Рішення № 10356839, 12.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2010Справа №2-2/933.1-2010 За позовом Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кримгаз”(95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А)

Про стягнення 25041352,72 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: Новгородський - ю/к, довіреність у справі.

Суть спору:

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” 25041352,72 грн., з яких 22964869грн24коп боргу за поставлений природний газ, 1 254203грн37коп пені, 665981грн21коп інфляційних та 156298грн90коп річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №18-06/08-818 від 30.7.2008 р. відповідачеві протягом вересня-грудня 2008 року був поставлений природний газ на загальну суму 49877688,96 грн., у той час як його вартість була оплачена лише частково на суму 26912819,72грн., у зв’язку з чим заборгованість Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” перед Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” складає 22964869,24грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Представником відповідача було надано суду відзив №1453 від 14.5.2009р на позовну заяву, в якому зазначено, що сума основного боргу станом на 01.5.2009 р. зменшилася на 15957535,00грн. та становить 7007334,24 грн. Відповідач також посилається на те, що при обчисленні розмірів річних та інфляційних втрат позивачем не були враховані платежі, які були здійснені 02 березня 2009 року у сумі 4932371,00 грн. та 27 березня 2009 року у сумі 7205692,00 грн., у зв’язку з чим сплаті підлягають борг у сумі 7007334грн24коп, 3% річних у сумі 127089,64 грн. та інфляційні у сумі 569851,38 грн. Стосовно стягнення пені відповідач заперечує з тих підстав, що газ, який поставлявся за договором №18-06/08-818 від 30.7.2008 р., був призначений виключно для подальшої реалізації населенню, а Закон України “Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” забороняє нараховувати та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги (газ, електрична енергія тощо).

Заявою від 01.6.2008 р. №31/10-5086 позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 7007334грн24коп., пені сумі 1026174грн07коп., інфляційних у сумі 665981грн21коп., 3% річних у сумі 128871грн76коп.

У відзиві №1858 від 24.6.2009р на заяву про зменшення позовних вимог відповідач зазначив, що у зв’язку з частковою оплатою та заявами про залік зустрічних однорідних вимог сума основного боргу зменшилася та станом на 20.6.2009 р. складає 4781533,10 грн. Також ВАТ “Кримгаз” зазначило, що не заперечує проти нарахування 3% річних у розмірі 128271,76 грн., але наполягає на відмові у стягненні пені та стверджує, що сума інфляційних витрат становить 569851,38 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 09.3.2010 р. заявив усне клопотання, яким просить суд стягнути борг у сумі 4781533грн07коп., пені у сумі 1026174грн07коп. за період з 21.01.2009 р. по 14.4.2009 р., річних з 21.01.2009 р. по 14.4.2009 р. в сумі 128871грн76коп, суму інфляції – 665981грн21коп за лютий – березень 2009, що відображено в протоколі судового засідання.

Представник позивача також 09.3.2010р у судовому засіданні надав суду пояснення, у якому зазначено, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду заяву від 09.3.2010 р. №754, якою просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені) до 10000,00грн., у зв’язку зі складним фінансовим станом підприємства.

30 березня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Вознюк – головний ю/к (довіреність у справі) та представника відповідача Новгородського - ю/к (довіреність у справі).

Позивач у поясненнях по справі від 29.3.2010 р. №31/10-2755, що були надані суду у судовому засіданні 30.3.2010р, висловив свої доводи щодо нарахування інфляційних втрат та відносно клопотання відповідача щодо зменшення пені.

Відповідач 30.3.2010 року у судовому засіданні представив відзив №1009 від 29.3.2010р на позов, з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 16.12.2009 р. по справі №2-7/2138-2009, відповідно до якого просить суд зменшити розмір пені відповідно до поданої заяви, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України. Також просить суд при нарахуванні індексу інфляції застосувати розрахунки ВАТ «Кримгаз» у розмірі 540188,23грн.

30 березня 2010 року у судовому засіданні оголошувалася перерва на 27.4.2010р.

19 квітня 2010 року до суду від позивача надійшла заява №31/10-3490 від 16.4.2010 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 0,07грн боргу за поставлений природний газ, 1026174грн07коп пені, 857148грн96коп інфляційних та 215759грн35коп річних, оскільки під час розгляду справи відповідачем було погашено суму основного боргу, непогашеною залишилася лише 0,07грн боргу. Отже своєю заявою позивач зменшив суму основного боргу, але збільшив суми інфляційних та річних.

