Рішення № 10356840, 12.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2010Справа №2-2/9283-2008 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (95015, м.Сімферополь, вул.. Севастопольська, 31)

до Виробничо-комерційного підприємства "Укрпромінвест" (97060, смт. Октябрьське, Красногвардійський район, пров. Водопровідний, 9)

про стягнення 33 100,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : не з’явився

Відповідач: не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача про визнання договору постачання АКБ ТИТАН 48 В, 480 В Ач між ПКП "Укрпромінвест" та ТОВ "Делішес" недійсним, стягнення з відповідача 33100грн. за договором поставки та зобов’язання позивача повернути відповідачу батарею тягову акумуляторну панцирну Модель Титан 48 Вольт 480 Ач, серійний №012539.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до видаткової накладної №РН-00000822 позивачем по довіреності НБЕ №434683 від 11.6.2008 р. отримано товар. У зв’язку з тим, що на тяговій АКБ 480 Ач неправильно розташовані клейми, діаметр клейм різний, використовувати батарею по призначенню неможливо, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

10.11.2008 року у судовому засіданні представник відповідача надав суд відзив на позов, відповідно до якого не згоден з позовними вимогами та вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв’язку з необґрунтованістю, оскільки підстави для визнання спірної угоди недійсною, передбачені ст..229 ЦК України, на яку посилається позивач, відсутні. Також відповідач зазначає, що якщо і відбулася помилка, то лише в результаті власного недбальства позивача, оскільки позивач у позові сам вказує на те, що він допустив при придбанні акумуляторної батареї помилку щодо можливості її використання на електричному погрузчику.

28 січня 2009 р. від позивача на адресу ГС АР Крим надійшла заява від 27.01.2009 р. №51, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 33100,00грн вартості акумуляторної батареї у зв’язку з порушенням відповідачем вимог щодо якості товару.

09 червня 2009 р. від відповідача на адресу ГС АР Крим надійшло заперечення на заяву позивача, яким відповідач вказує на те, що позивачем необґрунтовано зменшено позовні вимоги. Крім того, позивач не додає жодних доказів в обґрунтування позовних вимог.

09.6.2009 р. відповідач надіслав заперечення на висновок експерта №Е-531 від 14.01.2009 р., яким не погоджується із даним висновком.

2 липня 2010 року до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи ТОВ «НПО ССК», яке є офіційним представником Російсько – Бельгійського заводу по виробництву панцирних свинцово – кислотних акумуляторних батарей в Україні, оскільки відповідач не є виробником акумуляторної батареї , яку придбав позивач.

27 квітня 2010 року до суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд провести судове засідання за відсутності представника ТОВ "Делішес" за наявними у справі доказами.

27 квітня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника відповідача Мосієнко Д.В. (довіреність у справі), представник позивача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.9.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

17 квітня 2008 року Виробничо-комерційним підприємством «Укрпромінвест» було надано TOB «Делішес» комерційну пропозицію щодо поставки, відповідно до якої, TOB «Делішес» запропоновано два види АКБ для електричного погрузчика Hans Cita 48В, 480 А, а саме: АКБ ТИТАН 48В, 480 Ач (680x980x470) – 33100,00 грн. з ПДВ (залита, заряджена) та АКБ ТИТАН 48В, 510 Ач (680x980x470) – 35640,00 грн. з ПДВ (залита, заряджена). Також у вказаній пропозиції відповідачем були викладені основні умови поставки (предмет та ціна договору, строк служби, строк гарантії, строк поставки, умови поставки).

Відповідно до платіжного доручення №7294 від 22.4.2008р. позивачем було здійснено передоплату АКБ ТИТАН 48В, 480 Ач (680x980x470) (залита, заряджена) у розмірі 33100,00грн

Таким чином ВКП «Укрпромінвест» 17.4.2008 р. надано комерційну пропозицію щодо поставки певної АКБ (ч. 1, 2 ст. 641 ЦК), а TOB «Делішес» 22.04.2008 р. вказану пропозицію прийнято шляхом сплати відповідної суми коштів (ч.2 ст. 642 ЦК).

12 червня 2008 р. відповідно до видаткової накладної № РН-0000822 TOB «Делішес» по довіреності серії НБЕ № 434683 від 11.6.2008р отримано, а ВКП «Укрпромінвест» відвантажено АКБ 48 В 480 Ач (паспорт та гарантійний талон № 012539).

Як вбачається з матеріалів справи, у сторін склалися господарські правовідносини, що витікають з договору поставки, оскільки відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 268 ГК України якість речей, які продаються, повинна відповідати стандарту, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги щодо їх якості або еталонам (зразкам), якщо сторони в Договорі не передбачать більш високі вимоги щодо якості товарів.

