Рішення № 10356877, 12.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2010Справа №2-24/5719-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 )

в особі Сімферопольського Району електричних мереж ( 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, буд. 172, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача - Виробничо-споживчого кооперативу "Сім'я" ( 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Об’їзна, буд. 10, ідентифікаційний код 22231266)

За участю третьої особи - Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг"(97560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перово, вул. Шкільна, 2).

про стягнення 4 269,63 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Ованенко Н.Л. – представник, довіреність № 061-д від 05.01.2010р.

Від відповідача – Мартьянов О.В. – представник, довіреність 3 б/н від 01.04.2009р., посвідчення № б/н від 01.04.2007р., Оболонський В.В., директор, паспорт ЕС 454534

Від третьої особи – Гуріна Г.І., довіреність б.н. від 11.01.2010 р., у справі.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" в особі Сімферопольського Району електричних мереж звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Виробничо-споживчого кооперативу "Сім'я" про стягнення з відповідача на користь Сімферопольського Району електричних мереж загальної суми заборгованості у розмірі 4269,63 грн. станом на 14.05.2009р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору на постачання електричної енергії № 505 від 14.05.04 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" Сімферопольського Району електричних мереж та Виробничо-споживчим кооперативом "Сім'я", відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати за надану позивачем електричну енергію. Так, позивач зазначає, що у зв’язку з несплатою спожитої електричної енергії у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 14.05.2009р. склала 2591,75 грн. Так, відповідно до позовної заяви позивач зазначає, що сума основної заборгованості складається з суми основного боргу за електричну енергію у розмірі 2191,61 грн. та суми компенсації за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 400,14 грн.

На підставі порушення відповідачем господарських зобов’язань, позивач просить стягнути з Виробничо-споживчого кооперативу "Сім'я" пеню у розмірі 280,91 грн., три проценти річних у розмірі 77,76 грн., інфляційні втрати у розмірі 1319,21 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 02 березня 2010 року до участі у справі у якості третьої особи було залучено Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг".

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що договір оренди № 2-к від 11.11.2003 р. на приміщення – котельна, на яке зокрема постачалась електрична енергія, припинив свою дію 01.05.2006 р., а відповідно до акту про об’єми переданої споживачу електричної енергії за період з 11.04.2006 р. по 10.05.2006 р. об’єм перервної енергії складав 0, отже відповідач не міг спожити відповідну електричну енергію на суму 2591,75 грн., оскільки з травня 2006 р. звільнив приміщення. Крім того, відповідач посилається на те, що при знятті показників лічильника позивачем відповідно до плану – завдання від 23.10.2006 р. номер лічильника вказаний 164086, у той час як відповідно до акту відповідача номер лічильника – 164084. також відповідач посилається на те, що показники лічильника, що зазначені у актах – нарадах від 26.07.2007 р., підписані з боку відповідача не уповноваженими особами. Також відповідачем в порядку ст. 267 ЦК України заявлено про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення вартості спожитої електричної енергії та реактивної енергії з тих підстав, що право на позов у позивача виникло 10.05.2006 р., у той час як позивач звернувся із позовом до суду 22.10.2009 р.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ :

14.05.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Виробничо-споживчим кооперативом "Сім'я" (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 505 (а.с. 29-32).

Згідно з розділом 1 Договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього Договору та додатками до Договору, які є його невід’ємними частинами.

Згідно з пунктом 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Пунктом 2.2.3 Договору встановлено, що споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування, відповідно з умовами додатку № 4.1, або № 4.2 «Порядок розрахунків».

Відповідно до пункту 2 Додатку № 4.2 «Порядок розрахунків для споживачів, які розраховуються за фактичну споживчу електроенергію» розрахункова дата ( день, коли Споживач надає «Акт про об’єми переданої Споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії», а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 11 число кожного місяця, відповідно розрахунковим періодом вважається період з 11 числа місяця до того же числа наступного місяця (а.с.34).

Показання розрахункових засобів обліку згідно з Переліком об’єктів та точок комерційного обліку фіксуються 11 числа кожен місяць та оформлюються „Актом про об’єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії” в 2-х екземплярах, по одному для кожної із сторін.

Споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових приборів обліку, оформляє „Акт про об’єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії”.

