Рішення № 10356821, 11.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2010Справа №2-18/1869-2010 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», м. Феодосія (вул. Земська, 8, м. Феодосія, 98100)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», м Феодосія (вул. Горького, б. 32, м. Феодосія, 98111)

Про стягнення 10410,82 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Спірідонова І.М. – ю/к., дов. від 04.01.2010 року № 4

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», м. Феодосія – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», м Феодосія - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 10410,82 грн..

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 264, 509, 525, 530, 629 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 19.03.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 323/03 на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію. Згідно з умовами Договору, позивач прийняв на себе зобов’язання по забезпеченню відповідача водою, а відповідач зобов’язувався сплачувати за надані послуги. Відповідач не виконав свої зобов’язання належним чином, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 10410,82 грн., що і стало підставою звернення до суду.

14.04.2010р. від КРП «ВПВКГ м. Феодосії» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з участю юрисконсульта в іншому судовому засіданні. Суд задовольнив дане клопотання.

20.04.2010р. від ТОВ «Нефтяник» надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку свого представника. Суд задовольнив дане клопотання.

11.05.2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.05.2010 року не з’явився, надіслав на адресу суду телеграму від 11.05.2010 року, в якій клопоче про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання.

Суд відмовляє у задоволенні такого клопотання відповідача у зв’язку з тим, що у попередньому судовому засіданні суд, за клопотанням відповідача, вже відкладав розгляд справи. Крім того, неможливість прибуття у судове засідання одного представника, не позбавляє можливості прибуття у судове засідання іншого представника відповідача.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно статті 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

На позивача та відповідача розповсюджується стаття 19 вказаного Закону.

19.03.2003 року між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія та Колективним підприємством «Кооператив «Нефтяник» укладено договір № 323/03 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію.

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія» є правонаступником Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія, що підтверджується пунктом 1.1 статуту, свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою Головного управління статистики в АР Крим про включення позивача до ЄДРПОУ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник» є правонаступником Колективного підприємства «Кооператив «Нефтяник», що підтверджується пунктом 1.2 статуту ТОВ «Нефтяник».

Оскільки права та обов’язки сторін за договором переходять до їх правонаступників, то Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосія» правомірно звернулося з позовною заявою про стягнення заборгованості, яка склалася за договором № 323/03 від 19.03.2003 року, саме до Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтяник».

Згідно з п. 17 Договору №323/03 від 19.03.2003 даний договір укладений строком по 19.03.2004 року включно, застосовується до відносин позивача та відповідача з дати підписання та вважається продовженим на один рік, якщо протягом місяця до скінчення строку не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного договору.

Отже, згідно змісту вказаного п. 17 договору та як вбачається з матеріалів справи, даний договір є продовженим, діючим, в судовому порядку недійсним не визнавався та безпосередньо застосовується до правовідносин сторін.

Відповідно до п. 1 та п. 3 договору позивач ("Водоканал") приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача ("Абонента") питною холодною водою і проводити водовідведення, а "Абонент" (відповідач) приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі.

Отже, судом встановлено, що згідно зазначеного у п. п. 1, 3, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 3 договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку (водомірів, водолічильників), на об’єктах відповідача, які фіксують кількість спожитої ним води та відведених стоків. Зняття показів водомірів здійснюється щомісячно представниками Водоканалу, спільно з представниками абонента.

Судом встановлено, що представники водоканалу у листопаді, грудні 2003 року та січні, лютому 2004 року знімали покази водолічильників у присутності уповноважених представників відповідача, про що були складені Акти, які підписані як з боку представника водоканалу, так і з боку представника абоненту (а.с. 32, 33, 35, 36).

Абонент самостійно здійснює щомісячні платежі відповідно до виставленого рахунку у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3 договору).

Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ, а саме: за воду – 7,65 грн. за куб.м., за стоки – 5,26 грн. за куб.м.

Судом встановлено, що позивачем були виставлені відповідачеві наступні рахунки: № 295576 від 30.11.2003 року на суму 1629,60 грн., № 296284 від 30.12.2003 року на суму 4156,54 грн., № 458 від 30.01.2004 року на суму 2793,53 грн., № 1012 від 28.02.2004 року на суму 1831,15 грн.

Однак, відповідачем оплата за вказаним договором та виставленим рахунком належним чином не проводилась, у зв’язку з чим, на момент звернення позивача до суду, за відповідачем склалася заборгованість у сумі 10410,82 грн.

Вказана сума заборгованості підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків, якій підписаний обома сторонами без заперечень, в якій увійшли, крім іншого, і вказані суми заборгованості (а.с. 45).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати суми боргу розмірі 10410,82 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, який діяв на момент укладання договору, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК України, а сам ЦК України вступив у силу з 01.01.2004р., тобто у період, коли строк позовної давності для пред’явлення позову по дійсної справі не сплинув, до відношень сторін повинні застосовуватися правила позовної давності, встановлені ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте відповідач не звертався до суду з заявою про застосування до спірних правовідношень строків позовної давності. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10410,82 грн. підлягають задоволенню

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

11.05.2010р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.05.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтяник», м Феодосія (вул. Горького, б. 32, м. Феодосія, 98111, код ЄДРПОУ 22284794) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», м. Феодосія (вул. Земська, 8, м. Феодосія, 98100; р/р 26000310107901 в філії АБ «Південний» в м. Ялта, МФО 384522, код ЄДРПОУ 03348086) 10410,82 грн. заборгованості, 104,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.