Після перерви 27.4.2010р судове засідання було продовжене за участю того ж представника відповідача, інтереси позивача представляв Боженка – гол. ю/к (довіреність у справі).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд зазначає, що зарахування за правовими наслідками не відрізняється від виконання зобов'язання, здійсненого належним чином. Особливість зарахування полягає в тому, що воно може припинити одразу два зустрічних зобов'язання. При цьому не має значення та обставина, на якій підставі виникли ці зобов'язання. Зарахуванням можуть припинятися тільки однорід ні вимоги. Вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту. Однорідність вимог, що є предметом зарахування, передбачає і їх юридичну однорідність, Один вид вимоги —це грошова заборгованість за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Отже, враховуючи те, що між сторонами у справі існують взаємні грошові зобов’язання (наявність заборгованості за поставлений природний газ та заборгованість за виконані роботи по відключенню газопостачання споживачів-боржників), вимоги сторін є однорідними, через що їх залік можливий на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

З приписів ст. 601 Цивільного кодексу України вбачається, що зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, може бути здійснено за заявою однієї із сторін зобов’язання та не потребує обов’язкової згоди іншої сторони.

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, як постачальником, та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” як покупцем, був укладений договір №18-06/08-818 від 30.7.2008р. на постачання природного газу, пунктом 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов’язується передати у власність покупцю в 2008 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

В пункті 1.3 Договору сторони зазначили, що газ, що постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки). Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.

Акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків (п. 3.4 договору).

В пункті 5.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за спожити газ здійснюються покупцем плановим та авансовим платежами згідно затвердженому алгоритму відповідно до Постанови КМУ від 26.3.2008 р. №247 та постанови КРЕ шляхом перерахування на рахунок продавця в поточному місяці грошових коштів, з поточного рахунку ВАТ “Кримгаз” зі спеціальним режимом використання. Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа наступного за звітним місяця на підставі актів приймання-передачі природного газу, вказаних в пункті 3.4 договору.

Додатковими угодами №1 від 30.9.2008 р., №2 від 26.11.2008 р., №3 від 30.12.2008 р. сторони уточнювали ціну за газ, що поставляється.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач протягом вересня-грудня 2008 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 49877688,96грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатями підприємств, які знаходяться у матеріалах справи.

Проте, несплата відповідачем вартості газу в обумовлений договором строк стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення з ВАТ “Кримгаз” заборгованості в розмірі 22964869,24 грн.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду 14.4.2009 р, про що є відмітка на поштовому конверті.

Тоді як, відповідач платіжним дорученням №1 від 26.02.2009р. сплатив позивачеві частину боргу у сумі 4932371,00 грн., а платіжним дорученням №9 від 17.3.2009 р. – 7205692,00 грн.

Отже, частина заборгованості в загальному розмірі 12138063,00 грн. була сплачена відповідачем ще до звернення Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до суду та не була врахована позивачем при обчисленні розміру боргу.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що частина заборгованості у загальному розмірі 12138063,00 грн. була сплачена відповідачем ще до часу звернення Дочірньої компанії “Газ України”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”до суду, у позивача було відсутнє право заявляти до суду вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зазначеному розмірі.

Також судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а також зазначається позивачем, що після звернення позивача до суду відповідачем була погашена заборгованість у сумі 10826806грн24коп, у тому числі платіжним дорученнями на суму 10789 648грн.47коп та заявами про залік зустрічних однорідних вимог №1432 від 13.5.2009 р. – на суму 443,15 грн та №1433 від 13.5.2009 р. – на суму 36715,02 грн.

Але, відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, а відповідно до ч. 6 цієї статті назване право позивача може бути обмежене у випадку, якщо зменшення розміру позову суперечить вимогам закону або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тоді як судом не встановлено яких – набудь суперечень цього зменшення розміру позовних вимог вимогам закону або порушень чиїх-набудь прав та законних інтересів.

Враховуючи подані позивачем заяви від 01.6.2008р. №31/10-5086 про зменшення позовних вимог та від 16.4.2010 №31/10-3490 про уточнення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Отже з урахуванням заяви 16.4.2010 №31/10-3490 про уточнення позовних вимог позивач зменшив розмір суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 0,07грн боргу за поставлений природний газ, що являється правом позивача, та вказана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 0,07грн. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 0,07грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 1026174грн07коп пені. 857148грн96коп інфляційних та 215759грн35коп річних.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Також відповідно до п. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов’язання.

Отже позовні вимоги у частині стягнення 857148грн96коп інфляційних за період з лютого 2009 року по січень 2010 року та 215759грн35коп річних за період з 21.01.2009р по 16.4.2010р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пунктах 6.2, 6.3 договору №18-06/08-818 від 30.7.2008 р. сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п. 5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

За несвоєчасне виконання умов спірного договору ДК «Газ України» в порядку статті 549 Цивільного кодексу України та п.п. 6.2, 6.3 договору відповідачу було нараховане пеню у розмірі подвійної облікової ставки за попередні шість місяців, що передували моменту звернення з позовом у сумі 1026174грн07коп.

