Рішення № 10356876, 11.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2010Справа №2-24/6408-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" ( 95010, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Артилерійська, 90, ідентифікаційний код 01548674)

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 )

про стягнення 10 757,52 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Халецький О.В. – преставник, довіреність № б/н від 21.12.2009р.

Від відповідача – Котовська Н.Д.– представник, довіреність № 004-Д від 05.01.2010р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" 10757,52 грн., що складається з суми інфляційних втрат у розмірі 8859,52 грн. та річних відсотків у розмірі 1898,00 грн., які нараховані на суму заборгованості, 11000,00 грн. у рахунок відшкодування збитків.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно користується стягнутими рішенням Господарського суду АР Крим від 16.09.2008р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" грошовими коштами у розмірі 38926,00 грн., чим завдає позивачеві збитки.

Так, позивач посилається на набрання рішенням Господарського суду АР Крим від 16.09.2008р. законної сили, відповідно до якого встановлено, що грошові кошти у розмірі 38926,00 грн., отримані відповідачем від позивача у якості сплати вартості реактивної електроенергії, були нараховані ним необґрунтовано, у зв’язку з чим підлягають поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари".

Наказ на примусове виконання зазначеного рішення, за ствердженням позивача, було пред’явлено ним до виконання, проте виконавче провадження 04.12.2008р. було зупинено на підставі включення Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що приймають участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, направлені на забезпечення стійкого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» № 2711-IV 13.06.2005.

Позивач зазначає, що виконавче провадження станом на момент пред’явлення позову не поновлено, грошові кошти відповідачем не повернуті, неправомірне використання Відкритим акціонерним товариством "Крименерго" грошових коштів позивача продовжується, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Крименерго".

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідач продовжує здійснювати постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" електроенергії, проте ухиляється від зарахування стягнутих з нього грошових коштів в рахунок оплати спожитої електроенергії.

Позивач у судовому засіданні 26 січня 2010 року надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" суму у розмірі 7597,39 грн., що складається з суми нарахованих відсотків у розмірі 2154,26 грн., інфляційних втрат у розмірі 4188,96 грн. та річних відсотків у розмірі 1254, 17 грн., що нараховані на суму заборгованості, стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" в рахунок відшкодування збитків 11000,00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 218,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26 січня 2010 року суд прийняв зазначену заяву до розгляду.

Позивач у судовому засіданні 16 лютого 2010 року знов надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" суму у розмірі 10862,69 грн., що складається з суми нарахованих відсотків у розмірі 2154,26 грн., інфляційних втрат у розмірі 7194,83 грн. та річних відсотків у розмірі 1513,60 грн., що нараховані на суму заборгованості, стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" в рахунок відшкодування збитків 11000,00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 218,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16 лютого 2010 року суд прийняв зазначену заяву до розгляду.

10.03.2010 р. представником позивача була надана заява про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2580,85 грн. відсотків за неправомірне користування коштами, нарахованих за період з 27.03.2008 р. по 24.11.2008 р., а також 3 % річних у розмірі 1375,74 грн. за період з 25.11.2008 р. по 29.01.2010 р., індекс інфляції у розмірі 6513,24 грн. за період з грудня 2008 р. по січень 2010 р., збитків у розмірі 11000,00 грн.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачеві право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Суд, керуючись законом, вважає можливим прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що обов’язковою умовою застосування ст. 625 ЦК України є невиконання відповідачем грошового зобов’язання. Проте рішенням суду № 2-28/6219-2008 з відповідача було стягнуто безпідставно отримані грошові кошти, які не можуть бути віднесені до невиконання відповідачем грошових зобов’язань. Крім того, відповідач у відзиві наголошує, що рішеннями суду у справі № 2-28/6219-2008 не було встановлено моменту виникнення обов’язку відповідача повернути отримані грошові кошти, а отже підстави для нарахування процентів, 3 % річних та індексу інфляції у відповідача відсутні. Так само відповідач зазначає, що позивачем на його адресу не було відправлено відповідну вимогу про сплату 3 % та індексу інфляції.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення 11000,00 грн. збитків, оскільки вважає, що зазначена сума як сплата вартості отриманих правових послуг не може вважатися збитками.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні було оголошено перерву. Після перерви судове засідання було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду АР Крим від 16.09.2008 р. у справі №2-28/6219-2008 позов ТОВ "Кримкульттовари" був задоволений повністю, з ВАТ «Крименерго» були стягнуті 38926,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 389,26 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. рішення суду від 16.09.2008 р. у справі №2-28/6219-2008 залишено без змін.

Зазначені рішення також залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2009 р.

Постановою від 26.11.2008 р. Київським ВДВС Сімферопольського ГУЮ було відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу суду у справі № 2-28/6219-2008 про стягнення з ВАТ «Крименерго» 39433,26 грн.

Постановою від 04.12.2008 р. Київського ВДВС Сімферопольського ГУЮ виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу – наказу № 2-28/6219-2008 зупинено до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості у зв’язку з внесенням ВАТ «Крименерго» до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У зв’язку з цим сума за наказом суду стягнута не була, так само, на час подачі позову до суду вказана сума не була сплачена відповідачем.

Так, позивач відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача нараховані відсотки за користування грошовими коштами без правової підстави починаючи з дати перерахування коштів відповідачу - 27.03.2008 р. до 24.11.2008 р.