У випадку неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію у вказаний строк (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється по середньодобовому об’єму споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерозрахунком у випадку надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Дата сплати встановлюється до 16 числа кожного місяця (п. 5 додатку № 4.2).

Пунктом 2.2.4 Договору, передбачено, що Споживач зобов’язується здійснювати сплату за послуги по компенсації перетікань реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача відповідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Відповідно до п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 зі змінами та доповненнями (далі –ПКЕЕ) електрична енергія (реактивна) - технологічно шкідлива циркуляція електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Згідно з пунктами 6.33- Величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381 (далі - Методика обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії), та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Величина плати за перетікання реактивної електричної енергії між основним споживачем та його субспоживачами визначається основним споживачем відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії та зазначається у відповідному договорі, що укладається між ними.

Відповідно до пункту 3.1 Методики, розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацією у її мережу згідно з відповідними додатками до договорів, передбаченими Правилами користування електричною енергією, здійснюється усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на даній площадці 5000 кВт х год., та більше.

Перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж (перетікання реактивної електричної енергії) - складова фізичних процесів передачі, розподілу та споживання активної електричної енергії, яка спричиняє додаткові технологічні втрати активної електричної енергії та впливає на показники якості активної електричної енергії (п. 1.2 ПКЕЕ).

Плата за перетікання реактивної електроенергії - плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки (п. 1.2 ПКЕЕ).

В листі від 17.02.2006 р. № 01/41-217 Державна інспекція України з нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії дає роз'яснення поняття - реактивна енергія.

Так, зазначено що реактивна енергія - це не товар. Реактивна електроенергія є шкідлива складова процесів передачі активної електроенергії електричними мережами, яка проявляється в обставинах-реактивної незбалансованості електроустановок суспільними збитками через додаткові втрати активної електроенергії та погіршення режимів електронапруги. Плата за перетікання реактивної електроенергії в конкретній точці розділу балансової належності електромереж є адресний економічний стимул до дій, спрямованих на зменшення названих суспільних збитків. Величина плати залежить від схеми, параметрів і режиму електромережі.

Згідно додатку № 5 до Договору, складеного та підписаного сторонами 21.02.2005 р., та який набрав законної сили 28.03.2005 р., за підсумками розрахункового періоду 11 числа, Постачальник виписує Споживачу документи на сплату за перетікання реактивної електроенергії. Кошти сплати за перетікання реактивної електричної енергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника протягом 5 днів з дня отримання розрахункових документів (а.с.37-38).

Пунктом 9.5 договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Цей договір вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не буде заявлено про розірвання договору або про його перегляд.

Сторони не представили суду доказів розірвання договору, а тому суд приходить до висновку, що на час розгляду справи зазначений договір із додатками до нього є дійсним.

У позові позивач посилається на те, що за період з 11.09.2006 р. по 11.10.2006 р. відповідачем було спожито електричної енергії на суму 3391,61 грн., а також відповідачем не було здійснено сплату перетоків реактивної електричної енергії на суму 400,14 грн.

Враховуючи сальдо на користь позивача з боку відповідача у розмірі 1200,00 грн., позивачем було зменшено вартість наданих послуг з постачання електричної енергії на зазначену суму та виставлені рахунки від 13.11.2006 р. на суму 2191,61 грн. та на суму 400,14 грн. Несплата зазначених рахунків стала підставою для звернення із позовом до суду.

При розгляді справи судом також було встановлено наступне.

Згідно із додатком № 3.1 до договору № 505 від 14.05.2004 р. об’єктами відповідача, на які відповідно до договору постачається електрична енергія, є утильцех у с. Перово (№ лічильника 900012) та котельна у с. Перово (номер лічильника – 791484) (а.с.33).

Зазначені об’єкти на час укладення договору належали відповідачу на праві користування відповідно до договорів оренди.

Так, 06.10.2003 р. між відповідачем та АСТОВ "Южная-Холдінг" був укладений договір оренди, відповідно до якого відповідач отримав у тимчасове користування (оренду) будівлю утильцеху із встановленим на ньому обладнанням. Період оренди майна встановлений п. 1.3 договору та становить 3 роки з моменту підписання акту приймання – передачі та може бути продовженим за домовленістю сторін (а.с.24-25).

