Рішення № 10356880, 11.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2010Справа №2-33/1605-2010 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МегаФуд» (м. Севастополь, вул. Н. Музики, 58, кв. 72; м. Севастополь, вул. Степова, 1)

До відповідача фізичної особи – підприємця Щапова Анатолія Євгеновича (м. Феодосія, вул. Харьковська, 6/1)

про стягнення 6482,95 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Мартиненко Олексій Васильович, представник, довіреність № 01 від 05.01.2010р.

Відповідача: не з’явився.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «МегаФуд» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи-підприємця Щапова Анатолія Євгеновича, та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 6482,95 грн., а також 1556,80 грн. неустойки.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов’язання, що виникло у зв’язку з несплатою поставленого позивачем товару та обґрунтовуються посиланням на статті 222, 231 Господарського кодексу України та статтю 625 Цивільного кодексу України

У судовому засіданні 11 травня 2010 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву, та просив стягнути суму боргу у розмірі 6605. 67 грн. та 1299.21 грн. – неустойки. (а.с. 50).

Суд , розглянувши зазначену заяву вважає можливим її прийняти.

Відповідач у судове засідання не з’явився двічі, явку уповноважених представників не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 26).

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відклався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

           встановив:

01 січня 2008 року між фізичною особою-підприємцем Щаповим Анатолієм Євгеновичем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мегафуд» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 12 (а.с.8-9), відповідно до пункту 1.1 якого, останній взяв на себе зобов’язання систематично передавати у власність покупця продукти харчування (товар), у кількості, асортименті та за ціною, вказаною в витратних накладних, що видаються продавцем покупцю, а покупець в свою чергу - приймати товари та сплачувати його на умовах договору.

Передача товару продавцем у власність покупця оформляється витратними накладними, що є невід’ємною частиною договору. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики товару визначаються продавцем в кожному конкретному випадку постачання товару в витратних накладних на товар та повинні відповідати попереднім заявкам покупця на придбання даного товару. (пункти 1.2, 1.3 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що право власності на товар переходить від продавця к покупцю в момент передачі товару.

Фактична передача продавцем товару покупцю посвідчується підписом представника покупця, уповноваженого довіреністю на отримання товару або штампом\печаткою покупця на відповідній накладній (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець проводить оплату за товар по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочення платежу протягом семі календарних днів.

Строк дії договору визначений в пункті 7.1 до 31 грудня 2008 року.

На виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача був поставлений товар, про що свідчать витратні накладні від 21 січня 2009 року № МФ-0000044 на суму 9510.00 грн. та від 29 січня 2009 року № МФ-0000066 на суму 4705.00 грн., всього на загальну суму 14215.00 грн. (а.с. 41-42)

Як свідчать витяги з особистого рахунку фізичної особи-підприємця Щапова А.Є. від 05 травня 2009 року та від 07 серпня 2009 року, у порушення вимог спірного договору оплата отриманого товару відповідачем була здійснена частково в сумі 6138.00 грн. (а.с. 11,12), у зв’язку з чим створилася заборгованість в сумі 5999.96 грн.

Позивач листом від 29 грудня 2009 року № 23 звернувся до відповідача з претензією про сплату суми боргу в розмірі 5999.96 грн. (а.с. 13).

Вказані вимоги залишені відповідачем поза увагою, що і з’явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Мегафуд» з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Щапова А.Є. про стягнення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини, які виникли у зв’язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, факт передачі позивачем товару підтверджується витратними накладними від 21 січня 2009 року № МФ-0000044 на суму 9510.00 грн. та від 29 січня 2009 року № МФ-0000066 на суму 4705.00 грн. (а.с. 41-42).

Оригінали зазначених документів були оглянути судом 12 квітня 2010 року в судовому засіданні (а.с. 31).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом та відповідною печаткою фізичної особи-підприємця Щапова А.Є. на вищевказаних витратних накладних.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Аналогічні вимоги викладені у пункті 3.1 договору, згідно з яким покупець проводить оплату за товар по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочення платежу протягом семі календарних днів.

Отже відповідач, прийнявши від позивача за вказаними вище накладними товар, прийняв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати його вартості, однак дані зобов’язання відповідачем належним чином виконані не були, у зв’язку з чим, станом на 23 лютого 2009 року за ним утворилася заборгованість в сумі 5999.96 грн.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 5999.96 грн. відповідачем суду не представлено.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця Щапова А.Є. заборгованості за поставлений товар в сумі 5999.96 грн.

