Рішення № 10356955, 11.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2010Справа №2-14/1743-2010 За позовом – Приватного підприємства «Тріапласт» (95001, АРК, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 28а)

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона-Крим» (95034, АРК, м. Сімферополь, вул. Б.Хмельницького, 11/6; 95022, м.Сімферополь, вул. Глінки, 76)

про стягнення 1468,03 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Кириченко І.І., представник, довіреність № 1 від 17.03.2010 р.

від відповідача – не з’явився

Обставини справи: Приватне підприємство «Тріапласт» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона-Крим» про стягнення заборгованості у сумі 1120,38 грн., 147,70 грн. пені, 40,14 грн. 3% річних, 160,16 грн. індексу інфляції, а також витрат по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати у повному обсязі за отриманий по накладной № СФ-000188 від 24.12.2008 р. товар, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 1120,38 грн.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень на позовну заяву суду не надав, вимоги ухвал господарського суду АРК від 26.03.2010р., 13.04.2010р. та від 26.04.2010 р. не виконав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою, що зазначена у позові.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у позові вказана юридична адреса відповідача: м. Сімферополь, вул. Б.Хмельницького, 11/6, яка є адресою його державної реєстрації. Згідно довідки Головного управління статистики в АРК від 16.04.2010 р. за вих. № 05.3-8.1/1030 (а.с. 19) відповідач значиться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України як юридична особа за цією ж юридичною адресою.

За змістом ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається за місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз’яснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, відповідач вважається повідомленим про час і місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву та доказів на позов, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Тріапласт» згідно видаткової накладной № СФ-000188 від 24.12.2008р., наявної в матеріалах справи (а.с. 10), поставило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона-Крим» товар на загальну суму 1120,03 грн.

Матеріалами справи, а саме – видатковою накладною № СФ-000188 від 24.12.2008 р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 26 від 24.12.2008 р., рахунком фактурою № СФ-000128 від 01.12.2008р. (а.с. 9-11), підтверджується факт поставки товару на адресу відповідача.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріона-Крим» свої зобов’язання не виконало, за отриманий товар суму коштів у загальному розмірі 1120,03грн. позивачу не сплатило.

06.04.2009 р. за вих. № 1 Приватне підприємство «Тріапласт» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона-Крим» вимогу про сплату суми заборгованості у розмірі 1120,03 грн. за отриманий по видатковій накладній № СФ-000188 від 24.12.2008 р. товар. Вимога отримана відповідачем 06.06.2009 р., про що свідчить відмітка представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона-Крим» на поштовому повідомленні (а.с. 12).

Проте вказана вимога позивача була залишена без відповіді та відповідного реагування з боку відповідача.

Таким чином відповідач свої зобов’язання по сплаті за отриманий товар по видатковій накладній № СФ-000188 від 24.12.2008р. не виконав, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона-Крим», станом на день розгляду справи, становить 1120,03 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов’язань) є договори та інші угоди, настання певної події.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарьских договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами або прийому замовлення до виконання, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, відповідач доказів сплати боргу суду не надав, доказів які б спростовували доводи позивача суду не представив.

З урахуванням викладеного, судом вбачається, що правовідношення сторін виникли не на підставі договору, а внаслідок фактичної поставки товару на підставі накладной.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується тільки підписаною сторонами видатковою накладною на поставку товару.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином угода про забезпечення зобов'язання неустойкою (пенею) вчиняється також в письмовій формі.

Однак, з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоду у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання відповідача щодо сплати товару за видатковими накладними, застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені в сумі 147,70 грн. є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Тріапласт» обгрунтовані частково в сумі стягнення основного боргу у розмірі 1120,03грн. і в цієї частині підлягають задоволенню. В частині стягнення суми пені у розмірі 147,70 грн. у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи те, що накладна № СФ-000188 від 24.12.2008 р., яка надана позивачем у підтвердження поставки товару, не містить строку оплати, суд вважає, що до даних правовідношень мають бути застосовані положення ст. 530 Цивільного кодексу України щодо строку виконання відповідачем обов’язку по сплаті за отриманий товар.

Як вже зазначалось, претензія з вимогою про сплату боргу на адресу відповідача позивачем була направлена 06.04.2009 р. та згідно відмітки на поштовому повідомленні отримана ТОВ «Ріона-Крим» 06.06.2009 р.

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Отже відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити позивачу суму коштів у розмірі 1120,03 грн. за отриманий по накладній №СФ-000188 від 24.12.2008р. товар 13.06.2009 р.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлений товар, то у позивача в силу наведених приписів закону виникає право вимагати, а у відповідача виникає обов’язок сплатити встановлений індекс інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, розмір інфляційних витрат від простроченої суми розрахований позивачем невірно, оскільки має бути нарахований за період всього часу прострочення, тобто за період з 13.06.2009 р. по 05.03.2010 р. (264 дня прострочки), а не за період з січня 2009 р. по січень 2010 р. як розрахував позивач.

Відтак, розмір інфляційних втрат складає 105,28 грн. (1120,03 грн. х109,4% (101,1%х99,9%х99,8%х100,8%х100,9%х101,1%х100,9%х101,8%х101,9%х100,9%)/100% - 1120,03 грн.). Розмір 3% річних складає 24,30 грн. (1120,03грн. х 3% х 264/365).

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають задоволенню частково, у сумі 105,28 грн. та відповідно 3% річних у сумі 24,30 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 11.05.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 17.05.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріона-Крим» (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. Б.Хмельницького, 11/6; 95022, м.Сімферополь, вул. Глінки, 76, р/р 26002047007501 в АКБ «ТАС-Комерцбанк» в м. Київі, МФО 300164, ЄДРПОУ 33131488) на користь Приватного підприємства «Тріапласт» (95001, АРК, м. Сімферополь, вул. Комунальна, 28а, р/р 2600901006770 в КРФ ВАТ «КредоБанк» м. Сімферополь, МФО 324913, ЄДРПОУ 32497132 ) 1120,03 грн. заборгованості, 105,28 грн. індексу інфляції, 24,30 грн. 3% річних, 86,82 державного мита та 200,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені у розмірі 147,70 грн. відмовити.

4. В частині стягнення індексу інфляції у розмірі 54,88 грн. та 3% річних у розмірі 15,84 відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.