Також, 11.11.2003 р. між відповідачем та АСТОВ "Южная-Холдінг" був укладений договір оренди № 2-к, відповідно до якого відповідач отримав у тимчасове користування (оренду) котельну ЦРМ (с. Перово, вул. Леніна, 18). Період оренди майна встановлений п. 1.3 договору та становить 1 рік з моменту підписання акту приймання – передачі та може бути продовженим за домовленістю сторін (а.с.61-63).

Додатковою угодою від 01.06.2005 р. до договору оренди № 2-к від 11.11.2003 р., сторони погодили продовжити строк дії договору оренди до 01.05.2006 р. (а.с.64).

Відповідачем був складений акт про об’єми переданої споживачу електроенергії за період з 11.04.2006 р. по 10.05.2006 р., відповідно до якого кількість спожитої електроенергії відповідачем по об’єктам – котельна та утильцех складає по «0», показники лічильника по об’єкту – утильцех складає 06560. Відповідно до зазначеного акту номер лічильника по об’єкту – утильцех відповідачем зазначений 164084 (а.с.40).

У подальшому відповідачем акти про об’єми переданої Споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії у відповідності із Додатком № 4.2 до договору не складалися та позивачу не представлялися.

У зв’язку з чим уповноваженою особою позивача було здійснено контрольне фіксування показників лічильника № 164086, який знаходиться на об’єкті відповідача – цех утилізації, що вбачається з плану – завдання від 23.10.2006 р., відповідно до якого показники лічильника на об’єкті відповідача – утильцех складає 06708.

У подальшому позивачем було здійснено відключення електричної енергії згідно з нараду – акта приймання № 1194 від 26.01.2007 р. Згідно зазначеного акту позивачем знятий лічильник № 164086 із показниками 06708 (а.с.42).

Судом встановлено, що на підставі даних контрольного фіксування показників лічильника 23.10.2006 р. позивачем був зроблений розрахунок вартості спожитої електричної енергії за період з травня 2006 р. по жовтень 2006 р. на суму 2191,61 грн. із врахуванням сальдо відповідача на користь позивача у розмірі 1200,00 грн. та розрахунок вартості перетоків реактивної електричної енергії на суму 400,14 грн.

13.11.2006 р. позивачем на адресу відповідача були спрямовані рахунки № 0505/45/1106А від 13.11.2006 р. на суму 2191,61 грн., № 0505/45/1106Р від 13.11.2006 р. на суму 400,14 грн. (а.с.43).

Позивачем не представлені докази відправлення зазначених рахунків на адресу відповідача, проте відповідач у судовому засіданні підтвердив факт отримання зазначених рахунків після 13.11.2006 р.

Таким чином судом встановлено, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2591,75 грн., яка утворилась за відповідачем за період з травня 2006 р. по жовтень 2006 р. у зв’язку з несплатою спожитої електричної енергії та перетоку реактивної електроенергії на об’єкті – утильцех.

Вказане підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Відповідач заперечує щодо встановлення показників лічильника позивачем з тих підстав, що на час здійснення зняття показників лічильника на об’єкті – утильцех, відповідачем зазначений об’єкт був звільнений з підстав закінчення строку дії договору оренди від 06.10.2006 р. Також відповідач посилається, що номер лічильника, з якого були зняті показники, є 164086, у той час як відповідно до акту про об’єми переданого відповідачу електричної енергії номер лічильника на об’єкті – утильцех є 164084.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Як було встановлено, 06.10.2003 р. між відповідачем та АСТОВ "Южная-Холдінг" був укладений договір оренди, відповідно до якого відповідач отримав у тимчасове користування (оренду) будівлю утильцеху із вставленим на ньому обладнанням. Період оренди майном встановлений п. 1.3 договору та становить 3 років з моменту підписання акту приймання – передачі та може бути продовженим за домовленістю сторін

Згідно з актом від 15.10.2003 р. укладеного між сторонами договору оренди, відповідачем був прийнятий у строкове користування будівля утильцеху із переліком обладнання (а.с.26).

Таким чином суд приходить до висновку, що договір оренди від 06.10.2003 р. розпочав дію з 15.10.2003 р. та припинив дію 15.10.2006 р.

