Рішення № 10356795, 29.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2010Справа №2-23/1154-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка», м. Київ

до відповідача Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим», Бахчисарайський район, с. Віліне

про стягнення 204620,60 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Григорянц О.І., представ. за довір. № 66 від 22.02.2010 р.

Від відповідача – Титаренко Н.Г., представ. за довір. № 157 від 26.08.2009 р.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №20/27-02/09 від 04.01.2009р. в сумі 204620,60 грн., а саме: 189859,13 грн. основного боргу урахуванням інфляції, 14761,46 грн. штрафних санкцій (3% річних та подвійна облікова ставка НБУ); судові витрати просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні 04.03.2010р. представник позивача надав заяву про забезпечення позову, просить накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу, а саме: р/р №26006000251001 у банку ФКД АТ «Індекс банк» м.Сімферополь, МФО 384845.

          В судовому засіданні 19.03.2010р. представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 212016,75грн., у тому числі: 192520,33грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 19496,42грн. штрафних санкцій, судові витрати просив покласти на відповідача.

          Ухвалою ГС АР Крим від 19.03.2010 р. строк вирішення справи продовжено за згодою сторін.

          У судовому засіданні 01.04.2010р. представником позивача надана заява про збільшення позовних вимог, в якій ціна позову розрахована на день судового засідання – 01.04.2010р. Так, позивач просить стягнути з відповідача 245620,15грн., а саме: 180643,40грн. основної заборгованості, 64976,75грн. нарахованих штрафних санкцій. Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.

          Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2010р. надав відзив на позов, в якому відповідач вважає, що позивачем не надано доказів та не підтверджено належними доказами факт отримання представником відповідача товару згідно з договором №20/27-02/09 купівлі-продажу від 04.01.2009р. Таким чином, відповідач просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» відмовити.

          14.04.2010р. представник позивача надав суду заперечення на відзив, в якому вважає, що позивачем надано достатньо доказів наявності між сторонами договірних правовідносин і виникнення заборгованості за договірними зобов’язаннями. Позивач вважає доводи і заперечення відповідача необґрунтованими та просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          В судовому засіданні 29.04.2010р. представник позивача надав письмові пояснення, позовні вимоги підтримав, просить застосувати заходи по забезпеченню позову та повернути надмірно сплачені судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

04.01.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка» (Продавець) та Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Агрофірма «Крим» (Покупець) уклали договір №№20/27-02/09 купівлі-продажу виноматеріалів, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов’язався продати виноматеріали виноградні відпрацьовані, згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язався прийняти і оплатити вказаний Товар в порядку та на умовах, передбачених цім договором.

Відповідно до п.4.1 договору, ціна на товар, кількість та асортимент вказується у специфікаціях на кожну партію Товару.

          Згідно вищевказаному договору у виконання Специфікації №9 позивач поставив відповідачеві товар за витратною накладною від 14.09.2009р. №СЗ-0000311, ТТН №391159 на суму 90987,00грн.; за витратною накладною від 15.09.2009р. №СЗ-0000313, ТТН №391162 на суму 7798,80грн.; за витратною накладною від 23.09.2009р. №СЗ-0000315, ТТН № 319169 на суму 74932,00грн. на загальну суму 173717,80грн.

Доводи представника відповідача про те, що представником відповідача товар не отримувався суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-Х1У первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як випливає з норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів №88 від 24.05.1995р. первинні документи можуть для надання їм доказовості та юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Представник відповідача Бочаров В.М. отримав поставлений товар за довіреностями №228 від 14.09.2009р. та №237 від 23.09.2009р. (а.с.22,27).

          Факт укладення договору №№20/27-02/09 купівлі-продажу виноматеріалів від 04.01.2009р. відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні у справі документи підтверджують факт отримання відповідачем товарів згідно договору №№20/27-02/09 купівлі-продажу виноматеріалів від 04.01.2009р.

Згідно Специфікації №9 Покупець оплачує Товар на умовах 100% передоплати відповідно до встановленого графіку платежів, однак відповідач лише частково погасив заборгованість за товар.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Станом на 19.11.2009р. сторонами був підписаний та скріплений печатками акт звірки взаємних розрахунків, згідно якому заборгованість відповідача складає 189643,40грн. (а.с.31).

Після цього відповідач здійснив часткову оплату заборгованості: 04.12.2009р. – 3000,00грн., 09.12.2009р. – 3000,00грн., 03.02.2010р. – 2000,00грн., 11.03.2010р. – 500,00грн. та 12.03.2010р. – 500,00грн.

Часткова оплата відповідачем існуючої заборгованості також підтверджує факт наявності господарських відносин з відповідачем.

У зв’язку із цим суд розглядає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо не доведення позивачем факту отримання уповноваженим представником відповідача товару згідно договору, як такі, що спрямовані на ухилення від виконання зобов’язань за договором.

Таким чином, сума основного боргу відповідача складає 180643,40 грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Пунктом 5.3 договору передбачена відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути пеню станом на 01.04.2010р. у сумі 20516,03грн. згідно розрахунку (а.с.127).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки за накладними №СЗ-0000313 та №СЗ-0000315 позивачем була нарахована пеня за 197 та 189 днів відповідно, то розмір пені в цій частині підлягає зменшенню.

