Рішення № 10357026, 25.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2010Справа №2-32/2158-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака» (98000, АР Крим, м. Судак, вул.. Механізаторів, 8 ідентифікаційний код 03332470)

До відповідача Комунального підприємства «Новосвітський Комбінат комунальних підприємств» (98032, АР Крим, м. Судак, смт. Новий Світ, вул.. Л. Голіцина, 7 ідентифікаційний код 25150137)

Про стягнення 107754,35 грн.

За участю представників:

Від позивача – Любушкін А.В., довіреність № 28 від 21.01.2010р. у справі.

Від відповідача – Сухорученко Н.А., довіреність № 239 від 30.04.2010р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Комунального підприємства «Новосвітський Комбінат комунальних підприємств» про стягнення 107 754,35 грн. за договором № 2107 від 01.05.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації, в тому числі суму основного боргу у розмірі 95599,94грн., 954,71 грн. – 3% річних та індексу інфляції в розмірі 4698,69грн., штрафну санкцію у розмірі 6501,21 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.05.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 06.05.2010р., розгляд справи відкладено на 25.05.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 21/07 від 01.06.2007р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації відповідач в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 101253,14 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 954,71 грн. – 3% річних та індексу інфляції в розмірі 4698,69грн., штрафну санкцію у розмірі 6501,21 грн.

У судовому засіданні представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 96461,74 грн. основного боргу, 4698,69 грн. інфляційних втрат та 954,71 грн. – 3% річних.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечує, заборгованість визнає у повному обсязі, просить суд зменшити розмір пені на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія» (Водоканал)(позивач) та Комунальним підприємством «Новосвітський Комбінат комунальних підприємств» (Абонент)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 21/07 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію(а.с. 24-25).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 Договору Водоканал бере на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною водою при наявності води в джерелах та здійснювати прийом строків в міський каналізаційний колектор, в кількості, згідно з заявкою абонента та наданим розрахунком.

Згідно з пунктом 2 Договору розрахунки за воду та прийняті стічні води здійснюються згідно затвердженим базовим тарифам за 1 м куб. відпущеної води та за 1 м. куб. відведених стоків з врахуванням НДС.

Пунктом 3 Договору передбачено, що всі розрахунки здійснюються при виставлені рахунку протягом 5 календарних днів.

Пунктом 5 Договору передбачено, що Абонент зобов’язаний знімати показання розрахункових приладів обсягу та надавати звіт, зняття показань та надання звіту здійснюється щомісячно 28 числа.

Облік відведених стоків здійснюється у відповідності до показань водоміра , що був встановлений згідно з Актом встановлення водоміру від 27.04.2007р. ( пункт 9 Договору).

Позивач обов’язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами по абоненту та рахунками (а.с. 9-15, 48).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи в рахунках.

У підтвердження зобов’язання відповідач частково сплатив за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за надані послуги, у розмірі 96461,74 грн. за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 96461,74 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, визнана відповідачем у судовому засіданні та у підписаному акті звірки на вказану суму, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 4698,69 грн., 3% річних у розмірі 945,71 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Комунального підприємства «Новосвітський Комбінат комунальних підприємств» за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. становить 4698,69 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 954,71 грн. за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6501,21 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 3 б) Договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до погашення заборгованості.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 6501,21 грн. за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов’язання, та те, що розміри пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача можуть суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, а також враховуючи, що порушення грошових зобов’язань з боку відповідача сталось з об’єктивних причин, відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, керуючись правами, наданими пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований розмір пені, стягнувши з відповідача 650,12 грн. пені.

При цьому, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань за договором № 21/07 від 01.06.2007р. не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Згідно з пунктом 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Новосвітський Комбінат комунальних підприємств» (98032, АР Крим, м. Судак, смт. Новий Світ, вул.. Л. Голіцина, 7 ідентифікаційний код 25150137) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака» (98000, АР Крим, м. Судак, вул.. Механізаторів, 8 ідентифікаційний код 03332470) 96461,74 грн. заборгованості, 954,71 грн. 3% річних, 4698,69 грн. інфляційних втрат, 650,12 грн. пені, 1077,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 25.05.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 25.05.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.