Рішення № 10357001, 19.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2010Справа №2-24/686-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавріда Агро" (98452, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Тінисте, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 32989285)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22 / 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна ім. 60 років СРСР, 65, ідентифікаційний код 32085677)

про стягнення 19 149,50 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Курбацький В.І. – представник, довіреність № 46 від 01.02.2010р.

Від відповідача - Іванова С.В. – представник, довіреність № б/н від 20.06.2009р.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавріда Агро" звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавріда Агро" грошової суми у розмірі 19149,50 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавріда Агро" державне мито у розмірі 192,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,0 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору поставки товару № 161-СФ/СН від 01.01.2008р. відповідачем порушені зобов’язання щодо постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "Тавріда Агро" продукції - паливно-мастильних матеріалів на суму 19 149,50 грн.

За ствердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тавріда Агро" 20.11.2009р. звернулося до відповідача з вимогою про здійснення допоставки товару на суму заборгованості, проте зазначена вимога залишена відповідачем без уваги.

Так, позивач, посилаючись зокрема на неналежне виконання відповідачем умов договору № 161-СФ/СН від 01.01.2008р. та норм чинного законодавства, просить стягнути з відповідача по справі у примусовому порядку суму недопоставленого за договором товару.

Відповідач проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тавріда Агро" заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 10 березня 2010 року. Так, відповідно до відзиву відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити, головним чином посилаючись на безпідставність заявлених позивачем вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" суми за непоставлений товар. Зокрема, відповідач вказав на той факт, що обороти по рахунках між сторонами здійснено на суму 613028,05 грн. та на момент звернення до суду саме позивач має заборгованість щодо сплати поставленого товару.

Позивач у поясненнях по справі від 09.03.2010 р. доповнив підстави позовних вимог, додатково обґрунтувавши їх ст. ст. 670,672 та 693 Цивільного кодексу України. Однак позовні вимоги позивач по справі залишив незмінними.

Суд прийняв до уваги вказані пояснення позивача.

Сторони у судовому засіданні заявили клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши вказане клопотання у судовому засідання у присутності представників сторін, суд клопотання позивача та відповідача задовольнив та ухвалою від 10.03.2010 р. продовжив строк розгляду справи.

Позивач у поясненнях по справі від 20.04.2010 р. повідомив про те, що вважає помилковими твердження відповідача про те, що перераховані позивачем на користь відповідача грошові кошти на суму 26678,40 грн. ( платіжне доручення №329 від 02.10.2009 р. ) і 49763,00 грн. ( платіжне доручення №490 від 09.11.2009 р. ) є частковим погашенням заборгованості позивача за поставлений товар. Вказане обґрунтовує тим, що раніш ТОВ «Атан-Крим" зверталося до господарського суду АР Крим з позовом до ТОВ "Тавріда Агро" з позовом про стягнення суми боргу по договору поставки у розмірі 94443,15 грн. По результатам розгляду даного спору 09.07.2009 р. було винесено рішення ГС АР Крим по справі №2-15/1154-2009, відповідно до якого у задоволенні даного позову було відмовлено. Вказане рішення ГС АР Крим сторонами оскаржене не було та вступило в законну силу. З урахуванням вказаного, позивач вважає, що заборгованості позивача перед відповідачем за поставлені паливно – мастильні матеріали не існує.

На підставі вказаного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у поясненнях по справі від 19.05.2010 р. повідомив про те, що на протязі 2008 р. та в послідуючий період між сторонами по справі здійснювалися поставки продуктів нафтоперероблення у виконання умов договору №161 – СФ/СН від 01.01.2008 р.