Також суд вважає за необхідне звернути у вагу на те, що в своїй заяві, поданої у судовому засіданні 11 травня 2010 року, позивачем сума основного боргу вказана в розмірі 6605.67 грн.

Суд вважає, що ця сума була зазначена представником позивача помилково, оскільки самим позивачем неодноразово у наданих суду документах вказувалася сума заборгованості в розмірі 5999.26 грн., що також не заперечувалося представником позивача в судових засіданнях.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 1200.58 грн. пені, 98. 63 грн. – 3% штрафу та 6244.72 грн. – суми боргу з урахуванням індексу інфляції (а.с. 50)

Суд вважає зазначені вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вже було вказано вище, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 23 лютого 2010 року за отриманий товар склала 5999.96 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості, направленого позивачем до суду 07 травня 2010 року (а.с. 50) та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції, за період з травня 2009 року по лютий 2010 року склав 109.025.

Відповідно до розрахунку, проведеного судом, заборгованість з урахуванням інфляційних витрат складає 6541.54 грн.

Однак враховуючи, що позивачем, з урахуванням уточнень позовних вимог від 07 травня 2010 року, до стягнення було заявлено суму інфляційних втрат в розмірі меншому, ніж нараховано судом, а саме – 6244.72 грн., суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частини саме в обсязі, заявленим позивачем, тобто в сумі 6244.72 грн.

Також, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 98.63 грн. за весь період прострочення.

Відповідно до розрахунку, проведеного судом, сума 3% річних склала 135.30 грн., а саме:

-          за період з 07 травня 2009 року по 31 грудня 2009 року (221 день)

5999.96 х 3 х 221 / 366 / 100 = 108.68 грн.

- за період з 01 січня 2010 року по 23 лютого 2010 року (54 дня)

5999.96 х 3 х 54 х /365 / 100 = 26.62 грн.

108.68 + 26.62 = 135.30 грн.

Аналогічно, оскільки позивачем, з урахуванням уточнень позовних вимог від 07 травня 2010 року, до стягнення було заявлено суму 3% річних в розмірі меншому, ніж нараховано судом, а саме – 98.63 грн., суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частини саме в обсязі, заявленим позивачем, тобто в розмірі 98.63 грн.

Пунктом 5.1 спірного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін зобов’язання за договором, вона несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача 1200.58 грн. пені за період з 07 травня 2009 року по 23 лютого 2010 року, тобто за 291 день, однак, враховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, пеня повинна нараховуватися за період з 07 травня 2009 року по 05 листопада 2009 року (180 днів).

Так суд здійснив розрахунок суми пені наступним чином:

За період з 07 травня 2009 року по 14 червня 2009 року (39 днів)

5999,96 х (2 х 12/366 = 0.065571) х 39/100 = 153.43.

За період з 15 червня 2009 року по 11 серпня 2009 року (56 днів)

5999.96 х (2 х 11/366 = 0.060109) х 56/100 = 201.96

За період з 12 серпня 2009 року по 05 листопада 2009 року (78 днів)

5999.96 х (2 х10.25/366 = 0.056010) х 78/100 = 262.54

Таким чином, сума пені за період з 07 травня 2009 року по 05 листопада 2009 року складає 617.93 грн.

Отже, враховуючи, що відповідачем були порушені зобов’язання за договором постачання від 01 січня 2008 року № 12, стягненню з фізичної особи-підприємця Щапова А.Є. підлягає стягненню 98.63 грн. – 3% річних та 617.93 грн. – пені.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

За згодою представника позивача, у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з фізичної особи-підприємця Щапова Анатолія Євгеновича (м. Феодосія, вул. Харьківська, 6, кв. 1; м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 18, реєстраційний номер 20010716568, р\р 26009052012531 КБ «Приватбанк», МФО 384351) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мегафуд» (м. Севастополь, вул. Н. Музики, 58, кв. 72; м. Севастополь, вул. Степова, 1, р\р\ 26002301000764 в СВФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997, ЗКПО 32398409, ІПН 323984027022) 5999.96 грн. заборгованості, 98.63 грн. – 3% річних та 617.93 грн. – пені, 541.58 грн. – інфляційних втрат, 72.58 грн. – державного мита, 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.