Рішення № 10356946, 12.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2010Справа №2-23/1721-2010 За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Чернишевське», Роздольненський район, с. Чернишове

До відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу», Красногвардійський район, с. Іллінка

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Солощенко І.В., представ. за довір. № 26/03-2 від 26.03.2010 р.

Від відповідача – Квасніков М.О. представ. за довір. від 21.04.2010р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про спонукання відповідача виконати свої зобов’язання за договором №01/03-ФП від 01.03.2010 р. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ПСП «Чернишевське» суми фінансової допомоги в розмірі 1000000,00 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача суму державного мита в розмірі 10085,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. Також позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться та надходять на р/р Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу», ЄРПОУ 30840377 в КРД ПАО «Райффазен Банк Аваль», №260094870, МФО 324021 на суму 1000000,00грн.

          14.04.2010р. від представника ПСП «Чернишевське» до канцелярії суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив зобов’язати відповідача виконати свої зобов’язання за договором №01/03-ФП від 01.03.2010р. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ПСП «Чернишевське» суми фінансової допомоги в розмірі 1000000,00грн.; стягнути з відповідача штраф за договором № 01/03-ФП від 01.03.2010р. в сумі 500000,00грн.; внести зміни в п.1.10 договору № 01/03-ФП від 01.03.2010р., відносно повернення позивачем суми отриманої від відповідача фінансової допомоги на протязі 193 календарних днів з моменту її отримання. Крім того, просив покласти на відповідача судові витрати та забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться та надходять на р/р Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу», ЄРПОУ 30840377 в КРД ПАО «Райффазен Банк Аваль», №260094870, МФО 324021 на суму 1500000,00грн.

          Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов.

          27.04.2010р. позивач знов збільшив позовні вимоги, просить зобов’язати відповідача виконати обов’язки за договором №01/03-ФП від 01.03.2010р. шляхом переказу на поточний рахунок позивача суми фінансової допомоги в розмірі 1000000,00 грн., внести зміни до п. 1.10 договору стосовно повернення позивачем суми отриманої від відповідача фінансової допомоги протягом 193 днів з моменту її отримання, стягнути з відповідача 500000,00 грн. штрафу за договором №01/03-ФП від 01.03.2010р., стягнути з відповідача збитки у вигляді прямих понесених витрат в сумі 1170000,05 грн., стягнути судові витрати.

В судовому засіданні 12.05.2010р. представник відповідача надав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

01.03.2010р. Приватне сільськогосподарське підприємство «Чернишевське» та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» був укладений договір №01/03-ФП про надання поворотно-фінансової допомоги, яким передбачалось, що відповідач (позикодавець) надає позивачу (позичальнику) фінансову допомогу на поворотній та безоплатній (безпроцентній) основі в декілька етапів, а позивач зобов’язується прийняти та повернути отриману фінансову допомогу у повному обсязі у строк, вказаний у договорі.

Згідно п.1.3 договору розмір фінансової допомоги складає 1500000,00грн.

01.03.2010р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача фінансову допомогу у сумі 500000,00грн., що підтверджується випискою з розрахункового рахунку та не заперечується сторонами.

Відповідно до п.1.10 договору позивач зобов’язався повернути фінансову допомогу у повному обсязі в строк до 01.10.2010р. включно.

Позивач, з врахуванням позовних вимог, просить зобов’язати відповідача виконати обов’язки за договором №01/03-ФП від 01.03.2010р. шляхом переказу на поточний рахунок позивача суми фінансової допомоги в розмірі 1000000,00 грн., внести зміни до п.1.10 договору стосовно повернення позивачем суми отриманої від відповідача фінансової допомоги протягом 193 днів з моменту її отримання, стягнути з відповідача 500000,00 грн. штрафу за договором №01/03-ФП від 01.03.2010р., стягнути з відповідача збитки у вигляді прямих понесених витрат в сумі 1170000,05 грн. та стягнути судові витрати.

Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК).

Обов'язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник зазвичай стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Статтею 345 ГК України встановлено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Таким чином, кредит може надаватися тільки банками й/або іншими фінансовими установами, а позика – будь-якими особами (якщо вона надається за рахунок власних коштів).           

Відповідач не є банком або іншою фінансовою установою, відповідно, не має ліцензії на проведення кредитних операцій та/або на залучення коштів інших осіб (юридичних та фізичних) з метою їх подальшого розміщення, тобто укладений договір є договором позики.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст.129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).

Позивачем не доведено суду, що у позивача наявні правові підстави надати поворотно-фінансової допомогу у сумі 1000000,00грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не має права вимагати від відповідача надання коштів у позику, оскільки такий обов’язок у відповідача відсутній, адже договір є укладеним лише в частині фактично наданої позивачу (позичальнику) позики (фінансової допомоги) в розмірі 500000,00 грн.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач вказує, що у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх обов’язків по дотриманню строків перерахування повортно-фінансової допомоги у розмірі 1000000,00грн., Приватне сільськогосподарське підприємство «Чернишевське» фактично не зможе скористатися вказаними грошовими коштами у становлений договором строк, у звізяку із чим просить внести зміни до п.1.10 договору стосовно повернення позивачем суми отриманої від відповідача фінансової допомоги протягом 193 днів з моменту її отримання.

Оскільки суд прийшов до висновку, що у відповідача відсутній обов’язок надати грошові кошти у розмірі 1000000,00грн., то і немає підстав для задоволення позовних вимог про внесення змін до п.1.10 договору.

Пунктом 2.1 договору передбачена відповідальність відповідача за перерахування фінансової допомоги у розмірі, меншому, ніж 50% від суми, встановленої в п.п.1.4-1.6 договору, у вигляді штрафу у розмірі 50% від неперерахованої на розрахунковий рахунок позивача суми поворотно-фінансової допомоги.

          Однак, відповідно до ч.1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене, до відповідача не може бути застосований штраф згідно п.2.1 договору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді понесених витрат на проведення комплексу агротехнічних робіт в сумі 1170000,05 грн. При цьому позивач вказує, що при укладенні договору, планував використати грошові кошти для забезпечення вирощування посівів рису.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦКУ майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки:

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна і бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного України від 30.05.2006р. у справі №42/266 - 6/492).

Судом в процесі розгляду справи встановлено відсутність протиправної поведінки відповідача та його вини в завданні збитків, оскільки його дії є правомірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги задовленню не підлягають.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 12.05.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 17.05.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

          У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.