Рішення № 10356860, 14.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

14.05.2010Справа №2-18/952-2010 За позовом – Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства, м. Сімферополь (вул. Жигаліної, 11, м. Сімферополь, 95051).

До відповідача – Фізичної особи-підприємця Короткова Сергія Івановича, м. Сімферополь (вул. Сельвинського, 66, м. Сімферополь, 95000).

Про стягнення 31347,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Гончаренко Л.Ю. – представник, довіреність від 02.04.2010р.

Від відповідача – Коротков С.І., 19.10.1965 р.н., урож. Одеської обл., паспорт АР 376560 виданий 11.01.2005р. Київським РОВД м. Сімферополя.

СУТЬ СПОРУ: Кооперативне гуртово-роздрібне торгівельне підприємство, м. Сімферополь – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Короткова Сергія Івановича, м. Сімферополь - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 32107,19 грн. та визнати його таким, що втратив право користування приміщенням.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 01.03.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нежилого приміщення № 4/32. Відповідно до Договору, позивач передав відповідачу у строкове платне користування приміщення, загальною площею 81 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Жигаліної 11, а також було встановлено розмір орендної плати, яку зобов’язався сплачувати відповідач. Відповідач порушив свої зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим, станом на 20.11.2009р., за ним склалася заборгованість у розмірі 32107,19 грн., з яких 8118,00 грн. – заборгованість по орендної платі, 283,82 грн. – сума пені, 23544,90 грн. – сума штрафу, 38,70 грн. – сума 3% річних, 121,77 грн. – сума індексу інфляції. 30.11.2008р. сплинув строк дії договору, однак, відповідач до цього часу продовжує користуватися орендованим приміщенням, у зв’язку з чим, позивач звернувся до господарського суду.

06.04.2010р. у судовому засіданні від сторін було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк розгляду справи.

06.04.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти розміру суми, яку просить стягнути позивач, а також зазначає, що мав заборгованість лише за серпень 2009р. Суд залучив наданий відзив до матеріалів справи.

06.04.2010р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає, що станом на 06.04.2010р. відповідач продовжує незаконно та безпідставно займати складські приміщення площею 81 кв.м., які розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Жигаліної 11, у зв’язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 32107,00 грн., зобов’язати відповідача звільнити складські приміщення та зобов’язати відповідача повернути за актом прийому-передачі складські приміщення.

Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог. Також, позивач у своєї заяві відмовляється від п. 2 вимог, які викладено у позовній заяві, а саме: визнати відповідача таким, що втратив право користування складським приміщенням площею 81 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Сімферополь, вул. Жигаліної 11, мотивуючи тим, що дана вимога неактуальна, у зв’язку з тим, що право вимоги виникло з договору оренди, дія якого закінчилася 30.11.2008р.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2010р. суд прийняв відмову позивача від частини позову, а також припинив провадження у справі в частині визнання суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Короткова Сергія Івановича, таким, що втратив право користування складським приміщенням загальною площею 81 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Сімферополь, вул. Жигаліної 11.

06.05.2010 року на адресу суд від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої просить стягнути з відповідача неустойку у сумі 31347,00 грн., при цьому посилаючись на своє право щодо стягнення неустойки, передбачене частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Суд ухвалою від 11.05.2010 року прийняв таку заяву до свого розгляду.

06.05.2010 року на адресу суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться на складі (об’єкті оренди), а саме: холодильна камера, об’ємом 25 куб.м.; холодильна вітрина; холодильник NORD, двокамерний; електронні ваги.

Суд ухвалою від 11.05.2010 року відмовив позивачу у задоволені такої заяви.

11.05.2010 року у судовому засіданні відповідач надав суду письмові пояснення, в яких вказав що за період з 01.08.2009 року по 30.04.2010 року він неустойку не сплачував.

Суд залучив вказані пояснення до матеріалів справи.

