Рішення № 10357087, 25.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2010Справа №2-24/1132-2010 За позовом Заступника прокурора міста Феодосії (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 5)

в інтересах держави в особі

Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради, (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ідентифікаційний код 03347804)

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Сакун Сергія Миколайовича (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, буд. 75-А, кв. 3, ідентифікаційний номер 2422112371)

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 934,38 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від прокуратури - Меренцов С. І., – прокурор, посвідчення № 07247

Від позивача – Калашников О. О. – представник, довіреність № 02-29-4009 від 28.12.2009р., посвідчення № 307.

Від відповідача – не з’явився.

Обставинисправи:

Заступник Прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Виконавчого комітета Феодосійської міської Ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Сакун Сергія Миколайовича про розірвання договору оренди комунального майна №12 від 26.04.2001р., укладеного між Виконавчим комітетом Феодосійської міської Ради та Фізичною особою-підприємцем Сакун Сергієм Миколайовичем, про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сакун Сергія Миколайовича на користь Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради суми пені у розмірі 934,38 грн. та про виселення Фізичної особи-підприємця Сакун Сергія Миколайовича з нежитлових приміщень загальною площею 114,8 кв.м. по вул. Куйбишева, 2 в м. Феодосія

Крім того, прокурор просить покласти на відповідача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору оренди комунального майна - домоволодіння площею 114,8 кв.м. по вул. Куйбишева, 2 в м. Феодосія, №12 від 26 квітня 2001 року, відповідачем порушені зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, що призвело до виникнення у Фізичної особи-підприємця Сакун Сергія Миколайовича заборгованості з орендної плати.

Так, за ствердженням Заступника прокурора, відповідачем не вносилась орендна плата за вказаним договором більше трьох місяців поспіль.

Так, неотримання орендних платежів орендодавцем, на думку Заступника прокурора, порушує законні права та інтереси Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради та держави в цілому.

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем умов укладеного договору №12 від 26 квітня 2001 року, зокрема пункту 4.2, та норм чинного законодавства, Заступник прокурора просить виселити Фізичну особу-підприємця Сакун Сергія Миколайовича з нежитлових приміщень загальною площею 114,8 кв.м. по вул. Куйбишева, 2 в м. Феодосія.

Прокурор та позивач у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку вказане клопотання задовольнити та ухвалою від 10.03.2010 р. продовжив строк розгляду справи.

12 квітня 2010 року від прокуратури міста Феодосії надійшла змінена позовна заява, яка по суті є заявою про доповнення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви прокурор міста Феодосії в інтересах Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради просить розірвати договір оренди комунального майна № 12 від 26.04.2001 р., укладений з фізичною особою-підприємцем Сакуном Сергієм Миколайовичем, стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Сакуна Сергія Миколайовича на користь виконавчого комітету Феодосійської міської ради суму заборгованості у розмірі 54 135,03 грн., стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Сакуна Сергія Миколайовича на користь виконавчого комітету Феодосійської міської ради суму пені у розмірі 934, 38 грн., виселити фізичну особу-підприємця Сакуна Сергія Миколайовича з нежилих приміщень загальною площею 114,8 кв.м. по вул. Куйбишева, 2 в м. Феодосія та покласти судові витрати на відповідача.

Прокурор Прокуратури АР Крим позовні вимоги, заявлені Заступником прокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Феодосійської міської Ради з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав.

Ухвалою від 20.04.2010 р. судом було прийнято до розгляду заяву Прокуратури м. Феодосії про доповнення позовних вимог.

Позивач позовні вимоги у судовому засіданні з урахуванням уточнень також підтримав за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не надав, ухвали, направлені за адресою відповідача, повернуті поштовим відділенням до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», у зв’язку з чим відповідачу не було відомо про час та місце судового засідання.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і прокурора, суд

ВСТАНОВИВ :

26.04.2001 р. між позивачем по справі ( Орендодавець ) та відповідачем ( Орендар ) був укладений договір оренди комунального майна №12.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає на підставі рішення виконкому Феодосійської міської ради №251 від 13.04.2001 р. в строкове платне користування домоволодіння №2 по вул. Куйбишева, для використання під магазин.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору вступ орендаря у володіння і користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору оренди і акту приймання - передачі.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання – передачі нежитлового приміщення від 26.04.2001 р. ( а. с. 21 ) орендодавець передав обумовлене вищевказаним договором майно орендарю.

Відповідно до п. 9.1 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що він діє з 26.04.2001 р. до 26.04.2002 р.. строком на один рік.

Відповідно до додаткової угоди від 22.05.2002 р. до вказаного договору оренди сторони дійшли згоди продовжити дію вказаного договору з 26.04.2002 р. по 26.04.2003 р.

Відповідно до додаткової угоди від 30.05.2003 р. до вказаного договору оренди сторони дійшли згоди продовжити дію вказаного договору з 26.04.2003 р. по 26.04.2004 р.

Відповідно до додаткової угоди від 19.04.2004 р. до вказаного договору оренди сторони дійшли згоди продовжити дію вказаного договору з 26.04.2004 р. по 26.03.2005 р.

Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2005 р. до вказаного договору оренди сторони дійшли згоди продовжити дію вказаного договору з 26.03.2005 р. по 26.02.2006 р.

Відповідно до додаткової угоди від 17.02.2006 р. до вказаного договору оренди сторони дійшли згоди продовжити дію вказаного договору з 26.02.2006 р. по 26.01.2007 р.

Відповідно до додаткової угоди від 19.02.2007 р. до вказаного договору оренди сторони дійшли згоди продовжити дію вказаного договору з 26.01.2007 р. по 26.01.2008 р.

Відповідно до додаткової угоди від 05.12.2007 р. до вказаного договору оренди сторони дійшли згоди продовжити дію вказаного договору з 26.01.2008 р. по 26.01.2009 р.

