Рішення № 10356838, 11.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2010Справа №2-22/6085-2009 За позовом – ДП «Агрофірма «Прибережна», Чорноморський район, с. Медведево, вул. Нова, 1

до відповідача – Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича, Чорноморський район, с. Медведево, вул. Квітуча, 69; смт Чорноморське, вул. Чорноморська, 57; Чорноморський район, с. Медведево, вул. Полтавська, 29

про стягнення 18823,67 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича, Чорноморський район, с. Медведево, вул. Квітуча, 69; смт Чорноморське, вул. Чорноморська, 57; Чорноморський район, с. Медведево, вул. Полтавська, 29

до ДП «Агрофірма «Прибережна», Чорноморський район, с. Медведево, вул. Нова, 1

про стягнення 7000,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача за первісним позовом – Новоселова О.В., представник, дов від 02.02.2009 року

від відповідача за первісним позовом – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - ДП «Агрофірма «Прибережна» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18823,67 грн., у тому числі: сума основного боргу – 17035,00 грн., неустойка – 1788,67 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору зберігання, у встановлений строк та за вимогою позивача не поверну йому передане на зберігання майном у належному стані, чим спричинив позивачу збитки на суму 17035,00 грн.

19 січня 2010 року до суду надійшов зустрічний позов Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича до ДП «Агрофірма «Прибережна», відповідно до якого Фізична особа – підприємець Куртамєтов І.Ю. просить суд стягнути з ДП «Агрофірма «Прибережна» витрати на утримання майна, що надане на безоплатне відповідальне зберігання на підставі договору від 20 вересня 2007 року, в сумі 7000,00 грн.

19 січня 2010 року заявлено клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19 січня 2010 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; зустрічний позов Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича до ДП «Агрофірма «Прибережна» прийнято до спільного розгляду з первісним.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти вимог зустрічного позову, просить суд в задоволенні зустрічного позову відмовити з огляду на те, що на думку відповідача за зустрічним позовом, позивачем не було понесено будь – яких витрат на утримання майна.

В судовому засіданні 16 березня 2010 року було оголошено перерву до 08 квітня 2010 року, до 12 години 10 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

08 квітня 2010 року, після перерви, розгляд справи продовжено.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, суд –

встановив:

20 вересня 2007 року між позивачем за первісним позовом (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) був укладений договір № 93 про передачу на відповідальне зберігання бджолосімей, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах. Визначених цим договором, згідно відповідних документів, які є невід’ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно: бджолосім’ї у кількості 53 шт; соторамки – 900 шт., подушка у кількості 53 шт., корпус для вуликів – 50 шт., вулики – 55 шт., будиночок побутовий у кількості 1 шт., причіп – 1 шт.

Пунктом 1.2. встановлено, що даний договір є безоплатним, тобто оплата за зберігання не стягується.

Згідно п. 2.1.3. укладеного між сторонами договору зберігач зобов’язаний нести відповідальність за втрату або пошкодження майна поклажодавця, що знаходиться у зберігача, незалежно від причини пошкодження або втрати, з моменту отримання майна від поклажодавця до закінчення строку зберігання.

Відповідно до п. 2.1.4. договору зберігач зобов’язаний повернути майно поклажедавцю за першою вимогою останнього.

Крім того, пунктом 5.5. договору встановлено, що у випадку неповернення майна поклажедавцю за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажедавцю неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожен день затримки.

Позивач за первісним позовом зауважив, що 08 жовтня 2009 року від звернувся до відповідача з претензією до 20 жовтня 2009 року відновити відсутні бджолосім’ї та повернути майно, що залишилось, не передане за актом.

Так, відповідно до акту прийому – передачі від 20.08.2009 року, а.с. 61, відповідачем за первісним позовом було повернено позивачу - ДП «Агрофірма «Прибережна» наступне майно: будиночок побутовий – 1 шт., причіп тракторний – 1 шт., корпус для вуликів – 32 шт., вулики – 36 шт., бджоли – 20 сімей, подушки – 20 шт., соторамки – 400 шт., металеві загорожі – 20 шт.

Згідно наданого позивачем за первісним позовом, розрахунку позовних вимог, відповідачем за первісним позовом було втрачено або пошкоджено наступне, передане на зберігання майно: корпус для вуликів 18 штук за ціною 7,50 грн. на суму 135,00 грн.; бджолосім’ї у кількості 33 сім’ї з рамками (330 штук) за ціною 400,00 грн. за сім’ю на суму 13200,00 грн.; соторамки у кількості 170 штук за ціною 5,00 грн. на суму 850,00 грн.; вулики у кількості 19 штук за ціною 150,00 грн. за штуку на суму 2850,00 грн., всього, за розрахунком позивача – на суму 17035,00 грн.

Але, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Розмір збитків, завданих позивачу, визначено ним виходячи з цін на майно, зазначених у довідці, наданої позивачу ПП «Кримпчелпром», стосовно вартості вуликів, бджолосімей, соторамок, однак суд вважає, що зазначена довідка, яка видана окремим суб’єктом господарювання не може свідчити про об’єктивні ринкові ціни на втрачене майно, отже не може використовуватись для визначення розміру збитків.

