Рішення № 10356826, 12.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

12.05.2010Справа №2-18/8503.1-2008 За позовом – Приватного підприємства «Інва - Саки», м. Саки (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Полтавська, 5е, ідентифікаційний код 32224382)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідаік», м. Саки (96500, АР Крим, м. Саки, вул. 9-ти героїв,2, ідентифікаційний код 19195680)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сакського комбінату комунальних підприємств, м. Саки ( 1) 96500, м. Саки, вул. Промислова, 4; 2) 95011 м. Сімферополь, вул. Луначарського, 3).

Про стягнення 800000,00 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Від третьої особи – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Інва-Саки" звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до ТОВ "Лідаік", в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості по договору займу від 13.03.2008р. у розмірі 800000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються посиланням на те, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором безпроцентної позики від 13.03.2008р., щодо повернення у передбачені строки коштів, що є порушенням положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалю ГС АР Крим від 04.04.2008 р. по справі № 2-26/3460-2008 затверджено мирову угоду, укладену між Приватним підприємством "Інва-Саки та ТОВ "Лідаік", провадження у справі припинено. Згідно вказаної мирової угоди внаслідок відсутності у ТОВ "Лідаік" грошових коштів для погашення боргу за договором позики від 13.03.2008 року, укладеного між ТОВ "Лідаік" і ПП "Інва-Саки", ТОВ "Лідаік" прийняло на себе зобов'язання погасити свою заборгованість шляхом передачі у власність ПП "Інва-Саки" 735/1000 частки комплексу готелю "Чайка", розташованого за адресою: АРК, м. Саки, вул. Курортна, 6.71.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, Сакський комбінат комунальних підприємств 10.06.2008 року звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу передати до господарського суду АР Крим для розгляду по суті.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 р. по справі № 2-26/3460-2008 ухвала ГС АР Крим від 04.04.2008 р. у справі № 2-26/3460-2008 скасована, справа передана до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим справа передана на розгляд судді Омельченко В.А. із присвоєнням номеру 2-16/8503.1-2008.

Ухвалою ГС АР Крим від 21.07.2008 р. справа прийнята до провадження та призначена до слухання.

Резолюцією в.о. голови господарського суду АР Крим у зв'язку з припиненням повноважень судді ГС АР Крим Омельченка В.А. та переходом до іншого суду, справа № 2-16/8503.1-2008 була передана в провадження судді Господарського суду АР Крим І.А. Іщенко, справі привласнений номер № 2-15/8503.1-2008.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.10.2008 р. справа була прийнята у провадження судді ГС АР Крим І.А. Іщенко, до участі у справі було залучено Сакський комбінат комунальних підприємств у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.01.2009р., провадження у справі зупинено до розгляду господарським судом АР Крим справи № 2-26/5023.1-2008.

20.10.2008р. до канцелярії господарського суду АР Крим від третьої особи надійшла копія Постанови Вищого господарського суду України у справі № 2-26/5023.1-2008.

Враховуючи те, що підстави по яких було зупинено провадження у справі відпали, суд ухвалою ГС АР Крим від 26.10.2009 року провадження у справі поновити.

28.12.2009 року у зв’язку з відпусткою судді господарського суду АР Крим Іщенко І.А. за резолюцією заступника голови господарського суду Автономної Республіки Крим Тіткова С.Я. справа передана на розгляд судді господарського суду Осоченко І.К.

Справі привласнений № 2-18/8503.1-2008.

12.05.2010р. представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання вдруге не з’явилися, повідомлені були судом про дату та час розгляду справи належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

12.05.2010 року від третьої особи на адресу суд надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

Суд залучає такий відзив до матеріалів справи.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

13.03.2008р. між Приватним підприємством “Інва-Саки” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лідаік” було укладено договір безпроцентної позики грошей.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору Позикодавець (позивач) передав у власність, а Позичальник (відповідач) прийняв грошові кошти у розмірі 800000,00 грн. з зобов’язанням повернути таку ж суму до 18.03.2008р. включно.

Пункт 5 договору передбачено, що сума позики має повертатись одноразово, всією сумою в цілому. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок Позичкодавця.

Неповернення коштів у розмірі 800000,00 грн. відповідачем і стало підставою для звернення позивача до суду 21.03.2008 року з позовом про стягнення заборгованості у сумі 800000,00 грн.

У процесі первісного розгляду справи між Приватним підприємством “Інва-Саки” та ТОВ “Лідаік” підписано мирову угоду. У зв’язку із чим ухвалою господарського суду АР Крим від 04.04.2008 р. по справі № 2-26/3460-2008 (суддя Медведчук О.Л.) судом затверджено мирову угоду, укладену між Приватним підприємством “Інва-Саки”(м. Саки, вул.. Полтавська, 5є; ЗКПО 32224382) та ТОВ “Лідаік”(м. Саки, вул.. 9-ти Героїв, 2; ЗКПО 19195680) наступного змісту:

1. Дана мирова угода укладена сторонами по господарській справі відповідно до ст.22,78 ГПК України з метою усунення по взаємній згоді спору, що виник та став підставою для подання позову.

2. По даній мировій угоді сторони у господарській справі (далі по тексту “Сторони”), повністю усвідомлюючи значення своїх дій, уклали Мирову угоду з наступними умовами: 2.1 Внаслідок відсутності у ТОВ “Лідаік” грошових коштів для погашення боргу за договором позики від 13.03.2008 року, укладеного між ТОВ “Лідаік”і ПП “ІНВА-САКИ”, ТОВ “Лідаік” приймає на себе зобов'язання погасити свою заборгованість шляхом передачі у власність ПП“ІНВА-САКИ”735/1000 частки комплексу готелю “Чайка”, розташованого за адресою: АРК, м. Саки, вул. Курортна, б. 71.

