Рішення № 10356928, 11.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2010Справа №2-14/1521-2010 За позовом – Виробничо-комерційного підприємства «Локарно» (54042, Миколаївська область, м. Миколаїв, пров. Південний, буд. 32, кв. 10)

до відповідача – Закритого акціонерного товариства «Волна» Санаторій «Таврія» (97420, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 76)

про стягнення 23695,61 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – не з’явився

від відповідача – Жуковська С.Л., представник, довіреність від 22.12.2009 р.

Обставини справи: Виробничо-комерційне підприємство «Локарно» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Закритого акціонерного товариства «Волна «Санаторій «Таврія» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 22320,67 грн., індексу інфляції у розмірі 1374,94 грн., а також витрат по сплаті державного мита у розмірі 236,96 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати у повному обсязі за отриманий по накладной № 741 від 17.08.2009 р. товар, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 22320,67 грн., а також індекс інфляції у розмірі 1374,94 грн.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 22320,67 грн. визнає, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 1374,94 грн. з позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що в претензії позивача за №18 від 20.01.2010р. строком виконання зобов’язання вказано 20.02.2010р., тому право вимагати оплату індексу інфляції у позивача виникає лише з 21.02.2010р., а не з вересня 2009р., як це зазначено у позові. Також в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що у позовній заяві не вказаний ідентифікаційний код суб’єкта господарювання та до позовної заяви не прикладено документів, підтверджуючих індекс інфляції, а також документів, підтверджуючих факт наявності заборгованості.

До дня судового засідання від позивача надійшли до суду письмові пояснення (вх. №3528 від 11.05.2010 р.) стосовно обґрунтування нарахування індексу інфляції в розмірі 1374,94 грн, а також клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача у зв’язку з неможливістю його явки у судове засідання.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

В С Т А Н О В И В :

Виробничо-комерційне підприємство «Локарно», згідно накладної № 741 від 17.08.2009р., наявної в матеріалах справи (а.с. 8), поставило на адресу Закритого акціонерного товариства «Волна «Санаторій «Таврія» товар на загальну суму 22320,67грн.

Матеріалами справи, а саме – накладною № 741 від 17.08.2009 р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НАУ № 125855 від 17.08.2009 р. (а.с. 8-9), підтверджується факт поставки товару на адресу відповідача.

20.01.2010 р. за вих. № 18 Виробничо-комерційне підприємство «Локарно» направило на адресу Закритого акціонерного товариства «Волна «Санаторій «Таврія» вимогу про сплату суми заборгованості у розмірі 22320,67 грн. за отриманий по накладній № 741 від 17.08.2009 р. товар., а також індексу інфляції у розмірі 1374,94 грн. Вимога отримана відповідачем 26.01.2010 р., про що свідчить відмітка представника Закритого акціонерного товариства «Волна «Санаторій «Таврія» на поштовому повідомленні наявному в матеріалах справи. (а.с. 7).

Своїм листом за (вих. № 77 від 15.02.2010 р.) відповідач повідомив позивача, що у зв’язку з тяжким фінансовим станом не має можливості сплатити суму заборгованості у розмірі 22320,67грн.

Отже, відповідач свої зобов’язання по сплаті за отриманий від позивача товар по накладній № 741 від 17.08.2009 р. не виконав, заборгованість Закритого акціонерного товариства «Волна «Санаторій «Таврія» станом на день розгляду справи становить 22320,67 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов’язань) є договори та інші угоди, настання певної події.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарьских договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами або прийому замовлення до виконання, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, відповідач доказів сплати боргу суду не надав, доказів які б спростовували доводи позивача суду не представив.

У своєму відзиві на позов відповідач визнає суму основного боргу перед позивачем у сумі 22320,67 грн. та не заперечує проти її стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 22320,67 грн. позивача обґрунтовані, визнані відповідачем, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі, тому підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи те, що накладна № 741 від 17.08.2009 р., яка надана позивачем у підтвердження поставки товару, не містить строку оплати, суд вважає, що до даних правовідношень мають бути застосовані положення ст. 530 Цивільного кодексу України щодо строку виконання відповідачем обов’язку по сплаті за отриманий товар.

Як вже зазначалось, претензія з вимогою про сплату боргу на адресу відповідача позивачем була направлена 20.01.2010 р. та згідно відмітки на поштовому повідомленні отримана ЗАТ «Волна» Санаторій «Таврія» 26.01.2010 р. При цьому позивачем у вказаній претензії був визначений строк виконання зобов’язання відповідачем по сплаті суми боргу – 20.02.2010 р. Даний факт відповідач визнає, про що вказує у своєму відзиві на позовну заяву. (а.с. 46).

Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був сплатити позивачу суму коштів у розмірі 22320,67 грн., за отриманий по накладній №741 від 17.08.2009р. товар, 20.02.2010 р.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлений товар, то у позивача в силу наведених приписів закону виникає право вимагати, а у відповідача виникає обов’язок сплатити встановлений індекс інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, розмір інфляційних витрат від простроченої суми розрахований позивачем невірно, оскільки має бути нарахований за період всього часу прострочення, тобто за період з 21.02.2010 р. по 05.03.2010 р. (13 днів прострочки), а не за період з вересня 2009 р. по січень 2010 р. як розрахував позивач.

Відтак, розмір інфляційних втрат складає 624,98 грн. (22320,67 грн. х 102,8% (101,9% х 100,9%)/100% - 22320,67 грн.)

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають задоволенню частково, у сумі 624,98 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 11.05.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 17.05.2010 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Волна «Санаторій «Таврія» (97420, АР Крим, м. Євпаторія, пр. Перемоги, 76, р/р 26007260445011 в КРУ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436, ОКПО 19003142) на користь Виробничо-комерційного підприємства «Локарно» (54042, м. Миколаїв, пров. Південний, 32, кв. 10, р/р 26006645879151 в ООФ АКБ «УСБ» м. Одеса, МФО 328016, ОКПО 20918349) заборгованість у розмірі 22320,67 грн., індекс інфляції у розмірі 624,98 грн., державне мито у розмірі 229,46 грн., а також 228,53 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 749,96 грн. індексу інфляції відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.