Рішення № 10356931, 11.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2010Справа №2-2/1488-2010 за позовом Білогірської районної Ради (97600, м.Білогірськ, вул. Мира, 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМА-Кримінвест" (97600, м. Білогірськ, вул. Гоголя, 10, 98500, м.Алушта, вул.Леніна-60, кв.107)

про розірвання договору та стягнення 20011грн72коп.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Бурміло В.І. – головний спеціаліст організаційного відділу, довіреність у справі; Лагутенко І.Ю. – головний спеціаліст фінансово-господарського відділу, довіреність у справі.

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною вимогою про розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.4.2008 р., укладеного між Білогірською районною Радою та ТОВ "Компанія АМА-Кримінвест", та стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 18 099грн10коп, штрафних санкцій у сумі 1733грн99коп, заборгованості по відшкодуванню витрат на податок на землю у сумі 178грн63коп, всього – 20011грн72коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами був укладений договір оренди нежилого приміщення від 21.4.2008 р. про передачу приміщення прибудови до Дому культури, що знаходиться на балансі Білогірської районної Ради у користування на визначений термін згідно з актом прийому-передачі. Проте, відповідач ухиляється від виконання належним чином умов договору оренди щодо здійснення орендної плати, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.

27 квітня 2010 року до суду від позивача надійшли доповнення до позовної заяви, відповідно до яких він додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

На підставі ст. 20 Закону України «Про плату за землю» орендна плата за земельну ділянку, що знаходиться у комунальній власності, надходить у відповідні бюджети, розподіляється та використовується відповідно до закону.

Згідно до ст.29 цього Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст..60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Між Білогірською районною радою та ТОВ «Компанія AMA — Кримінвест» був укладений договір від 21 квітня 2008 року оренди нерухомого майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець - позивач на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна», передає будівлю прибудови до Будинку культури, що розташоване за адресою: вул. Луначарського будинок № 37, м. Білогірськ, та що знаходиться на балансі Білогірської районної ради, а орендар – відповідач, приймає їх у строкове платне користування по акту приймання – передачі з метою створення функціонального інформаційно – аналітичного центру.

Вартість майна визначена відповідно до висновку про вартість майна, складеним на підставі вимог Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891 «Про затвердження Методики оцінки майна» станом на 31.3.2008р та складає 141034,00грн без ПДВ (п.1.2 договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, розподілу і порядку використання плати за оренду майна загальної власності територіальних громад, затвердженої рішенням 7-ої сесії Білогірської районної ради 5-го скликання від 27.12.2006 року № 106 «Про затвердження Положення і Методики розрахунку, розподілу і порядку використання плати за оренду майна загальної власності територіальних громад» та складає без ПДВ за базовий місяць оренди 1762грн93коп. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному діючим законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції. Орендна плата перераховується орендарем щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, відповідно до пред’явленого рахунку (п.3.1, 3.2, 3.4 договору).

Крім того, у п.5.7 договору сторони визначили, що орендар відшкодовує орендодавцю земельний податок відповідно до площі, що займається.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, згідно з актом прийому-передачі до договору оренди, відповідачу передані у користування нежитлові приміщення за адресою вул. Луначарського будинок № 37, м. Білогірськ.

Адміністрація ТОВ «Компанія AMA — Кримінвест» виконувала узяті на себе договірні зобов'язання по своєчасній оплаті послуг оренди по листопад 2008 року.

Згідно виписці із спеціального реєстраційного рахунку Білогірської районної ради від 12.11.2008 року, відкритого в Головному Управлінні Державного казначейства Україні в Автономної Республіці Крім, остання оплата за об’єкт оренди, згідно договірних зобов'язань, адміністрацією ТОВ «Компанія AMA — Кримінвест» проведена за період з 22.9.2008 по 21.11.2008 року в сумі 3 525,88 грн.

Всього за об’єкт оренди, згідно договору від 21.4.2008 року, Білогірською районною радою ТОВ «Компанія AMA — Кримінвест» було нараховане 30439,00грн., тоді як сплачено за об’єкт оренди, згідно договору від 21.4.2010 року, Білогірській районній раді лише 12 340,58 грн.

Отже, судом встановлено, що відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору оренди та вимоги діючого законодавства України, а саме: своєчасно та в повному обсязі не перераховувалася орендна плата та земельний податок відповідно до площі, що займається, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість з орендної плати у сумі 18 099грн10коп та заборгованість податку на землю у сумі 178грн63коп, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті заборгованості з орендної плати в сумі 18 099грн10коп, заборгованості по відшкодуванню витрат на податок на землю у сумі 178грн63коп та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 18 099грн10коп, заборгованості по відшкодуванню витрат на податок на землю у сумі 178грн63коп обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору від 21 квітня 2008 року оренди нерухомого майна в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати та податку за землю.