2.2 ПП “ИНВА-САКИ” приймає на себе зобов'язання прийняти від ТОВ “Лідаік”735/1000 частки комплексу готелю “Чайка”, розташованого за адресою: АРК, м. Саки, вул. Курортна, б.71 в рахунок погашення боргу за договором позики від 13.03.2008року, укладеного між ТОВ “Лідаік” та ПП “ІНВА-САКИ”, в наслідок чого у ПП. “ІНВА-САКИ” виникає право власності на 735/1000 частки комплексу готелю “Чайка”, розташованого за адресою: АРК, м. Саки, вул. Курортна, б. 71.

2.3 Визнати право власності за ПП “ІНВА-САКИ” (ЗКПО 32224382) на 735/1000 частки комплексу готелю “Чайка”, розташованого за адресою: АРК, м. Саки, вул. Курортна, б. 71.»

Провадження у справі № 2-26/3460-2008 за позовом Приватного підприємства “Інва-Саки” до ТОВ “Лідаік”, про стягнення 800000,00 грн. припинено.

Суд звертає увагу, що Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 р. по справі № 2-26/3460-2008 ухвала ГС АР Крим від 04.04.2008 р. у справі № 2-26/3460-2008 скасована, справа передана до суду першої інстанції для розгляду по суті.

При новому розгляді вказаної справи, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2010 року у справі № 2а-2101/09/9/0170 відмінена державна реєстрація права власності за ПП «Інва-Саки» на 735/1000 і 265/1000 готелю «Чайка», розташованого за адресою: м. Саки, вул. Курортна, 71 та зобов’язано БТІ зареєструвати право власності на вказаний об’єкт нерухомості за ТОВ «Олсервіс ЛТД».

Вказана постанова набула законної сили, про що є відмітка начальника відділу документообігу Окружного адміністративного суду АР Крим на такій постанові.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).

Таким чином, у суду відсутні правові підстави затвердити мирову угоду, надану позивачем та відповідачем при попередньому розгляді справи, оскільки відповідач не є власником готелю «Чайка», розташованого за адресою: м. Саки, вул. Курортна, 71, що встановлено постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2010 року у справі № 2а-2101/09/9/0170 та такий факт є обов’язковим для господарського суду на підставі частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем на інших умовах, сторони суду не представили.

Виконуючи вимоги Севастопольського апеляційного господарського суду і вирішуючи спір по суті заявлених вимог, викладених у позовній заяві, суд зауважує наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстава позову – це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов‘язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов‘язків суб‘єктів спірного матеріального правовідношення.

Предметом позову у справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача певної суми.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. При цьому, необхідною умовою виникнення цивільних прав та обов’язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства. Статтею 12 вказаного Кодексу унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Приписами статті 15 цього Кодексу зумовлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як виходить з тексту позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог про стягнення з відповідача коштів у сумі 800000,00 грн., позивач посилається саме на те, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором безпроцентної позики від 13.03.2008р., щодо повернення у передбачені строки грошових коштів.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на стягнення з відповідача коштів за договором він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на стягнення цих коштів. Отже, умовами задоволення такого позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту здійснення передачі позивачем відповідачу певної суми коштів, а саме: 800000,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими участинками судового процесу.

Оскільки позивач самостійно не надав суд доказів того, що він передав, а відповідач прийням кошти у сумі 800000,00 грн., то суд ухвалами від 29.12.2009 року, від 21.01.2010 року, від 09.02.2010 року, від 23.03.2010 року, від 19.04.2010 року зобовязував позивача надати суду документи, які підтверджують надання відповідачу 800000,00 грн. за договором безпроцентної позики грошей.

Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Проте такі вимоги суду позивачем виконані не були.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Технологія облікового процесу господарської діяльності суворо послідовна. Кожна господарська операція відображається на підставі документів, оформлених належним чином. Тому документація є першим етапом облікового процесу, початком руху облікової інформації і являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними.

Використання документації, складеної з додержанням юридичних вимог, надає бухгалтерським даним силу доказів.

Засоби підприємства, стан майна, капіталу, зобов'язання та фінансові результати в процесі його діяльності перебувають у безперервному русі й змінах. Господарські процеси складаються з відповідних дій, які називаються господарськими операціями.

Для одержання інформації про діяльність підприємства, про зміни у засобах, викликані господарськими процесами, необхідно реєструвати кожну господарську операцію.

Така реєстрація здійснюється за допомогою документів шляхом суцільного і безперервного документування.

Первинні документи є письмовим свідоцтвом підтвердження господарської операції і мають юридичне значення як доказ законності її здійснення та правильності записів у регістрах бухгалтерського обліку.

Складання первинних облікових документів і відображення на їх підставі господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, здійснюється відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.

Первинні документи, зокрема на паперових носіях інформації, для набуття ними юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; назву підприємства, від імені якого складено документ, код форми документа; дату й місце складання; зміст господарської операції; вимірювачі господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте позивач ані самостійно, ані на вимогу суду не представив суду ні розписки, як того вимагає стаття 1047 ЦК України, ні жодного первинного документу, оформленого відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, якій би підтверджував факт передачі позивачем та отримання відповідачем коштів у сумі 800000,00 грн.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені пеними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, тому в задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Судові витрати відносяться на позивача на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.