Відповідно до додаткової угоди від 12.11.2008 р. до вказаного договору оренди сторони дійшли згоди продовжити дію вказаного договору з 26.01.2009 р. по 26.01.2011 р.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна Феодосійської міської ради, затвердженої 17 – ою сесією 23 – ого скликання Феодосійської міської ради №482 від 29.12.1999 р. і акту експертної оцінки, виконаної експертом ДО «Інко – Довіра» на підставі договору про виконання експертної оцінки і складає станом на 01.05.2001 р. – 592,89 грн. х Іінфл. + ПДВ 20%.

Відповідно до п. 3.1.1. вказаного договору орендна плата вноситься на спеціальний рахунок Управління житлово – комунального господарства не пізніше 30 – ого числа поточного місяця з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судом встановлено, що відповідач починаючи з вересня 2009 р. припинив виконання передбаченого вищевказаним договором зобов’язання щодо сплати орендної плати за орендоване майно.

Так за вересень 2009 р. заборгованість з орендної плати склала 13577,86 грн., за жовтень 2009 р. – 13686,53 грн., за листопад 2009 р. – 13809,71 грн. та за грудень 2009 р. – 13060,87 грн.

Таким чином, всього заборгованість за вказаний період склала 54135,03 грн. На момент розгляду справи суду не було представлено доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 54135,03 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди комунального майна №12 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на спеціальний рахунок Управління житлово – комунального господарства у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив що розмір пені за прострочку сплати оренди за вересень 2009 р. за період з 01.10.2009 р по 31.10.2009 р. склала 228,77 грн., за прострочку сплати оренди за жовтень 2009 р. за період з 31.10.2009 р. по 30.11.2009 р. склав 230,60 грн., за прострочку сплати оренди за листопад 2009 р. за період з 01.12.2009 р. по 30.12.2009 р. склав 232,68 грн., за прострочку сплати оренди за грудень 2009 р. за період з 31.12.2009 р. по 29.01.2010 р. склав 220,06 грн.

Таким чином, сума пені за запропонований позивачем період склала 912,11 грн.

Тому, оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати орендних платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 912,11 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 22,27 грн. необхідно відмовити.

Також відповідно до п. 9.7 договору оренди комунального майна №12 від 26.04.2001 р. сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється у разі, зокрема, виникнення заборгованості по орендної платі більше ніж три місяці.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З наведеної норми Господарського кодексу України випливає, що сторона, яка заінтересована у розірванні договору, повинна надіслати про це відповідну пропозицію другій стороні, і лише у разі недосягнення згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання у встановлений строк відповіді така сторона має передати спір на вирішення суду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача по справі з листом від 24.12.2009 р. №02.30.3937 про відмову від договору оренди комунального майна №12 від 26.04.2001 р. та повернення орендованого майна в зв’язку з не внесенням плати за оренду на протязі трьох місяців. ( а. с. 7 ).

Факт отримання вказаного, листа підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням, відповідно до якого вказаний лист був отриманий відповідачем по справі 29.12.2009 р. ( а. с. 7 ).

Доказів надання відповідачем якої - небудь відповіді на вказаний лист суду не представлено.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно ст. 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені даною статтею, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК.

Суд вважає не виконання відповідачем обов’язку щодо сплати орендної плати за строк понад три місяці істотним порушенням договору та це є підставою для розірвання договору комунального майна №12 від 26.04.2001 р.

Крім того, як вже зазначалося, така підстава розірвання вказаного договору передбачена сторонами у договорі.

Тобто вимоги позивача про розірвання договору оренди комунального майна №12 від 26.04.2001 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що відповідач об’єкт оренди, передбачений договором комунального майна №12 від 26.04.2001 р., не повернув, що підтверджується актом приймання - передачі об’єкту нежитлового приміщення, вбудованого в житловий будинок, що розташований за адресою: м. Феодосія, вул.. Куйбишева, 2 ( а. с. 8 ).

Таким чином, вимоги позивача щодо виселення відповідача по справі з нежитлових приміщень загальною площею 114,8 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Феодосія, вул. Куйбишева, 2, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з фізичної особи - підприємця Сакун Сергія Миколайовича, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, буд. 75-А, кв. 3, ( ідентифікаційний номер 2422112371, банківські реквізити не відомі ) на користь виконавчого комітету Феодосійської міської Ради, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ( р/р 35429013001271 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026. ідентифікаційний код 03347804 ) суму заборгованості по орендної платі у розмірі 54 135,03 грн.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Сакун Сергія Миколайовича, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, буд. 75-А, кв. 3, ( ідентифікаційний номер 2422112371 , банківські реквізити не відомі ) на користь виконавчого комітету Феодосійської міської Ради, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Земська, 4, ( р/р 35429013001271 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026. ідентифікаційний код 03347804 ) суму пені у розмірі 912,11 грн.

4. Розірвати договір оренди комунального майна № 12 від 26.04.2001 р., укладений між фізичною особою-підприємцем Сакуном Сергієм Миколайовичем і виконавчим комітетом Феодосійської міської Ради.

5. Виселити фізичну особу - підприємця Сакун Сергія Миколайовича, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, буд. 75-А, кв. 3, ( ідентифікаційний номер 2422112371 ) з нежитлових приміщень загальною площею 114,8 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Феодосія, вул. Куйбишева, 2.

6.           Стягнути з фізичної особи - підприємця Сакун Сергія Миколайовича, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, буд. 75-А, кв. 3, ( ідентифікаційний номер 2422112371, банківські реквізити не відомі ) на корись Державного бюджету України 720,46 грн. державного мита та 235,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. В частині стягнення пені у розмірі 22,27 грн. у позові відмовити

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.