Рішення № 10356796, 29.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2010Справа №2-7/5995-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1)

До відповідачів: 1) Виконавчого комітету Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, пл. Совєтська, 1); 2) Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95000, м. Сімферополь, вул.. Некрасова, 11)

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Алуштинська міська рада (м. Алушта, пл.. Радянська, 1)

Про визнання права власності, визнання недійсним рішення та визнання права на складання проекту землеустрою.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідачів: 1) Погребняк О. І., предст., дов. №02.1-38/1307 від 29.12.2009 р.; 2) Кірдяшова О. В., предст., дов. від 01.03.2010 р.

Від третьої особи – Погребняк О. І., предст., дов. №02.1-38/1308 від 29.12.2009 р..

Сутьспору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Алуштинської міської ради, в якому просить суд:

- визнати за ТОВ «Крим-Схід» право власності на пішохідний тунель, розташований за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, літ. «К»;

- визнати недійсним рішення Алуштинської міської ради №39/67 від 01.04.2009 р. про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для обслуговування пішохідного тунелю за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною;

- визнати за ТОВ «Крим-Схід» право на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для обслуговування пішохідного тунелю за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.02.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» звернулось до Алуштинської міської ради з заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для обслуговування пішохідного тунелю за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, в задоволенні якої було відмовлено рішенням Алуштинської міської ради №39/67 від 01.04.2009 р. з посиланням на належність вищевказаного тунелю Алуштинській територіальній громаді. Вказані твердження відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» вважає безпідставними та зазначає, що відповідно до акта державної приймальної комісії від 29.12.1987 р. замовником будівництва тунелю виступав пансіонат «Блакитна хвиля», який й набув право власності на нього, в подальшому був переданий в управління Таврійському національному університету ім. Вернадського, а в 2006 році – приватизований за конкурсом Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід». При цьому, позивач посилається на те, що він є власником цілісного майнового комплексу «Пансіонат «Блакитна хвиля», частиною якого є спірний тунель та який знаходиться на балансі товариства, але не зареєстрований на праві власності за позивачем в Єдиному державному реєстрі.

Ухвалою ГС АР Крим від 13.11.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду суддею С. А. Чумаченко та порушено провадження у справі №2-8/5995-2009.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою ГС АР Крим від 08.12.2009 р. до участі у справі в якості іншого відповідача був залучений Виконавчий комітет Алуштинської міської ради, а в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні, що відбулося 21.12.2009 р., представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» просить суд визнати за ним право власності на пішохідний тунель, розташований за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, літ. «К».

Ухвалою ГС АР Крим від 22.12.2009 р. відповідач у справі – Алуштинська міська рада – був переведений до складу третіх осіб, а також до участі у справі в якості третьої особи було залучено Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».

У судовому засіданні, що відбулося 25.01.2010 р., представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить суд визнати за ним право власності на пішохідний тунель, розташований за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, літ. «Х», а також зобов’язати КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» здійснити державну реєстрацію за позивачем права власності на вказаний пішохідний тунель.

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим від 15.03.2010 р. справа передана на розгляд судді Дворному І. І., у зв’язку із значною завантаженістю по кількості справ, що знаходяться в провадженні судді С. А. Чумаченко.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.03.2010 р. справа була прийнята до свого провадження з привласненням їй номеру 2-7/5995-2009. Крім того, за результатом судового засідання, що відбулося 15.03.2010 р., Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» було виключено з числа третіх осіб та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача.

Ухвалою ГС АР Крим від 15.03.2010 р. були вжиті заходи до забезпечення позову у вигляді заборони Виконавчому комітету Алуштинської міської ради та іншим особам вчиняти дії, направлені на розпорядження пішохідним тунелем, розташованим за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, літ. «Х», у тому числі надавати його в оренду, закладати, відчужувати тощо, до розгляду справи по суті та набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою ГС АР Крим від 25.03.2010 р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим була виключена зі складу третіх осіб.