Відповідно до п. 2.5 договору № 505 від 14.05.2004 р. у випадку звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації ( у т.ч. визнання його банкрутом), відчуження будь – яким способом займаного приміщення споживач зобов’язаний повідомити постачальника за 7 діб до дня зміни користувача приміщення та в цій же строк здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник зобов’язаний припинити поставку електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

Зазначений пункт договору кореспондується із п. 6.18 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від від 17 жовтня 2005 року N 910, відповідно до якого у разі звільнення займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Відповідач не представив відповідних доказів повернення АСТОВ "Южная-Холдінг" займаного приміщення, так само відповідачем не представлено відповідних доказів сповіщення позивача про звільнення займаного приміщення у порушення умов договору та ПКЕЕ, у той час як відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Третя особа у судовому засіданні також не надала відповідних доказів. Представник пояснив, що вказані документи відсутні, пояснень коли було звільнене відповідачем орендоване приміщення, надати не може.

Отже в силу ПКЕЕ, якими сторони домовились користуватися при виконанні умов договору № 505 від 14.05.2004 р., саме на відповідача покладений обов’язок сплачувати вартість спожитої електричної енергії та вартість перетоків реактивної електроенергії.

Щодо посилань відповідача, що номером лічильника, з якого були зняті показники, є 164086, у той час як відповідно до акту про об’єми переданого відповідачу електричної енергії номер лічильника на об’єкті – утильцех вказаний 164084, судом встановлено наступне.

Згідно із додатком № 3.1 до договору № 505 від 14.05.2004 р. об’єктами відповідача, на які відповідно до договору постачається електрична енергія є утильцех у с. Перово (№ лічильника 900012). У судовому засіданні позивач пояснив, що лічильник № 90012 був замінений на лічильник за № 164086.

Під час розгляду справи позивачем було здійснено огляд прибору обліку встановленого на об’єкті «цех утилізації», про що складений акт огляду прибору обліку від 04.03.2010 р. у присутності представників відповідача та АСТОВ "Южная-Холдінг" (а.с.114).

Згідно акту при огляді виявлено, що на 04.03.2010 р. на об’єкті, що перевірявся, встановлений засіб обліку електроенергії № 164086, на даний час об’єкт відключений, опечатаний, показники прибору обліку 6708,5 кВт/год, виконання фотозйомка прибору обліку № 164086 (фото додані до матеріалів справи).

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов’язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначений акт суд розцінює як належний доказ, який підтверджує, що станом на 23.10.2006 р. при проведенні контрольного фіксування розрахункового засобу лічильника № 164086 на об’єкті – цех утилізації його показник складав 6708,5 кВт/год, у той час як станом на 10.05.2006 р. відповідачем показник вказаний 6560,0 кВт/год.

Зазначений акт та додані до нього фото лічильника підтверджують, що номер лічильника, встановлений на об’єкті – цех утилізації є 164086.

Викладене спростовує заперечення відповідача викладені у відзиві та у судовому засіданні.

Тому суд дійшов висновку, що при складанні звіту про показники лічильника відповідачем допущено описку у номері лічильника.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, судом було встановлено, що відповідачем були порушені пункти 2.2.4, 2.2.4 Договору, пункт 18 додатку № 5 до Договору, пункт 2 додатку № 4.2 до Договору, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем свого зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Як зазначалось, відповідачем в порядку ст. 267 ЦК України заявлено про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення вартості спожитої електричної енергії та реактивної енергії з тих підстав, що право на позов у позивача виникло 10.05.2006 р., у той час як позивач звернувся із позовом до суду 22.10.2009 р.

З цього суд зазначає наступне.

Відповідно до Додатку № 4.2 «Порядок розрахунків для споживачів, які розраховуються за фактичну споживчу електроенергію» датою сплати споживачем вартості отриманої електричної енергії встановлюється до 16 числа кожного місяця (п. 5 додатку № 4.2).

Згідно з зазначеного додатку споживач самостійно проводить зняття показників розрахункових приборів обліку, оформляє „Акт про об’єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії”.

Показання розрахункових засобів обліку згідно з Переліком об’єктів та точок комерційного обліку фіксуються 11 числа кожен місяць та оформлюються „Актом про об’єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії” в 2-х екземплярах, по одному для кожної із сторін.

