодавства, відповідачем порушено зобов’язання щодо належної : повної та своєчасної сплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" товару, що стало підставою для формування у відповідача заборгованості, яка станом на 19.02.2010р. склала 102988,60 грн.

За ствердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" виконало умови договору № 424 від 03.08.2009р., поставивши відповідачу відповідно до видаткових накладних товар на загальну суму 199937,63 грн., проте відповідач оплатив поставлений товар частково, перерахувавши на користь позивача 96949,03 грн.

Так, позивач, посилаючись на норми чинного законодавства та умови укладеного договору, просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості за поставлений та неоплачений товар, інфляційні втрати, три відсотки річних, а також штрафну санкцію у вигляді пені.

21 квітня 2010 року від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" просить стягнути з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" 102988,60 грн. заборгованості, 3601,24 грн. пені. 1203, 48 грн. - трьох відсотків річних, 1229,73 грн. інфляційних втрат за прострочення суми. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до вказаної заяви державне мито у розмірі 1090,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Збільшення позовних вимог мотивоване збільшенням кількості днів прострочення у здійсненні платежів за спірним договором станом на 16.04.2010року.

Ухвалою ГС АР Крим від 26.04.2010 р. вказана заява позивача про збільшення позовних вимог була прийнята до розгляду.

Відповідач проти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представленому у судовому засіданні. Так, відповідно до відзиву, відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити, посилаючись на пункт 4.2. договору поставки № 424, відповідно до якого у разі затримки фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 15 банківських днів з дати отримання замовником державних коштів.

Сторони у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, суд дійшов висновку його задовольнити та ухвалою від 26.04.2010 р. продовжив строк розгляду справи.

Позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У поясненнях від 11.05.2010 р. повідомив про те, що за час існування взаємовідносин з відповідачем позивача ніхто не інформував про наявність затримки державного фінансування і у підтвердження відсутності фінансування відповідачем не представлено ніяких доказів. Щодо наявності заборгованості перед відповідачем на суму 6936470,77 грн. з боку інших організацій позивач повідомив, що цей факт не доведений належним чином, оскільки довідка бухгалтерії не є належним доказом наявності дебіторської заборгованості.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, оригінали документів були досліджені у судовому засіданні, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

03.08.2009 року між позивачем по справі (Постачальник) та відповідачем ( Покупець ) був укладений договір поставки № 424.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язується постановити в обумовлений термін, а Покупець прийняти у власність і оплатити продукти харчування ( Товар ), у кількості, по якості, умовам оплати і поставки, обумовленими даним договором та згідно вартості товару, вказаній у специфікації товару у Додатку №1 даного договору.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору загальна сума договору складає 199195,00 грн., в тому числі 33199,17 грн. ПДВ.

Відповідно до глави 2 вказаного договору кількість товару, що поставлялася за даним договором, підтверджується рахунком – фактурою, накладними на поставку товару, податковими накладними.

Асортимент, кількість кожної партії окремої партії товару, що поставляється, а також форма, вид і терміни постачання попередньо узгоджуються сторонами в письмовій формі або усній, з наступним відображенням у рахунку на оплату.

Відповідно до п. 3.3 вказаного договору датою постачання вважається дата підписання сторонами документів, вказаних у п. 2.2 даного договору, якщо інше не обумовлено додатковими угодами до цього договору. Право власності на товар переходить від постачальника покупцю з моменту підписання сторонами документів, вказаних у п. 2.2 вказаного договору.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору він набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р. включно, а в частині взаєморозрахунків до повного проведення.

У виконання вимог вказаного договору позивачем на користь відповідача було поставлено товару на суму 199937,63 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними №П – 00007450 від 18.08.2009 р. на суму 26003,21 грн., №П – 00007570 від 21.08.2009 р. на суму 34719,11 грн., №П – 00007660 від 25.08.2009 р. на суму 35468,34 грн., №П – 00007969 від 04.09.2009 р. на суму 16159,70 грн., №П – 00008061 від 08.09.2009 р. на суму 17042,64 грн., №П – 00008171 від 11.09.2009 р. на суму 25234,95 грн., №П – 00008224 від 14.09.2009 р. на суму 19203,10 грн., №П – 00008494 від 22.09.2009 р. на суму 13551,23 грн., №П – 00008751 від 29.09.2009 р. на суму 4405,93 грн., №П – 00008877 від 02.10.2009 р. на суму 8149,42 грн.

Вказані накладні підписані представниками обох сторін і завірені відповідними печатками.

Відповідно до п. 4.2 вищевказаного договору поставки розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 1 5 банківських днів з моменту передачі товару Замовнику. У разі затримки фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 15 банківських днів з дати отримання замовником державних коштів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Однак відповідач взяті на себе зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконував, сплативши за отриманий товар лише 96949,03 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2628 від 17.09.2009 р. ( а. с. 49 ).

Таким чином, залишок заборгованості за несплачений товар за вказаним договором складає 102988,60 грн.

Відповідач у своїх запереченнях вказує на той факт, що у п. 4.2 вищевказаного договору сторонами передбачено, що у разі затримки фінансування, розрахунок поставлений товар здійснюється протягом 15 банківських днів з дати отримання замовником державних коштів. При цьому у підтвердження вказаного, відповідач посилається лише на довідку бухгалтерії, у якої вказано, що заборгованість перед відповідачем за бюджетними коштами складає 6936470,77 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ухвалою ГС АР Крим від 26.04.2010 р. на відповідача було покладено обов’язок надати докази затримки фінансування на час виникнення зобов’язання щодо оплати поставленого позивачем товару.

Відповідачем вказане виконано не було, ніяких доказів у підтвердження своїх доводів представлено не було, а бухгалтерська довідка сама по собі не може бути належним доказом без додаткового підтвердження.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 102988,60 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати орендних платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору поставки при простроченні платежів за отриманий товар покупцем, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення грошового зобов’язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд погодився з тим, що розмір пені за запропонований позивачем період складає 3601,24 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних за період з 09.09.2009 р. по 16.04.2010 р. склав 1203,48 грн.

Розмір інфляційних втрат за період вересня 2009 р. по березень 2010 р. склав 1229,73 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 102988,60 грн. заборгованості, 3601,24 грн. - пені., 1203, 48 грн. - трьох відсотків річних, 1229,73 грн. інфляційних втрат, що разом складає 109023,05 грн.

Так 1 відсоток від вказаної суми становить 1090,23 грн., тоді як з платіжного доручення № 102 від 19.02.2010 р. вбачається, що держмито сплачено у розмірі 1491,43 грн.

Отже, сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 401,20 грн. підлягає поверненню позивачу.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек", 98645, АР Крим, смт. Гурзуф, м. Ялта, вул. Ленінградська, 41, ( р/р 26008340025301 в філії АБ «Південний», м. Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 16502790) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр", 49023, м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 13/28, / 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька, 3 а, ( п/р 26006111649001 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 23940728) 102988,60 грн. заборгованості, 3601,24 грн. - пені., 1203, 48 грн. - трьох відсотків річних, 1229,73 грн. інфляційних втрат, 1090,23 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр", 49023, м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 13/28, / 49074, м. Дніпропетровськ, вул. Воронезька, 3 а, ( п/р 26006111649001 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 23940728) 401,20 грн. зайве сплаченого державного мита платіжним дорученням № 102 від 19.02.2010 р.

Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.