У справі оголошувалася перерва з 06.04.2010р. по 15.04.2010р. та з 11.05.2010 року по 14.05.2010 року відповідно до статті 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 року між Кооперативним гуртово-роздрібним торгівельним підприємством (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Коротковим Сергієм Івановичем (орендарем) укладено договір оренди нежилого приміщення № 4/32.

У відповідності зі ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає по акту прийому-передачі в тимчасове користування за плату складські приміщення площею 81 кв.м. по ціні 21,50 грн. за 1 кв.м. за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Жигаліної, 11.

Судом встановлено, що такий акт прийому-передачі основних засобів в операційну оренду було складено, підписано сторонами і посвідчено печатками 01.03.2008 року.

Згідно до частини 1, 3 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування вноситься щомісяця, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендна плата встановлюється у сумі 1741,50 грн. щомісяця.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений у договорі.

Положенням ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, у продовж якого сторони можуть здійснювати свої права й виконати свої зобов’язання відносно договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору, даний договір діє з 01.03.2008 року по 30.11.2008 року.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що позивач листами від 19.10.2008 року, від 29.12.2008 року та від 06.01.2009 року попереджав відповідача про те, що договір оренди поновлюватися не буде, прохав відповідача звільнити приміщення та попереджав про наслідки, передбачені статтею 758 Цивільного кодексу України. А отже такий договір припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на якій його було укладено.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що орендовані засоби вважаються повернені орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі про фактичне повернення майна.

Проте сторони не представили суду доказів підписання такого акту прийому-передачі. Більш того, у судових засіданнях сторони повідомили суд, що такий акт взагалі не складався.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення терміну дії договору орендоване приміщення не звільнив, строк дії договору не продовжувався, що не заперечує сам відповідач.

Звертаючись з позовом до суду, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у сумі 31347,00 грн., при цьому посилаючись на таке своє право, передбачене частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором, згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічна норма міститься у договорі оренди нежилого приміщення від 01.03.2008 року № 4/32, а саме: пункт 2.5 договору встановлює, що за несвоєчасне повернення (по спливу 5-ти днів з дня закінчення дії договору), орендуїмого приміщення, орендар сплачує штраф у розмірі подвійної плати за кожний місяць прострочення повернення орендованого об’єкту.

Тобто при укладенні договору оренди № 4/32 від 01.03.2008 року сторони дійшли у письмовому вигляді згоди (пункт 2.5 договору), щодо сплати неустойки у випадку прострочення виконання зобов'язань повернути приміщення орендодавцю, так само, як і передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що штраф за своєю правовою природою є неустойкою, розмір якої, передбачений законодавством та договором, суд приходить до висновку, що з відповідача, за порушення ним умов договору оренди нежилого приміщення на користь позивача підлягає стягненню неустойка, нарахована на підставі пункту 2.5 договору та ст. 785 Цивільного кодексу України.

Що стосується розміру неустойки, то суд звертає увагу на наступне.

Позивач у своїй заяві про зміну предмету позову просить стягнути з відповідача неустойку за період з 01.08.2009 року по 01.05.2010 року (за 9 місяців) у сумі 31347,00 грн. При цьому у описовій частині такої заяви позивач вказує, що відповідачем частково була сплачена сума неустойки у розмірі 306,00 грн.

Судом встановлено, що дійсно, відповідно до прибуткового касового ордеру № 2739 від 27.08.2009 року відповідач сплатив позивачеві 306,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об’єкту оренди.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача підлягає стягненню неустойка за період з 01.08.2009 року по 01.05.2010 року лише у сумі 31041,00 грн. (1741,50х2)х9 місяців-306,00 грн.). У іншій частині позову суд відмовляє у зв’язку з відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 306,00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця Короткова Сергія Івановича, м. Сімферополь (вул. Сельвинського, 66, м. Сімферополь, 95000; ідентифікаційний код 2403311176) на користь Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства, м. Сімферополь (вул. Жигаліної, 11, м. Сімферополь, 95051; код ЄДРПОУ 01757107) 31041,00 грн. неустойки, 310,41 грн. державного мита та 233,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

3.          У частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки у сумі 306,00 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.