У випадку неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про споживчу електричну енергію у вказаний строк (незалежно від причин), визначення обсягу споживчої електричної енергії здійснюється по середньодобовому об’єму споживання за попередній розрахунковий період з подальшим пере розрахунком у випадку надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Позивачем до стягнення визначений період з травня 2006 р. по жовтень 2006 р.

Оскільки після травня 2006 р. відповідачем акти не надавалися, позивач у відповідності з умовами додатку № 4.2 до договору повинен був визначити обсяг споживчої електричної енергії по середньодобовому об’єму споживання за попередній розрахунковий період.

Проте позивачем зазначені перерахунки проведені не були, і тільки у жовтні 2006 р. позивачем було здійснене контрольне фіксування показників засобу обліку та встановлено споживання електричної енергії відповідачем.

Обов’язок позивача проводити розрахунок вартості спожитої електричної енергії відповідачем 11 числа кожного місяця за відсутністю акту про об’єми переданої споживачу (спожитої Споживачем) електричної енергії встановлений договором, так само як і обов’язок відповідача сплачувати вартість спожитої електричної енергії до 16 числа кожного місяця.

За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що починаючи з 17 числа кожного місяця за період з травня 2006 р. по жовтень 2006 р., у позивача виникає право звернення із позовом до суду у разі несплати вартості спожитою електричної ерергії, яка також повинна бути розрахована позивачем 11 числа кожного місяця за період з травня 2006 р. по жовтень 2006 р.

Однак, позивач не скористався своїм правом звернення до суду за захистом свого порушеного права у межах встановленого законом строку. Відповідно до відмітки представника позивача на позові про здання його до канцелярії суду, позов був зданий 22.10.2009 р.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Така заява була зроблена відповідачем, у тому числі до вимоги щодо стягнення вартості отриманої електричної енергії, а тому у задоволені позову в частині стягнення з відповідача 2191,61 грн. заборгованості слід відмовити.

Щодо застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення вартості перетоку реактивної електричної енергії судом встановлено, що у даному випадку строки позовної давності позивачем пропущені не були у зв’язку з наступним.

Згідно додатку № 5 до Договору, складеного та підписаного сторонами 21.02.2005 р., та яке набрало законної сили 28.03.2005 р., за підсумками розрахункового періоду 11 числа, Постачальник виписує Споживачу документи на сплату за перетікання реактивної електроенергії. Кошти сплати за перетікання реактивної електричної енергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок Постачальника протягом 5 днів з дня отримання розрахункових документів.

Отже датою початку перебігу строків для звернення із позовом до суду для стягнення вартості перетоків реактивної електроенергії слід вважати наступний день після спливу п’ятиденного строку після отримання відповідачем рахунку від 13.11.2006 р. на суму 400,14 грн.

Позивачем не представлені докази відправлення рахунку від 13.11.2006 р. на суму 400,14 грн. на адресу відповідача, проте відповідач у судовому засіданні підтвердив факт отримання зазначених рахунків після 13.11.2006 р.

У будь - якому разі, враховуючи факт звернення із позовом до суду 22.10.2009 р., позивачем строк позовної давності для стягнення вартості перетоків реактивної електроенергії у розмірі 400,14 грн. пропущений не був, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та індекс інфляції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок позивача, з якого вбачається, що індекс інфляції та 3 % річних були розраховані на загальну суму заборгованості у розмірі 2591,75 грн., у зв’язку з чим суд вважає за доцільне перерахувати індекс інфляції та 32 % річних виходячи з розрахунку, зробленого позивачем, проте на кожну суму заборгованості окремо.

Так, індекс інфляції на суму 2191,61 грн. за період з листопада 2006 р. по травень 2009 р. становить 1101,13 грн., індекс інфляції на суму 400,14 грн. за період з листопада 2006 р. по травень 2009 р. становить 218,08 грн.

Три відсотка річних позивачем розраховувались за кожний місяць з 01.06.2008 р. по 31.05.2009 р. виходячи з розрахунку 0,25 % у місяць, таким чином 3 % річних на суму 2191,61 грн. становить 65,76 грн., на суму 400,14 грн. становить 12,00 грн.

