Рішення № 10357027, 25.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2010Справа №2-32/1838-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, 15 ідентифікацій код 14333937) в особі Кримського територіального управління Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 9/7).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресанта-Україна» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, Московське шосе, 11-й км. ідентифікаційний код 35283571)

Про стягнення 3824,17 грн.

За участю представників:

Від позивача – Астахов Р.М., довіреність б/н від 15.12.2009р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано

Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв'язок» в особі Кримського територіального управління Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресанта-Україна» про стягнення 3 824,17 грн. заборгованості, в тому числі 1510,57 грн. основного боргу, 2313, 60 грн. договірної санкції.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 20.04.2010р., розгляд справи відкладено на 06.05.2010р., а ухвалою господарського суду АР Крим від 06.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 25.05.2010 року, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе за договорами № 3909707/1.11813260, № 3909815/1.11813260, № 3909729/1.11813260, № 3909642/1.11813260, № 3909765/1.11813260, № 3909740/1.11813260 від 06.11.2007р. та № 4173432/1.11813260 від 14.03.2008р. зобов’язань по своєчасній та повній оплаті наданих позивачем послуг мобільного зв’язку, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресанта-Україна» перед Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв’язок” складає 1510, 57 грн. станом на 01.05.2009 р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у вигляді договірної санкції в розмірі 2313, 60 грн.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у довідці Головного управління статистика на відповідача, що залучена до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладання розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів та здійсненні всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

06.11.2007р. між Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв’язок” (Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресанта-Україна» (Абонент) були укладені договори № 3909707/1.11813260, № 3909815/1.11813260, № 3909729/1.11813260, № 3909642/1.11813260, № 3909765/1.11813260, № 3909740/1.11813260, та 14.03.2008р. – договір № 4173432/1.11813260 про надання послуг мобільного зв’язку. ( а.с. 9-26).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 1.1 вказаних Договорів передбачено, що Оператор згідно з цими Договорами надає Абоненту послуги мобільного зв’язку в межах України. Міжнародний телефонний зв’язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором Оператора.

Відповідно до пункту 3.1 Договорів нарахування за надані послуги мобільного зв’язку здійснюється згідно з тарифами Оператора, які є невід’ємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць. Кожному Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявним в Абонента телефонами.

Пунктом 3.3 Договорів передбачено, що рахунки за надані послуги та авансові внески Абонент сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок Оператора або кредитною карткою в національній валюті України. За наявності авансу рахунки повинні бути сплаченими в строк до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані свої обов’язки за договорами належним чином та надані послуги телефонного зв’язку. Проте, оплата за надані послуги відповідачем здійснювалась не в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість відповідача за послуги зв’язку перед ЗАТ «Український мобільний зв’язок» згідно укладеного Договору станом на 01.05.2009 р. складає 1510,57 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Позивачем був виставлений рахунок на суму 1510, 57 грн. на погашення заборгованості станом на 30.04.2009р. (а.с. 63).

Відповідно до пункту 40 Постанови КМУ № 720 «Про затвердження правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» від 09.08.2005р., плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором. Оператор не може включати до обов’язкових умов договору вимогу про попереднє внесення абонплати або авансового платежу за послуги більше ніж за один розрахунковий період.

Проте, відповідач не надав суду доказів оплати ним заборгованості у розмірі 1510, 57 грн. станом на 01.05.2009 р. за надані позивачем послуги, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг, через що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 1510, 57 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача договірну санкцію у розмірі 2313, 60 грн. за невиконання зобов’язання в частині строку користування послугами зв’язку.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 1.2 Додаткових угод № 3522484 до договору № 3909707/1.11813260 від 06.11.2007р. (а.с. 11), № 3533639 до договору № 3909815/1.11813260 від 06.11.2007р. (а.с. 14), № 3522519 до договору № 3909729/1.11813260 від 06.11.2007 (а.с. 17), № 3760899 до договору № 417342/1.11813260 від 14.03.2008р. (а.с.26). забезпеченням виконання зобов’язання Абонента перед Оператором не відмовлятись від основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії за основним договором є договірна санкція, встановлена на підставі статті 546 Цивільного кодексу України. В разі, якщо Абонент відмовляється від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема – від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання Оператором своїх зобов’язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі пункту 5.2 основного договору в зв’язку з несплатою Абонентом наданих йому послуг зв’язку, Абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь Оператора договірної санкції в розмірі 1,92 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цієї Додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Так за додатковою угодою № 3522484 до договору № 3909707/1.11813260 від 06.11.2007р., № 3533639 до договору № 3909815/1.11813260 від 06.11.2007р., № 3522519 до договору № 3909729/1.11813260 від 06.11.2007 відповідач користувався послугами 461 день із передбачених 730 днів.

За додатковою угодою № 3760899 до договору № 417342/1.11813260 від 14.03.2008р. відповідач користувався послугами 332 дні із передбачених 730 днів.

Таким чином, загальна сума договірної санкції за Додатковими угодами № 3522484 до договору № 3909707/1.11813260 від 06.11.2007р., № 3533639 до договору № 3909815/1.11813260 від 06.11.2007р., № 3522519 до договору № 3909729/1.11813260 від 06.11.2007, № 3760899 до договору № 417342/1.11813260 від 14.03.2008р. складає 2313, 60 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.          

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресанта-Україна» (95493, АР Крим, м. Сімферополь, Московське шосе, 11-й км. ідентифікаційний код 35283571) на користь Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 14333937) в особі Кримського територіального управління ЗАТ «Український мобільний зв’язок» (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Самокіша, 9/7, ідентифікаційний код 24492094) заборгованість за послуги мобільного зв’язку в розмірі 1510,57 грн., договірну санкцію у розмірі 2313, 60 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 25.05.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 25.05.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.