Також позивачем заявлена вимога про розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.4.2008р., укладеного між Білогірською районною Радою та ТОВ "Компанія АМА-Кримінвест", яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно ст. 29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановле ну законодавчими актами України і договором.

Частина 4 ст.188 Господарського кодексу України передбачає право заінтересованої особи у розірванні договору звернутися з позовом до суду з вимогою про розірвання договору.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, котрий змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У силу ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вже зазначалося, відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору оренди нерухомого майна від 21.4.2008 р в частині сплати належним чином та у встановлені строки орендної плати та податку за землю.

У зв'язку з невиконанням адміністрацією ТОВ «Компанія AMA — Кримінвест» пункту 3.4. договору оренди нерухомого майна від 21.4.2008 року, укладеного між Білогірською районною радою і ТОВ «Компанія AMA — Кримінвест» зі своєчасної оплати послуг за об’єкт оренди, Білогірською районною радою в адресу адміністрації ТОВ «Компанія AMA — Кримінвест» були направлені листи (вих.№ 241/1-29 від 04.6.2009 року, вих. № 453/1-17 від 30.10.2009 року, вих.№ 454/1-17 від 30.10.2009 року), з проханням погасити виниклу заборгованість і розірвати договір оренди, у зв'язку з невиконанням узятих на себе адміністрацією ТОВ «Компанія AMA — Кримінвест» договірних зобов'язань., але відповіді отримано не було.

Оскільки судом в ході розгляду спору встановлене, що відповідачем не виконуються зобов'язання визначені Договором оренди нерухомого майна від 21.4.2008 р, то, при таких обстави нах, відповідно до вимог діючого законодавства, позивач вправі вимагати розірвання з відповіда чем договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.4.2008 р., укладеного між Білогірською районною Радою та ТОВ "Компанія АМА-Кримінвест".

Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Окрім вимог про розірвання договору, стягнення заборгованості з орендної плати та заборгованості по відшкодуванню витрат на податок на землю позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 1733грн99коп, але суд вважає за необхідне у цій частині позовних вимог у позові відмовити у зв’язку з неправильністю нарахування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Позивачем при зверненні з позовом до суду заявлені вимоги про розірвання договору та стягнення 20011грн72коп, але вимога про розірвання договору не була оплачена позивачем державним митом, у зв’язку з чим з позивача підлягає стягненню у бюджет недосплачене державне мито.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представників позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 17.5.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМА-Кримінвест" (97600, м. Білогірськ, вул. Гоголя, 10, 98500, м.Алушта, вул.Леніна-60, кв.107, р/р 26003460471861 у КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь, ЗКПО 34664885, МФО 324010) на користь Білогірської районної Ради (97600, м.Білогірськ, вул. Мира, 1, р/р 35412003001096 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 2526771, одержувач: Білогірська районна рада) 18 099грн10коп боргу з орендної плати, 267грн78коп держмита, 215грн.55коп. витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АМА-Кримінвест" (97600, м. Білогірськ, вул. Гоголя, 10, 98500, м.Алушта, вул.Леніна-60, кв.107, р/р 26003460471861 у КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь, ЗКПО 34664885, МФО 324010) на користь Білогірської районної Ради (97600, м.Білогірськ, вул. Мира, 1, р/р 31418544700067 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740761, одержувач: Білогірська районна рада), 178грн63коп заборгованості по відшкодуванню витрат на податок на землю.

4.          Розірвати Договір оренди нерухомого майна від 21.4.2008 р., укладений між Білогірською районною Радою (97600, м.Білогірськ, вул. Мира, 1, р/р 35412003001096 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 2526771) та ТОВ "Компанія АМА-Кримінвест" (97600, м. Білогірськ, вул. Гоголя, 10, 98500, м.Алушта, вул.Леніна-60, кв.107, р/р 26003460471861 у КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Сімферополь, ЗКПО 34664885, МФО 324010).

5.          Стягнути з Білогірської районної Ради (97600, м.Білогірськ, вул. Мира, 1, р/р 35412003001096 в ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 2526771) удоход державного бюджету України (р/р31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) держмито в сумі85,00грн.

6.          У частині стягнення 1733грн99коп пені відмовити.

7.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.