При таких обставинах, пеня підлягає стягненню частково у сумі 19478,69грн. із розрахунку:

за накладною №СЗ-0000311 у сумі, розрахованій позивачем – 3935,17грн.

за накладною №СЗ-0000313 за 181 календарний день від суми боргу 77968,80 грн., що становить 7926,12грн. ( 77968,80грн. х 10,25% х2 : 100 : 365 х 181 дн. = 7926,12грн.);

за накладною №СЗ-0000315 за 181 календарний день від суми боргу 74932,00 грн., що становить 7617,40грн. ( 74932,00 грн. х 10,25% х2 : 100 : 365 х 181 дн. = 7617,40грн.)

У частині стягнення 1037,34грн. пені суд у позові відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 3% річних у сумі 3002,32грн. та інфляційні витрати у сумі 18982,10грн. (а.с.128) є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, специфікацією №9 передбачено право позивача у односторонньому порядку підвищити ціну на товар з 26,00грн. до 28,00грн. за 1 декалитр.

У зв’язку з вищевикладеним, позивачем на різницю по збільшенню вартості товару, яка склала 18760,60грн. (а.с.129) була нарахована пеня, 3% річних та інфляційні витрати.

Оскільки за накладними №СЗ-0000311, №СЗ-0000313 та №СЗ-0000315 позивачем була нарахована пеня за 196, 197 та 189 днів відповідно, то розмір пені в цій частині підлягає зменшенню.

При таких обставинах, пеня підлягає стягненню частково у сумі 1907,15грн. із розрахунку:

за накладною №СЗ-0000311 за 181 календарний день від суми боргу 6999,00грн., що становить 711,50грн. ( 6999,00грн. х 10,25% х2 : 100 : 365 х 181 дн. = 711,50грн.);

за накладною №СЗ-0000313 за 181 календарний день від суми боргу 5997,60 грн., що становить 609,70грн. (5997,60грн. х 10,25% х2 : 100 : 365 х 181 дн. = 609,70грн.);

за накладною №СЗ-0000315 за 181 календарний день від суми боргу 74932,00 грн., що становить 585,95грн. (5764,00грн. х 10,25% х2 : 100 : 365 х 181 дн. = 585,95грн.)

У частині стягнення пені 138,75грн. суд у позові відмовляє.

Нараховані позивачем на різницю по збільшенню вартості товару 3% річних у сумі 299,40грн. та інфляційні витрати у сумі 1370,40грн. (а.с.129-130) є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”№02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Оскільки позивачем при подачі позову було надмірно сплачено судові витрати, вони підлягають поверненню позивачу відповідно до ст.47 ГПК України.

Розглянувши вимогу позивача про забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав:

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Згідно ст.67 Господарського процесуального кодексу України заходами до забезпечення позову є, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

          Отже, заходи до забезпечення позову вживаються судом з метою запобігання можливим порушенням майнових інтересів позивача.

          Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Причому оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

          Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          Згідно із статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. позивачем не надано відповідних доказів, які дозволяють суду зробити висновок про наявність підстав, що унеможливлюють виконання рішення, крім того суд не вбачає розумності, обґрунтованості вимог заявника та керується положенням про забезпечення збалансованості інтересів сторін. Так, позивач не надав доказів, що могли б ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та не обґрунтував свою вимогу відповідними документами.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 29.04.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 05.05.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліно, вул. Леніна, 128, р/р 26006000251001 у банку ФКД АТ «Індекс банк» м.Сімферополь, МФО 384845, ЗКПО 03759754, ІПН 037597501139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка» (юр. адреса: 01011, м.Київ, вул.Копиленка, 3, кв.7; пошт. адреса: 99043, м.Севастополь, вул. Новікова, 56, р/р 26006055025902, ВАТ «Сведбанк», м.Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 32458858, св-во №100188525, ІПН 321588526555) 180643,40грн. основного боргу, 18760,60грн. різниці по збільшенню вартості товару, 21385,84грн. пені, 3301,72грн. 3% річних, 20352,50грн. інфляційних витрат, 2456,20грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка» (юр. адреса: 01011, м.Київ, вул.Копиленка, 3, кв.7; пошт. адреса: 99043, м.Севастополь, вул. Новікова, 56, р/р 26006055025902, ВАТ «Сведбанк», м.Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 32458858, св-во №100188525, ІПН 321588526555) надмірно сплачене державне мито у розмірі 1298,42грн., перераховане згідно платіжного доручення №4475 від 22.12.2009р.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка» (юр. адреса: 01011, м.Київ, вул.Копиленка, 3, кв.7; пошт. адреса: 99043, м.Севастополь, вул. Новікова, 56, р/р 26006055025902, ВАТ «Сведбанк», м.Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 32458858, св-во №100188525, ІПН 321588526555) надмірно сплачені витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у сумі 17,00 грн., перераховані згідно платіжного доручення №4476 від 22.12.2009р.

5.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. У частині стягнення 1176,09грн. пені суд у позові відмовляє.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.