Суд враховує те, що відповідач є юридичною особою, яка добровільно вступила в договірні відносини з позивачем, а тому згідно з правилами здійснення господарської діяльності підприємствами та з умовами договору № 18-06/08-818 від 30.7.2008 року, за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов’язаний сплатити на користь ДК «Газ України» пеню.

Але, як встановлено судом, в пункті 1.3 Договору сторони зазначили, що газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Крім того, про поставку природного газу саме для потреб населення безпосередньо зазначено в актах приймання-передачі газу.

Станом на 30.01.2009 року ВАТ «Кримгаз» мало заборгованість перед ДК «Газ України» за договором від 30.7.2008р. № 78-06/08-818 на постачання природного газу для населення у вересні - грудні 2008 року в розмірі 22964869грн24коп. Вказана заборгованість утворилася з боргів населення за послуги газопостачання, розрахунки за яки проводяться без передплати до 10-числа місяця, наступного за звітним.

З 01.01.2009р. постачальником газу для потреб населення в АР Крим HAK «Нафтогаз України» визначив ДАТ «Чорноморнафтогаз». Розрахунки за спожитий природний газ між ВАТ «Кримгаз» та постачальником здійснюються відповідно до Постанови КМ України від 26.3.2008р № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів» через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Таким чином всі грошові кошти від населення згідно до алгоритму (відповідно до Постанови НЮУЕ від 25.12.08 № 1529) з 01.01.2009 почали нараховуватися до нового постачальника - ДАТ «Чорноморнафтогаз» (у тому числі й від боржників, що несвоєчасно розраховувались за спожитий газ ДК «Газ України»).

У такому положенні справ ВАТ «Кримгаз» був взагалі позбавлений джерел погашення заборгованості за отриманий для населення газ. Дане питання було підняте на нараді Національної комісії регулювання електроенергетики України від 24.02.2009 про платіжно-розрахункові відносини у 2008/2009 рр.

Згідно до протоколу наради Національної комісії регулювання електроенергетики України від 24.02.2009 члени комісії прийшли до висновку, що погашення заборгованості перед постачальником природного газу за 2008 рік буде здійснятись за рахунок субвенції з пільг та субсидій на природний газ та послуг з транспортування з квітня по грудень 2009р. На виконання даного протоколу і була погашена основна заборгованість у встановлені протоколом терміни за рахунок субвенції з пільг та субсидій на природний газ, що надходять до місцевих бюджетів (Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ПКМ України № 20 від 11.01.2005).

Таким чином, суд приймає до відому те, що заборгованість перед ДК «Газ України» виникла від незалежних від відповіідача причин.

Більш того, споживачі природного газу мають багату заборгованість за спожитий природний газ. Тоді як, в свою чергу ВАТ «Кримгаз» не має законних підстав стягувати з населення борги з врахуванням неустойки за прострочення зобов'язання по сплаті за спожитий природний газ, оскільки чинним законодавством введено заборону на нарахування та стягнення пені з населення за прострочку в оплаті за спожитий природний газ, а саме у ст. 1 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.1996 р. зазначено, що у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство). Наведене положення закону стосується відносин пов'язаних з заборгованістю населення перед підприємствами, що надають комунальні послуги.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість виникла у зв’язку з неналежною оплатою населенням вартості спожитого природного газу, що підтверджується відповідною довідкою №1824 від 22.6.2009 р.

Але, судом також встановлено, що відповідачем велася робота по погашенню заборгованості населення, а саме була подана багата кількість позовних заяв до судів загальної юрисдикції про стягнення зі споживачів сум заборгованості за спожитий газ.

Більш того, судом встановлено, що відповідно до звітів про фінансові результати за 2008 та 2009 роки у ВАТ «Кримгаз» не було прибутку та був лише збиток.

Відповідно до п. 3 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вказана норма не містить переліку таких випадків.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за необхідне у порядку ч.3 ст.83 ГПК України зменшити суму пені та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 500000,00грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з суми 12925888грн62коп, оскільки сума боргу у розмірі 10826806грн24коп була погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, оскільки відповідно до штемпелю на конверті позивач звернувся з позовом до суду 14.4.2009р, а з суми 12138063,00грн, яка була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, на позивача.

Аналогічної думки щодо розподілу судових витрат дотримується Севастопольський апеляційний господарський суд у постанові від 14.9.2009р по справі №2-29/1793-2009.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 12.5.2010р для підготовки рішення.

Рішення оголошене 12.5.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,77,82,83,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву від 16.4.2010 №31/10-3490 про уточнення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” (95001, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, ідентифікаційний код 03348117) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” (95001, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42-А, ідентифікаційний код 03348117) 0,07грн. боргу, 857148грн96коп інфляційних, 215759грн35коп річних, 500000,00грн пені, 13 150грн.77коп державного мита, 60грн.85коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          У частині стягнення 526174грн07коп пені відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.