В той же час за вимогою суду, у судовому засіданні позивачем за первісним позовом було надано суду бухгалтерську довідку № 01-9/95 від 06.05.2010 року. відповідно до якої встановлено, що станом на 01.05.2010 року на балансі підприємства рахуються наступні матеріальні цінності: корпуси для вуликів у кількості 18 штук за ціною 135,00 грн. за одну штуку на суму 2430,00 грн.; бджолосім’ї у кількості 33 штуки за ціною 330,00 грн. за одну штуку на суму 10890,00 грн.; соторамки у кількості 500 штук на суму 55,56 грн.; вулики у кількості 19 штук на суму 684,00 грн.

Таким чином, суд зауважує, що з урахуванням балансової вартості втраченого майна відповідно до бухгалтерської довідки, розмір реальних збитків, заподіяних відповідачем за первісним позовом складає саме 14059,56 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати завданих позивачу збитків або повернення майна вартістю 14059,56 грн.

Згідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом було заподіяно позивачу збитків на суму 14059,56 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача неустойку – 1788,67 грн.

Як вказувалось раніше, пунктом 5.5. договору встановлено, що у випадку неповернення майна поклажедавцю за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажедавцю неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожен день затримки.

При поданні позову, позивачем за первісним позовом був здійснений розрахунок неустойки як: сума збитків (17035,00 грн.)*0,5%*21 день затримки повернення майна (з 20.10.2009 року по 09.11.2009 року). На думку суду, моментом пред’явлення вимоги щодо повернення майна слід вважати не 20.10.2009 р., а момент складення акту про повернення майна, переданого на зберігання – 20.08.2009 р., однак суд також погоджується з тим, що позивач може на свій розсуд визначати період часу, за який він вимагає стягнення неустойки в межах строку, встановленого частиною 6 статті 232 ГК України.

З урахуванням того, що на думку суду є обґрунтованим розмір заподіяних збитків на суму 14059,56 грн., відповідно, згідно п. 5.5. договору, розмір неустойки складатиме 1476,25 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги первісного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з урахуванням перерахунку розміру збитків та неустойки, зробленого судом.

Щодо вимог зустрічного позову, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

20 вересня 2007 року між позивачем за первісним позовом (поклажодавець) та відповідачем (зберігач) був укладений договір № 93 про передачу на відповідальне зберігання бджолосімей, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах. Визначених цим договором, згідно відповідних документів, які є невід’ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно: бджолосім’ї у кількості 53 шт; соторамки – 900 шт., подушка у кількості 53 шт., корпус для вуликів – 50 шт., вулики – 55 шт., будиночок побутовий у кількості 1 шт., причіп – 1 шт.

Але, позивач за зустрічним позовом вважає, що акт прийому - передачі майна від 20.09.2009 року є підробним, позивачем вказаний акт не складався та не підписувався. Тобто, із відомостями вказаного акту позивач за зустрічним позовом не згодний і вважає, що він належним доказом обґрунтованості вимог позивача служити не може, однак цей довід альтернативними доказами з боку відповідача не підтверджений, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлялось, візуально підпис Куртаметова І.Ю. відповідає його підпису на інших документах, що знаходяться у справі.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що за період виконання договору відповідального зберігання від 20.09.2007 року, ним на утримання вказаних бджолосімей було витрачено понад 7000,00 грн.

Так, суд звертає увагу на те, що умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, пунктом 1.2. встановлено, що даний договір є безоплатним, тобто оплата за зберігання не стягується.

Відповідно до частини 3 статті 947 при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, на думку суду, витрати проведені зберігачем повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем за зустрічним позовом не було надано суду документально обґрунтованих доказів існування понесених ним витрат в сумі 7000,00 грн.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача за первісним позовом пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12 травня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича (Чорноморський район, с. Медведево, вул. Квітуча, 69; смт Чорноморське, вул. Чорноморська, 57; Чорноморський район, с. Медведево, вул. Полтавська, 29, банківські реквізити невідомі, ІІН 1852116376) на користь ДП «Агрофірма «Прибережна» (Чорноморський район, с. Медведево, вул. Нова, 1, рахунок № 26003170601 ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 00413015) збитки на суму 14059,56 грн., неустойку - 1476,25 грн., всього – 15535,81 грн.

3.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича (Чорноморський район, с. Медведево, вул. Квітуча, 69; смт Чорноморське, вул. Чорноморська, 57; Чорноморський район, с. Медведево, вул. Полтавська, 29, банківські реквізити невідомі, ІІН 1852116376) на користь ДП «Агрофірма «Прибережна» (Чорноморський район, с. Медведево, вул. Нова, 1, рахунок № 26003170601 ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 00413015) 155,35 грн. державного мита.

4.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича (Чорноморський район, с. Медведево, вул. Квітуча, 69; смт Чорноморське, вул. Чорноморська, 57; Чорноморський район, с. Медведево, вул. Полтавська, 29, банківські реквізити невідомі, ІІН 1852116376) на користь ДП «Агрофірма «Прибережна» (Чорноморський район, с. Медведево, вул. Нова, 1, рахунок № 26003170601 ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 00413015) 194,78 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні позовних вимог ДП «Агрофірма «Прибережна» про стягнення з Фізичної особи – підприємця Куртамєтова Іси Юнусовича 2975,44 грн. збитків та 312,42 неустойки – відмовити.

7.          В задоволенні вимог зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.