Крім того, у зв’язку з невиконанням відповідачем рішення суду щодо повернення 38926,00 грн. позивачем також нараховані 3 % річних та індекс інфляції починаючи з дати набрання рішенням законної сили – 25.11.2008 р. по 29.01.2010 р.

Відповідно до п. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином позивач вважає, що з дати зарахування грошових коштів на користь відповідача – 27.03.2008 р., у відповідача виник обов’язок їх повернути та сплатити проценти за їх користування.

З цього приводу суд зазначає наступне.

У рішенні господарського суду АР Крим у справі № 3-28/6219-2008 судом не досліджувались питання щодо настання та встановлення строку виконання обов’язку з боку відповідача щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем не було представлено суду доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів до ухвалення рішення суду.

У зв’язку з чим суд не може встановити дату виникнення обов’язку з боку відповідача щодо повернення грошових коштів до ухвалення рішення суду, а отже не можливо встановити період виникнення обов’язку сплатити відсотки за користування зазначеними коштами.

Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що відповідач з дати отримання грошових коштів від позивача вже знав про те, що зазначені кошти отримані ним безпідставно, а отже повинен був їх негайно повернути, оскільки факт отримання відповідачем грошових коштів без достатньої на це правової підстави був встановлений лише рішенням господарського суду АР Крим від 16.09.2008 р. у справі №2-28/6219-2008.

Враховуючи викладене зменшені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2580,85 грн. процентів за користування грошовими коштами за період з 27.03.2008 р. по 24.11.2008 р. задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 1375,74 грн. та індексу інфляції у розмірі 6513,24 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вказаної статті, збитки від інфляції, а також 3 % річних підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов’язання.

Крім того, застосування положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/223 від 12.05.1992 р. „Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції” якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи.

У зв'язку з чим, з набранням законної сили вищезазначеного судового рішення у відповідача виникли грошові зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми за рішенням суду, а у випадку несплати цієї суми, також зобов’язання щодо сплати суми інфляційних та 3% річних за весь період часу, протягом якого рішення суду не виконувалось.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду АР Крим від 16.09.2008 р. у справі №2-28/6219-2008 з ВАТ «Крименерго» були стягнуті 38926,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 389,26 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. рішення суду від 16.09.2008 р. у справі №2-28/6219-2008 залишено без змін.

Зазначене рішення відповідно до ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 25.11.2008 р., тобто після розгляду справи апеляційною інстанцією, проте відповідачем виконано не було.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В порушення ст.33 ГПК України, відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів виконання рішення господарського суду АР Крим від 16.09.2008 р. у справі №2-28/6219-2008 .

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини не сплачених грошей.

Щодо тверджень відповідача про те, що момент виникнення зобов'язання щодо сплати індексу інфляції та 3% річних залежить від наявності вимоги кредитора, яку, на думку відповідача, мав заявити позивач на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України, суд їх відхиляє, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, та суперечать приписам ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід звернути увагу на Інформаційний лист Вищого господарського суду від 20.11.2008 № 01-8/685 у якому зазначено наступне.

Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Згідно зі статтями 598 -609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07).

Також, суд звертає увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 у справі “Дубенко проти України” (“Dubenko v. Ukraine”), яким визначено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки було втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Отже, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини користування боржником грошовими коштами стягувача в період виконавчого провадження (у даному випадку, взагалі за відсутністю виконання зобов’язання) порушує право стягувача на мирне володіння своїм майном у світлі вимог статті 1 Першого протоколу до зазначеної Конвенції.

Суд також зазначає, що включення відповідача до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь в процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не звільняє відповідача від виконання грошового зобов’язання та від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Перевіривши розрахунок суми зменшених вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1375,74 грн., нарахованих за період з 25.11.2008 р. по 29.01.2010 р., а також інфляційних втрат у розмірі 6513,24 грн., нарахованих за період з грудня 2008 р. по січень 2010 р. суд вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Таким чином зменшені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1375,74 грн. 3 % річних та індексу інфляції у розмірі 6513,24 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, які понесені ним у розмірі 11000,00 грн., які були сплачені за договором про надання правових послуг від 25.04.2008 р., укладеного з фізичною особою – підприємцем Халецким О.В. на представлення інтересів позивача у господарському суді АР Крим за позовом до ВАТ «Крименерго» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

          Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

          За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Як вже було зазначено раніше, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

          З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов’язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв’язок. За відсутністю такого зв’язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв’язок між саме між порушенням зобов’язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Слід зазначити, що причинний зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками повинен бути прямим. Тобто позивач повинен довести суду, що саме неповернення грошових коштів відповідачем призвела до завдання збитків. Тобто протиправні дії відповідача не вимагали від позивача негайного вчинення дій щодо укладення договору про надання правових послуг від 25.04.2008 р.

          Отже, протиправна поведінка відповідача та причинний зв’язок між понесеними позивачем витратами, пов’язаними зі сплатою за договором про правових послуг від 25.04.2008 р. на користь фізичної особи – підприємця Халецкого О.В. винагороди у розмірі 11000,00 грн. з метою представництва інтересів позивача у суді за позовом до ВАТ «Крименерго» про стягнення безпідставного триманих грошових коштів, не підпадає під ознаки збитків.

Позивачем вищенаведеного не доведено у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримкульттовари" (95010, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Артилерійська, 90, ідентифікаційний код 01548674) 1375,74 грн. річних, 6513,24 грн. інфляційних витрат, 78,89 грн. державного мита та 86,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 2580,85 грн. процентів та 11000,00 грн. збитків у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.