Також відповідачем було заявлено клопотання, відповідно до якого він наполягав на тому, що саме позивач має заборгованість перед відповідачем за договором №161 – СФ/СН від 01.01.2008 р. щодо сплати поставленого товару. На підставі вказаного, просив суд дослідити при розгляді справи документи за період 2008 – 2009 р. р., а саме: копії виписок по особовому рахунку позивача, копії податкових накладних позивача, копії реєстрів, отриманих та виданих податкових накладних, копії розшифровок позивачем податкових забовязань та податкового кредиту, копії з журналу реєстрації довіреностей, для чого витребувати їх.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки позивач поданий ним позов обґрунтовує конкретними рахунками та накладними, а у клопотанні відповідача мова йдеться про первинні документи за 2008 – 2009 р. р., які, на думку суду, не входять до предмету розгляду по даній справі. Якщо відповідач все ж вважає, що саме за позивачем наявна заборгованість за поставлений по договору №161 – СФ/СН від 01.01.2008 р. за весь час його дії, то він має право звернутися до суду з окремим позовом, в обґрунтування якого він може покласти, зокрема, і вищевказані документи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.01.2008 р. між відповідачем по справі ( Постачальник ) з одного боку і позивачем по справі ( Покупець ) з іншого боку було укладено договір поставки товарів № 161 – СФ/СН.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору постачальник забовязався передати у встановлені даним договором строки пально – мастильні матеріали у власність покупця. А покупець забовязався прийняти вказані товари і сплатити за них визначену даним договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору асортимент, кількість та ціна товарів за відповідну одиницю виміру з врахуванням ПДВ визначається сторонами у заявках і виставлених до оплати рахунках і вказується у товаросупровідних документах.

Відповідно до глави 3 вказаного договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, яка може бути передана будь – яким зручним для покупця способом.

Постачальник в строк не більш трьох днів після отримання заявки зобов’язався виписати і направити покупцю рахунок для оплати, в якому вказується асортимент і кількість товару, ціна за одиницю товару і загальна сума до сплати з ПДВ. Рахунок дійсний до сплати на протязі трьох днів з моменту виписки, якщо інше не вказано в самому рахунку.

Відповідно до глави 4 вказаного договору оплата поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У разі, якщо товари будуть поставлені без попередньої оплати, покупець зобовязаний сплатити повну вартість отриманих товарів на протязі 10 - ти календарних днів з дати отримання товарів.

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору даний договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2008 р. У разі відсутності письмових заперечень сторін строк дії даного договору автоматично продовжується на один календарний місяць.

Відповідно до п. 8.4 даного договору він може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору.

Згідно з поясненнями представників сторін, спірні правовідносини склалися між ними на підставі вказаного договору, який був продовжений після 31.12.2008 р.

Суду не представлено доказів укладення сторонами по справі додаткової угоди до даного договору щодо його розірвання, тому суд дійшов висновку про те, що даний договір діє і на момент розгляду справи, що сторонами по справі не заперечується.

Судом встановлено, що у виконання умов вищевказаного договору, відповідач виписав та надіслав позивачу по справі рахунок №3572/3 від 01.10.2009 р. на суму 26198,90 грн. і рахунок №4113/3 від 09.11.2009 р. на суму 49763,00 грн., в яких було зазначено асортимент, кількість та ціна товарів за відповідну одиницю виміру з врахуванням ПДВ. Таким чином, всього було виставлено рахунків на суму 75961,90 грн.

З урахуванням вказаного та у виконання умов договору № 161 – СФ/СН позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 76441,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №329 від 02.10.2009 р. на суму 26678,40 грн. ( призначення платежу: за бензин А – 80, дизпаливо відповідно до рахунку №3572/3 від 01.10.2009 р. ) і №490 від 09.11.2009 р. на сум 49763,00 грн. ( призначення платежу: за дизпаливо, бензин А – 80 по рахунку №4113/3 від 09.11.2009 р. ).

Факт перерахування вказаних сум позивачем на користь відповідача підтверджується також наявними в матеріалах справи банківськими виписками ( а. с. 44 – 45 ).

Відповідно до наявних в матеріалах справи накладних №15258/3 від 02.10.2009 р., №15250/3 від 02.10.2009 р., №17379/3 від 10.11.2009 р. і №17365/3 від 10.11.2009 р. відповідач поставив на користь позивача замовлені товари тільки на суму 57291,90 грн.

Таким чином, загальна сума недопоставленого товару склала 19149,50 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Однак як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе забовязання по передачі обумовленого договором № 161 – СФ/СН товару не виконав, товар у повному обсязі позивачу по справі не передав.

Той факт, що поставка товару здійснювалася саме у виконання договору № 161 – СФ/СН від 01.01.2008 р. сторонами по справі не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач належних доказів поставки позивачеві товару на спірну суму не надав.

При таких обставинах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.05.2010

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим", 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Галерейна, 22 / 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна ім. 60 років СРСР, 65, ( р/р 260009328 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Сімферополь, ЄДРПОУ 32085677, МФО 324021 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тавріда Агро", 98452, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Тінисте, вул. Леніна, 1, ( р/р 2600710029 в КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ЄДРПОУ 32989285, МФО 324021 ) 19149,50 грн., 192,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.