Рішення № 10356943, 19.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

19.05.2010Справа №2-32/1729-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз» (01133, м. Київ, вул.. Мечникова, 8, кв.22 ідентифікаційний код 30184935)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Мате Залки, 17 А ідентифікаційний код 34700645)

Про стягнення 15593,66 грн.

За участю представників:

Від позивача – Набок Т.В., довіреність 3 05/01 від 05.01.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» про стягнення 15 593,66 грн., у тому числі 12101,27 грн. суми основного боргу, 2137,21 грн. – пені, 302,37 грн. -3% річних, 1052,81 грн. – інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 15.04.2010р. та від 06.05.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов визнав заборгованість в сумі 12101,27 грн. основного боргу, 302,37 грн. -3% річних, 1052,81 грн. – інфляційних втрат.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені просив суд відмовити у зв’язку із порушенням позивачем строку позовної давності.

19.05.201р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжні доручення на загальну суму 800,00 грн. оплати основного боргу.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача.

У судовому засіданні представника позивача надав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 2137,21 грн. – пені у зв’язку із відмовою від позову в цій частині.

Вказане клопотання прийняте судом до розгляду.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз» (Постачальник) ( позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір про поставки № 210/Си (а.с. 10-13).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов’язується поставити товар згідно з заявкою Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що право власності на товар від Постачальника до Покупця в момент передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін товарної ( товарно-транспортної) накладної або інших документів, що мають юридичну силу.

Згідно з пунктом 5.6 узгодженим протоколом розмовностей, що підписаний сторонами та є невід’ємною частиною Договору, Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 60 календарних днів з моменту поставки. (а.с. 14).

Строк дії Договору закріплений пунктом 10.1 Договору та становить з моменту підписання та до 31.12.2008р. Дія Договору щорічно автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомила іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію Договору за 30 календарних днів до дня закінчення його дії. ( пункт 10.2 Договору).

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 20833,43 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними № Си-0001903 від 04.11.2008р. на суму 4946,89 грн., № Си-0001979 від 18.11.2008р. на суму 4181, 40 грн., № Си-0002250 від 27.12.2008р. на суму 7803,86 грн., № Си-0000121 від 12.02.2009р. ( а.с. 15- 18).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами Покупця у накладних та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 23-24)

Частина товару була повернута відповідачем відповідно до видаткових накладних ( повернення) № Джо-002376 від 10.03.2009р. на суму 1537,59 грн. та № Джо-002450 від 31.03.2009р. на суму 3194,56 грн. ( а.с. 19-20).

У підтвердження обов’язків за Договором відповідачем отриманий товар був частково оплачений в розмірі 4000, 00 грн., що підтверджується випискою банку на вказану суму ( а.с. 22).

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 12101, 27 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, сума заборгованості в розмірі 12101,27 грн. належним чином підтверджена матеріалами справи.

19.05.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 10 від 26.04.2010р. на суму 200,00грн., № 10 від 05.05.2010р. на суму 200,00 грн., № 9 від 11.05.2010р. на суму 200,00 грн., № 44 від 17.05.2010р. на суму 200,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказана заборгованість погашена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (19.03.2010р. згідно штампу поштового відділення на конверті).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 800,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена .

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 1052,81 грн., 3% річних у розмірі 302,37 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з травня 2009 року по лютий 2010 року становить 1052,81 грн., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 01.05.2009р. по 28.02.2010р. в розмірі 302,37 та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

У судовому засіданні господарського суду АР Крим представником позивача надана заява про припинення провадження у справі в частині стягнення 2137,21 грн. пені у зв’язку із відмовою від позову в порядку пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови позивача від позову:

-          цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

-          при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

-          не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

-          при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

-          не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Приймаючи до уваги той факт, що звернення з позовом до господарського суду було ініційоване саме позивачем, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а також повноваження, надані представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз» Набок Т.І., дозволяють відмовитися від позову.

Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз»підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1, пунктом 4 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Мате Залки, 17 А ідентифікаційний код 34700645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсі Тойз» (01133, м. Київ, вул.. Мечникова, 8, кв.22 ідентифікаційний код 30184935) 11301,27 грн. заборгованості, 302,37 грн. 3% річних, 1052,81 грн. інфляційних втрат, 134,56 грн. державного мита та 203,65 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 19.05.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 19.05.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.