Як було встановлено судом, відповідачем були порушені умови договору та додатків до нього щодо повної та своєчасної сплати вартості перетоків реактивної електроенергії.

Як було встановлено судом, датою прострочення сплати вартості перетоків реактивної електричної енергії слід вважати наступний день після спливу п’ятиденного строку після отримання відповідачем рахунку від 13.11.2006 р. на суму 400,14 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.10.2009 р. на позивача був покладений обов'язок надати у судове засідання докази відправлення рахунків на адресу відповідача.

Однак позивачем зазначені вимоги виконані не були, у судовому засіданні позивач посилався на відсутність зазначених доказів.

Відповідно до пункту 7 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Так позивачем не надано суду жодних доказів поважності причин ненадання зазначених доказів, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних, відсутність витребуваних документів, зокрема, доказів відправлення на адресу відповідача рахунків, позбавляє суд можливості перевірити, чи правильно розраховані індекс інфляції та 3 % річних та обґрунтованість періоду, за який вони розраховані.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

За такими обставинами, суд залишає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 218,08 грн. індексу інфляції та 12,00 грн. 3 % річних без розгляду.

Враховуючи відмову у позові в частині стягнення з відповідача 2191,61 грн. заборгованості зі сплати вартості отриманої електричної енергії, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 1101,13 грн. індексу інфляції та 65,76 грн. 3 % річних.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони передбачили відповідальність Споживача за несвоєчасну оплату вартості електричної енергії та інших платежів відповідно до Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту договору, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 280,91 грн., нараховану за загальний період з 14.11.2008 р. по 28.04.2009 р.

Розглянувши розрахунок пені, з якого вбачається, що позивачем пеня нараховувалась на загальну суму заборгованості, суд вважає за доцільне перерахувати пеню на кожну суму заборгованості виходячи з розрахунку позивача.

Так, розмір пені за період з 14.11.2008 р. по 28.04.2009 р. на суму заборгованості 2191,61 грн. становить 238,05 грн., на суму заборгованості у розмірі 400,14 грн. за період з 14.11.2008 р. по 28.04.2009 р. становить 42,86 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім того, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було встановлено судом, датою прострочення сплати вартості перетоків реактивної електричної енергії слід вважати наступний день після спливу п’ятиденного строку після отримання відповідачем рахунку від 13.11.2006 р. на суму 400,14 грн.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.10.2009 р. на позивача був покладений обов'язок надати у судове засідання докази відправлення рахунків на адресу відповідача.

Однак позивачем зазначені вимоги виконані не були, у судовому засіданні позивач посилався на відсутність зазначених доказів.

Відповідно до пункту 7 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Так позивачем не надано суду жодних доказів поважності причин ненадання зазначених доказів, у зв’язку з чим суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, відсутність витребуваних документів, зокрема, доказів відправлення на адресу відповідача рахунків, позбавляє суд можливості перевірити, чи правильно розрахована пеня та обґрунтованість періоду за який вона розрахована.

Пункт 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, передбачає залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

За такими обставинами, суд залишає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42,86 грн. пені без розгляду.

Враховуючи відмову суду у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 2191,61 грн. заборгованості зі сплати вартості отриманої електричної енергії, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 238,05 грн. пені.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Виробничо-споживчого кооперативу "Сім'я" ( 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Об’їзна, буд. 10, ідентифікаційний код 22231266) на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 ) в особі Сімферопольського Району електричних мереж ( 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, буд. 172, ідентифікаційний код 00131400; р/р 260303071142, МФО 324805) 400,14 грн. заборгованості.

3.          Стягнути з Виробничо-споживчого кооперативу "Сім'я" ( 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Об’їзна, буд. 10, ідентифікаційний код 22231266) на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 ) в особі Сімферопольського Району електричних мереж ( 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, буд. 172, ідентифікаційний код 00131400; р/р 26005301320239, МФО 324430 філія «КЦВ Промінвестбанку») державне мито у розмірі 9,56 грн. та 22,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В частині стягнення з відповідача 2191,61 грн. заборгованості, 1101,13 грн. індексу інфляції, 65,76 грн. 3 % річних, 238,05 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

5.          В частині стягнення 218,08 грн. індексу інфляції, 12,00 грн. 3 % річних, 42,86 грн. пені позов залишити без розгляду.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.