В ст.673 ЦК зазначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Частиною 2 ст. 678 ЦК України передбачено У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

У гарантійному талоні № 012539 на придбану АКБ надана гарантія в 18 місяців після введення АКБ в експлуатацію, але не більше 18 місяців з дати продажу акумулятора. Відповідно до даних в паспорті АКБ датою продажу АКБ є 12.6.2008 р.

В ході випробувань TOB «Делішес» експлуатувати придбану АКБ встановлено наступні недоліки: невідповідність розташування «+» та «-» клем на АКБ, невідповідність діаметрів клем АКБ клемам на погрузчику, в результаті чого тягову АКБ, придбану у ВКП «Укрпромінвест» неможливо встановити на погрузчик із-за виявлених конструктивних недоліків АКБ, які роблять неможливим її експлуатацію за призначенням на погрузчику, в т.ч. зі збереженням технічних характеристик батареї, прощо складено акт від 12.6.2008р.

Відповідно до ч.2 ст. 679 ЦК України за вказані недоліки відповідає продавець, оскільки такі недоліки у конструкції не могли виникнути після передачі АКБ покупцю внаслідок порушення покупцем правил користування та зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

З приводу вказаних конструктивних недоліків АКБ TOB «Делішес» неодноразово зверталось до відповідача з метою їх усунення. Вказане підтверджується зокрема листами № 53 від 23.7.2008 р., № 55 від 29.7.2008 р., відповіддю відповідача № 86 від 28.7.2008 р.

Однак за період з 12.6.2008 р. по 16.7.2008 р. спеціалістами ВКП «Укрпромінвест» виявлені конструктивні недоліки АКБ усунуті не були, проте зроблена спроба внести конструктивні зміни в погрузчик TOB «Делішес» для пристосування його для роботи на придбаній АКБ.

Крім того, враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальні пізнання, судом були призначені по справі №2-2/9283-2008 судова товарознавча експертиза та додаткова судова товарознавча експертиза, та провадження по справі зупинено.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відповідно до висновків судової товарознавчої експертизи №Э-531 від 14.01.2009 р. та № Э-238 від 23.9.2009р, проведених експертами регіонального підприємства Торгово-промислової палати Криму, на пред'явленому для дослідження тяговому акумуляторі панцирному модель Титан 48 В, 480 Ач серійний № 012539 клеми «+» та «-» місцем розташування переплутані, діаметри клем та форма їх на акумуляторі не відповідають вимогам п.5.2 ГОСТ 28132-95: за формою знизу та зверху одного розміру (циліндричні), а не конусні, як вимагає ГОСТ, що не відповідає вимогам таблиці №2 – Розміри виводів – жодному з типів (А, В, С) відповідно до ГОСТ 28132-95. Також АКБ на погрузчику HC 48 В, 480 А АКБ не може бути використаний, адже для цього необхідно змінити на погрузчику електророз'єм, геометричні розміри клем та довжину мінусового та плюсового дротів, що спричинить зміну опіру в мінусовой та плюсовой мережі електричного погрузчику та призведе до небажаних наслідків.

З огляду на наведене, поставлена АКБ не відповідає встановленим вимогам щодо якості та унеможливлює її використання відповідно до мети, зазначеної TOB «Делішес» при її придбанні.

Крім того, вимога TOB «Делішес» щодо пред'явлення сертифікату якості на тягову АКБ, викладена у рекомендованому листі № 55 від 29.7.2008 р., відповідачем проігнорована, сертифікат якості, або інший документ, яким встановлено вимоги щодо якості поставленої АКБ ВКП «Укрпромінвест» не надано.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 33100,00грн. вартості товару та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 33100,00грн вартості товару обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що ж стосується доводів ВКП «Укрпромінвест», відповідно до яких для поставленої АКБ достатньо підключити декілька додаткових проводів та розетку, при цьому додаткові підключення проводів ніяким чином не впливають на роботу АКБ та електропогрузчика, то вони спростовуються висновками експертизи № Э-531 від 14.01.2009 р., в яких зазначено що такі конструктивні зміни повинні бути затверджені розробниками акумулятора та узгоджені з виробниками погрузчику бо можуть спричинити небажані наслідки.

Крім того, слід відмітити, що відповідачем не виконано вимогу суду про надання сертифікату відповідності на акумулятор.

Більш того, відповідачем не представлені докази відповідності спірного акумулятора держстандарту, Технічним умовам.

Враховуючи подану позивачем заяву від 27.01.2009 р. №51, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.8.2008р. № 01-8/482.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням заяви від 27.01.2009 р. №51 про зміну підстав та зменшення предмету позову.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

В засіданні суду оголошувалась перерва на 12.5.2010р для підготовки рішення|.

Рішення оголошене 12.5.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Укрпромінвест" (97060, смт. Октябрьське, Красногвардійський район, пров. Водопровідний, 9, ЄДРПОУ 30389387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (95015, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 31, п/р 26004045326700, МФО 351005, ЄДРПОУ 32624767) 33100,00грн вартості товару, 331,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.