Рішення № 10357005, 18.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2010Справа №2-2/1142-2010 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А)

до Закритого акціонерного товариства «Октябрский вино-коньячний завод» (97060, Красногвардійський район, с. Амурське, вул. Кримська,1, 03186, м.Київ, бульв.Чоколівський, 8)

про стягнення 5829,67 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : не з’явився.

Від відповідача : не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся у Господарський суд АРК з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за користування місцем (-ямі) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами у сумі 5244,65 грн., інфляційного збільшення у сумі 332,11 грн., 3% річних у сумі 90,84 грн., пені у сумі 162,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами було укладено договір №1897/ТК від 19.05.2005 р. на право тимчасового користування місцем (-ямі) для розміщення об’єкту (-ів) зовнішньої реклами, відповідно до якого позивач надає відповідачу право на тимчасове користування місцем, а відповідач використовує надане місце за цільовим призначенням – для розміщення об’єкту зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем. Відповідачем було порушено умови договору у частині оплати за договором, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.

15 березня 2010р. від позивача надійшло пояснення по справі, у якому зазначено що розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОЗР не пізніше 15 числа поточного місяця, а також позивач зазначив, що договір між ним та відповідачем є чинним і обов’язковим для виконання сторонами.

12 квітня 2010 року до суду від позивача надійшло пояснення від 07.4.2010р, відповідно до якого позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному об’ємі з урахуванням довідки щодо суми розрахунку плати за тимчасове використання місць для розміщення рекламних засобів, а саме: 3178грн66коп боргу, а також інфляційного збільшення у сумі 332,11 грн., 3% річних у сумі 90,84 грн., пені у сумі 162,07 грн.

Сторони у судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Між Госпрозрахунковою організацією «Київреклама», правонаступником якої згідно рішення Київської міської ради від 28.9.2006 р. № 8/65 є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», як робочим органом, та Закритим акціонерним товариством «Октябрский вино-коньячний завод», як розповсюджувачем зовнішньої реклами, був укладений договір №1897/ТК від 19.5.2005р на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами, відповідно до п.2.1 якого у відповідності до умов договору та «Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м.Києві» позивач надає відповідачу право на тимчасове користування місцем за адресою згідно Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розташування об'єктів зовнішньої реклами відповідно до Порядку, а відповідач використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення об'єкту зовнішньої реклами, здійснює оплату за право користування місцем та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії Дозволу (та/або цього Договору) в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або цього Договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розмір плати за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та сплачується відповідачем на підставі рахунків-фактур наданих позивачем.

Відповідно до п.4.2 договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов’язаний отримати рахунок на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування ОРЗ не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом п. 4.5. договору передбачено обов'язок відповідача - здійснювати оплату за право тимчасового користування місцем щомісячно, до 20 (двадцятого) числа поточного місяця шляхом перерахування суми коштів, зазначеної в рахунку-фактурі, наданої позивачем на поточний рахунок останнього.

Але у порушення норм діючого законодавства та укладеного договору, відповідачем право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами оплачено не було, в результаті чого за ЗАТ «Октябрский вино-коньячний завод» перед позивачем на момент звернення з позовом до суду склалася заборгованість у розмірі 5 244грн65коп, яка підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 2 065грн97коп (по рахункам – фактурі №КП-09/135525 від 15.9.2009р на суму 661грн22коп, №КП-09/133159 від 13.8.2009р на суму 1001грн57коп, №КП-07/99892 від 11.8.2008р на суму 403грн18коп) була погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а саме: 09.02.2010р, 08.02.2010р та 26.02.2010р відповідно, що підтверджується матеріалами справи, у зв’язку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 2 065грн97коп провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Сума боргу у розмірі 3178грн66коп ЗАТ «Октябрский вино-коньячний завод» на момент розгляду спору погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 3178грн66коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3178грн66коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 162,07 грн пені за період з 21.8.2009р по 21.01.2010р, які підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до п.6.3 договору за несвоєчасну, або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 162грн07коп пені, нарахованої з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім вимог про стягнення боргу та пені були заявлені вимоги про стягнення інфляційного збільшення у сумі 332грн11коп. та 3% річних у сумі 90,84грн по 21.01.2010р, які підлягають задоволенню виходячи з того, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

У зв’язку з тим, що позивач відповідно до штемпелю на позовній заяві звернувся з позовом до суду 08.02.2010р, а відповідач частково погасив суму основного боргу у розмірі 2 065грн97коп після звернення позивача з позовом до суду, а саме: у період з 09.02.2010р по 26.02.2010р, що підтверджується матеріалами справи, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 20.5.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,п.1-1ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти пояснення позивача від 07.4.2010р.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Октябрский вино-коньячний завод» (97060, Красногвардійський район, с. Амурське, вул. Кримська,1, 03186, м.Київ, бульв.Чоколівський, 8, р/р 260005335 у КРВ АППБ «Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021, св.-во №00642899, ПІН 319831801176) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, Ідентифікаційний код: 26199714 п/р 2600333023122 у Києво-Святошинському відділенні КРФ ВАТ КБ «Хрещатик» МФО 300830) 3178грн66коп боргу, 162грн07коп пені, 332грн11коп інфляційних, 90грн84коп річних, 82грн.31коп державного мита, 190грн.45коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення 2 065грн97коп боргу припинити провадження по справі у зв’язку з відсутністю предмету спору.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.