Рішення № 10356901, 17.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2010Справа №2-32/1651-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного підприємства «Вип -Торг» (83007, м. Донецьк, вул.. Єрьоменко, 15, ідентифікаційний код 32152470)

До відповідача Приватного підприємства «Д Холдинг-Трейд» (95022. АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дерюгіної, 10 , ідентифікаційний код 36478503).

Про стягнення 17773,44 грн.

За участю представників:

Від позивача – Ларіонова Н.Г., довіреність б/н від 05.02.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Приватне підприємство «Вип-Торг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Д Холдинг-Трейд» про стягнення 17 773,44 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 17421,20 грн., пеню у розмірі 352,24 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 12.04.2010р., від 26.04.2010р., розгляд справи було відкладено , про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором поставки № 1133 від 24.12.2009року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 17421,20 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії –у справі), та просив позов задовольнити.

Відповідач, втретє, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у довідці Головного управління статистика на відповідача, що залучена до матеріалів справи. (а.с. 23).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2009 року між Приватним підприємством «Вип -Торг» (Постачальник)(Позивач) та Приватним підприємством «Д Холдинг-Трейд» (Покупець)(Відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 1133. (а.с. 9-10)

Зазначений договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 Цивільного кодексу України і є правомірним правочином, в силу статті 204 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі – продажу, відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу № 1133 від 24.12.2009р., продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукти харчування, алкогольні напої (Товар) на умовах дійсного договору.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 2.2 договору, строк оплати кожної партії товару 5 календарних днів з моменту підписання товарних накладних.

Умови постачання, сторони передбачили у розділі 4 договору.

Сторони передбачили пунктом 7.1 договору - термін його дії: з моменту підписання його сторонами до 31.12.2010р.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Позивач свої зобов’язання за даним договором виконав, та поставив продукцію на загальну суму 17421,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 108/01 від 13.01.2010р., яка знаходиться в матеріалах справи. (а.с.11).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи у вказаній накладній.

Згідно статті 207 Цивільного кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно статті 334 Цивільного кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У випадку даної справи - господарське зобов’язання виникло з договору купівлі-продажу № 151/9-ф від 01.11.2009р.

Стаття 175 Господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 17421, 20 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 352,24 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 5.1 Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов’язання Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення .

Пунктом 2.2 договору передбачено, що строк оплати кожної партії товару становить 5 календарних днів з моменту підписання товарних накладних.

Відповідно до видаткової накладної товар був отриманий відповідачем 13.01.2010 року, таким чином кінцевий строк оплати товару наступив 18.01.2010р., а отже прострочення платежу повинно обчислюватись з 19.01.2010р., таким чином кількість днів прострочення становить 35 днів.

Отже пеня повинна бути розрахована наступним чином:

17773,44 грн.(ціна, що підлягає сплаті за отриманий товар ) х 35 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ на за період з 13.03.2009р по 14.06.2009р.) / 365 дн. = 348,98 грн.

Отже, сума пені яка підтверджується матеріалами справи, і таким чином підлягає стягненню з відповідача, становить лише в розмірі 348,98 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Д Холдинг-Трейд» (95022. АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дерюгіної, 10 , ідентифікаційний код 36478503) на користь Приватного підприємства «Вип -Торг» (83007, м. Донецьк, вул.. Єрьоменко, 15, ідентифікаційний код 32152470) 17421,20 грн. заборгованості, 348,98 грн. пені, 177,70 грн. державного мита та 235,95 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 17.05.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 17.05.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.