Рішення № 10356999, 18.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

18.05.2010Справа №2-24/790-2010 За позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" (95006 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13; ідентифікаційний код 05480542)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Антарес" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, п. Молодіжне, вул. Будівельників (Строителей), 5а, кв.2, ідентифікаційний код 22264573)

про стягнення 4 982,59 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Шруб О. М. – представник. довіреність № 1 від 03.01.2010р.

Обставини справи:

Комунальне підприємство Житлово – експлуатаційне об’єднання Залізничного району м. Сімферополя звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Антарес" про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" заборгованості з орендної плати у розмірі 4 982,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань по сплаті орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 45 від 31.07.2007 р., укладеного на підставі рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя № 231 від 10.07.2007р., відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Антарес" позивачем передано в оренду нежитлове приміщення, розміщене за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 136, загальною площею 146,6 кв.м.

За ствердженням позивача, рахунки на сплату орендної плати, виставлені Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" приймались відповідачем, проте не оплачувались.

Таким чином, позивач, посилаючись на умови укладеного договору та норми чинного законодавства, а також на факт добросовісного виконання ним зобов’язань за договором, на підставі порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, просить стягнути суму заборгованості у розмірі 4 982,59 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Антарес" у примусовому порядку.

В судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду справи, яке судом розглянуто.

Так, розглянувши вказане клопотання у судовому засіданні, суд його задовольнив в зв’язку зі спливом двохмісячного терміну, передбаченого чинним господарським процесуальним законодавством та ухвалою від 16.03.2010 р. продовжив строк розгляду справи.

Відповідач проти позовних вимог Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представленому у судовому засіданні. Відповідно до відзиву відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити на підставі того, що за ствердженням Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Антарес", позивач нарахував йому заборгованість з орендних платежів після закінчення строку договору оренди.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, клопотанням від 18.05.2010 р. просив суд розгляд справи відкласти в зв’язку з хворобою представника.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки до нього не було додано належних доказів хвороби представника. До того ж у клопотанні не обґрунтовано, чим перешкоджає відсутність представника позивача розгляду справи по суті. До того ж треба зауважити, що позивач мав можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника, ніж той, що захворів або надіслати необхідні для розгляду справи документи поштою.

Відповідач у додатковому відзиві на позов повідомив про те, що він визнає заборгованість по орендної платі за травень 2009 р. у сумі 1642,03 грн., тобто по момент закінчення строку дії договору – 24.05.2009 р. У стягненні суми у розмірі 3340,56 грн. відповідач просить суд у позові відмовити, оскільки у договорі №45 не передбачена його пролонгація.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідач, суд

ВСТАНОВИВ :

31.07.2007 р. між позивачем по справі (Орендодавець) та відповідачем по справі (Орендар) був укладений договір №45 оренди нежитлових приміщень і індивідуально визначеного майна, яке належить до комунальної власності м. Сімферополь.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди орендодавець, на підставі розпорядження голови Залізничної районної ради м. Сімферополь №231 від 10.07.2007 р., передає, а орендар приймає у строкове платне користування ( оренду ) індивідуально визначене майно – підвал площею 146,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 136. Приміщення передавалося в оренду для використання під склад.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору орендна плата по даному договору визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і складає без ПДВ за перший місяць оренди 802,56 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата визначається орендодавцю щомісячно, не пізніше 10 – ого числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору даний договір укладений строк на 12 місяців та діє з 25.05.2007 р. по 24.05.2008 р.

Судом встановлено, що рішенням Залізничної районної ради м. Сімферополь від 20.05.2008 р. №237 було надано згоду на продовження строку дії вищевказаного договору ще на 12 місяців.

На підставі вказаного, між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору №45 оренди нежитлових приміщень і індивідуально визначеного майна, яке належить до комунальної власності м. Сімферополь від 31.07.2007 р., відповідно до п. 1 якої строк дії вищевказаного договору було продовжено до 24.05.2009 р.

Матеріали справи свідчать про те, що після 24.05.2009 р. строк дії договору сторонами не продовжувався.

Відповідно до п. 1.7 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що дія даного договору припиняється у разі спливу строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору у разі припинення даного договору нежитлові приміщення повертаються орендарем орендодавцю. Нежитлові приміщення ( майно ) вважаються поверненими орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання - передачі орендованого приміщення від 01.08.2009 р. відповідач повернув позивачу по справі орендоване майно – підвал площею 146,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.. Київська, 136 ( а. с. 12 ).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забовязання щодо сплати орендної плати.

Як вбачається з розрахунку позивача, він просить стягнути орендну плату у розмірі 4956,60 грн. за травень – липень 2009 р.

Заборгованість відповідача за травень 2009 р. у розмірі 1642,03 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи рахунком від 10.05.2009 р. ( а. с. 23 ), матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що відповідно до п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Доказів сплати вищевказаної заборгованості відповідачем не момент розгляд справи суду не представлено.

Таким чином, враховуючи той факт, що вищевказаний договір оренди діяв до 24.05.2009 р., вимоги позивача щодо стягнення 1642,03 грн. орендної плати за травень 2009 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період червень - липень 2009 р. у розмірі 3314,57 грн.

Однак в даній частині позовних вимог необхідно відмовити, оскільки, як вже встановлено судом та вказувалося више, строк дії договору оренди № 45 від 31.07.2007 р. закінчився 24.05.2009 р. та строк його дії між сторонами не продовжувався.

Тобто після 24.05.2009 р. правовідносини між сторонами щодо оренди індивідуально визначеного майна – підвалу площею 146,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.. Київська, 136, закінчилися, а тому позивач по справі, як орендодавець вищевказаного нерухомого майна, позбавлений права вимагати сплати орендної плати за період після 24.05.2009 р.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення орендної плати у розмірі 3314,57 грн. необхідно відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 25,99 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки при розгляді справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача щодо оплати орендних платежів, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими.

Відповідно до п. 3.5 вищевказаного договору оренди № 45 від 31.07.2007 р. орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості.

Так, в супереч вимогам п. 3.3 вищевказаного договору, відповідач станом на 10. 05.2009 р. не сплатив орендну плату за квітень 2009 р. у розмірі 1635,33 грн. Вказана заборгованість була сплачена відповідачем 14.05.2009 р.

З врахуванням вказаного, розмірі пені на несвоєчасну сплату орендної плати за квітень 2009 р. у розмірі 1635,33 грн. за період з 11.05.2009 р. по 14.05.2009 р. складає 4,30 грн.

Також з урахуванням положень п. 3.5 вищевказаного договору оренди № 45 від 31.07.2007 р., позивач просить стягнути з відповідача пеню за несплату орендної плати за травень 2009 р. за період 20 днів відповідно до наданого суду розрахунку ( а. с. 33 ).

Перевіривши вказаний розрахунок, суд дійшов висновку про те, що розмір пені за вищевказаний період складає 21,67 грн.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендної платі у розмірі 1642,03 грн. та пені у розмірі 25,99 грн. підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково .

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Антарес", 95000, АР Крим, м. Сімферополь, п. Молодіжне, вул. Будівельників (Строителей), 5а, кв.2, ( ідентифікаційний код 22264573, банківські реквізити не відомі ) на користь комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя", 95006 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13, ( р/р 26003440265020 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЗКПО 05480542 ) 1642,03 грн. заборгованості з орендної плати, 25,99 грн. пені, 34,16 грн. державного мита та 79,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення заборгованості у розмірі 3314,57 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.