Рішення № 10356863, 12.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2010Справа №2-24/909-2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта Лтд" (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського,11, / 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, ідентифікаційний код 32308069)

до відповідача - Приватного підприємства "Південний Альянс" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, Київський район, вул. Ж.. Дерюгіної, буд. 4, корпус, 6, Склад 1, ідентифікаційний код 35097266)

про стягнення 13 428,16 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта Лтд" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Південний Альянс" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта Лтд" 7916, 35 грн. основного боргу згідно договору № 1091/09 від 20 липня 2009 року, 1246,00 грн. суми відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, 920,77 грн. суми штрафу, 346,04 грн. суми інфляційних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 135,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., а також витрати зі сплати адвокатських послуг у розмірі 3000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов договору № 1091/09 від 20 липня 2009 року, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта Лтд" товару - продуктів харчування, у зв’язку з чим у Приватного підприємства "Південний альянс" виникла заборгованість у розмірі 7916, 35 грн.

Так, наявність заборгованості відповідача по справі за договором № 1091/09 від 20 липня 2009 року і стала підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Крім того, посилаючись на факт порушення відповідачем умов договору та норм чинного законодавства, позивач просить стягнути з Приватного підприємства "Південний Альянс" крім суми основної заборгованості суму інфляційних втрат, відсотків за неправомірне користування грошовими коштами та суму штрафу у примусовому порядку.

20 квітня 2010 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 5916,35 грн. основного боргу згідно договору № 1091/09 від 20 липня 2009 року, 1246,00 грн. суми відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, 920,77 грн. суми штрафу, 346,04 грн. суми інфляційних та стягнути з відповідача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 135,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Заява про уточнення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта Лтд" є, по суті, їх зменшенням на підставі здійснення відповідачем часткової оплати суми основного боргу за договором № 1091/09 від 20 липня 2009 року, крім того позивачем заявлено про відмову відшкодування адвокатських витрат.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 20.04.2010 р. суд прийняв зменшені вимоги позивача до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, оригінали документів були досліджені у судовому засіданні, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.07.2009 року між ТОВ "Компанія "Домінанта Лтд" (Постачальник) та Приватним підприємством "Південний Альянс" (Покупець) був укладений договір поставки товару № 1091109 (а.с. 9-11).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов’язується передавати у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати та сплачувати у порядку та у строки, передбачені договором, продукти харчування (товар).

Товар по даному договору постачається партіями, згідно видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Між сторонами досягнуто згоди, що асортимент, ціна, кількість товару, що постачається, визначаються сторонами у кожному конкретному випадку в видаткових накладних, що є невід’ємною частиною договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.2 договору датою поставки і датою переходу права власності на партію товару є дата фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видатковою накладною.

Розрахунок за кожну поставлену партію здійснюється протягом 21 календарного дня з дня отримання товару. Отриманням товару є дата, зазначена у видаткових накладних (п. 4.2 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р. (п. 8.1 Договору).

Судом встановлено, що на виконання обов’язків за договором та протягом дії договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на суму 18416,35 грн., що підтверджується видатковою накладною № КD-0087809 від 24.07.2009 р. (а.с.12).

Відповідачем зазначений товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженої особи представника відповідача та печатка підприємства відповідача у накладній.

Проте в порушення укладеного між сторонами договору, відповідачем не була сплачена вартість отриманого товару у повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 7916,35 грн., що стало підставою для звернення із позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 25.02.2010 р. було здійснено часткову сплату вартості отриманого товару за накладною у розмірі 2000,00 грн., тобто після звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Зазначене стало підставою для зменшення позивачем позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

На час розгляду справи, в порушення норм чинного законодавства, відповідач не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним існує заборгованість у розмірі 5916,35 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1246,00 грн. 30 % річних, нарахованих за загальний період з 15.08.2009 р. по 22.01.2010 р. та 346,04 грн. індексу інфляції за загальний період з серпня 2009 р. по січень 2010 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6 договору сторони передбачили, що кожна із сторін має сплатити іншій стороні в разу порушення грошового зобов’язання 30 % річних з заборгованої суми за неправомірне користування грошовими коштами.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору в частині своєчасної сплати вартості отриманого товару, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 30 % річних обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 30 % річних та індексу інфляції, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача, суд визнає суму 30 % річних у розмірі 1246,00 та індексу інфляції у розмірі 346,04 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 920,77 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що за порушення покупцем умов оплати, передбачених п. 4.2 договору, постачальник за власним вибором може застосувати до покупця один із наступних видів відповідальності, зокрема, за порушення строку розрахунку покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від вартості поставленої та несплаченої вчасно партії товару.

Перевіривши розрахунки суми штрафу, суд вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача строку сплати вартості отриманого товару, матеріалами справи підтверджується та стягненню з відповідача підлягає сума штрафу у розмірі 920,77 грн.

Судом встановлено, що причиною зменшення позовних вимог позивачем є сплата частини заборгованості після надходження позову до суду, тобто при пред’явленні позову право позивача у цій частині було порушено. Тому державне мито у розмірі 20,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 7916, 35 грн. основного боргу, 1246,00 грн. суми відсотків за неправомірне користування грошовими коштами, 920,77 грн. суми штрафу, 346,04 грн. суми інфляційних витрат, що разом складає 10429,16 грн.

Так 1 відсоток від вказаної суми становить 104,29 грн., тоді як з платіжного доручення № 667 від 21.01.2010 р. вбачається, що держмито сплачено у розмірі 135,00 грн.

Отже, сума зайве сплаченого державного мита у розмірі 30,71 грн. підлягає поверненню позивачу.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В||:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Південний Альянс" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, Київський район, вул. Ж.. Дерюгіної, буд. 4, корпус, 6, Склад 1, ідентифікаційний код 35097266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта Лтд" (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського,11, / 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, ідентифікаційний код 32308069; п/р 26009009674 в АКБ «Полі комбанк», м. Чернігів, МФО 353100) 5916,35 грн. заборгованості, 920,77 грн. штрафу, 1246,300 грн. річних, 346,04 грн. інфляційних витрат, 104,29 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Домінанта Лтд" (01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського,11, / 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, ідентифікаційний код 32308069) 30,71 грн. зайве сплаченого державного мита платіжним дорученням № 667 від 21.01.2010 р.

Накази видати після|| набрання судовим рішенням| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.