У судове засідання представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

          Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ :

Листом №36 від 06.02.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» звернулось до Алуштинської міської ради з проханням надати дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, що прилягає до пішохідного тунелю, належного ТОВ «Крим-Схід» та розташованого між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, для його обслуговування.

Рішенням Алуштинської міської ради №39/67 від 01.04.2009 р. в задоволенні заяви позивача було відмовлено з посиланням на те, що пішохідний тунель є комунальною власністю Алуштинської територіальної громади.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про визнання права власності на спірний пішохідний тунель.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб, необхідністю одержати правовстановлювальні документи. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що спірний об’єкт нерухомості – пішохідний тунель, розташований за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, позначений в інвентарній справі літ. «Х», був збудований підрядною організацією – СУ-528, на замовлення Пансіонату відпочинку «Блакитна хвиля», про що свідчить акт приймання виконаних робіт по закінченому будівництвом об’єкту (т. І, а. с 12). Об’єкт був прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією, про що був складений акт від 28.12.1987 р. (т. І, а. с. 9-11).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» 9в редакції до внесення змін Законом України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI) акти прийому нерухомого майна до експлуатації є однією з підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, тобто є правовстановлюючими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант-СВ” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим-Схід” (покупець) був укладений договір № 77/09-2005 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу пансіонату “Голуба хвиля”.

За умовами договору майно цілісного майнового комплексу пансіонату „Блакитна хвиля” містить у собі всі активи та пасиви пансіонату, інвентар, устаткування та інше майно, перелік якого міститься у Додатку №1 до Договору купівлі-продажу №77/09-2005, а саме: літ. А – спальний корпус, п/А - підвал, пандус, пандус, ґанок, вхід у підвал, а - навіс, літ. Б - клуб, п/Б – підвал, п/Б2 - підвал, Б1 - прибудова, Б2 - прибудова, ґанок, літ. В - бар, В1 - прибудова, в - тамбур, в1 - навіс, літ. Г - їдальня, п/Г - підвал, люк, ґанок до підвалу, козирок до підвалу, ґанок, навіс, ґанок, літ. Д - гараж-майстерня, ґанок, ґанок, літ. Е - гараж, Е1 - овочесховище, літ. Ж-пральня, літ. К - господарський корпус, літ. Л - буфет, л-прибудова, літ. И - основне, и – навіс, літ. М – навіс, літ. О – навіс, 1-20 – споруди, І-V – мощення.

Вказані факти також підтверджуються рішенням Господарського суду АР Крим від 12.01.2006 р. у справі №2-1/3531-2006, яким вищевказаний договір був визнаний дійсним, а за ТОВ «Крим-Схід» визнано право власності на придбане за договором майно, та рішенням ГС АР Крим від 17.08.2009 р. у справі №2-18/3821-2009, а тому визнаються судом преюдиціальними в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оскільки спірний пішохідний тунель був збудований безпосередньо Пансіонатом відпочинку «Блакитна хвиля», всі активи якого в подальшому за договором №77/09-2005 від 21.11.2005 р. були передані у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід», суд вважає, що до складу майна, яке фактично було відчужено на користь позивача, увійшов також і спірний пішохідний тунель, який помилково не був передбачений в додатку №1 до договору, і, як наслідок, на який не було визнано право власності рішенням ГС АР Крим від 12.01.2006 р. у справі №2-1/3531-2006. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» №40 від 06.04.2008 р. спірний пішохідний тунель знаходиться на балансі позивача.

Суд вважає непереконливими посилання Виконавчого комітету Алуштинської міської ради на те, що вищевказаний пішохідний тунель є власністю територіальної громади, оскільки згідно з довідкою Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» №1039/31 від 04.02.2010 р. право власності на цей об’єкт в Єдиному державному реєстрі не зареєстровано.

При цьому суд не може прийняти до уваги рішення Алуштинської міської ради №19/165 від 26.09.2007 р., яким затверджений Реєстр майна, що знаходиться в комунальній власності м. Алушта, та до якого був включений спірний пішохідний тунель, оскільки документи, які б підтверджували належність спірного тунелю відповідачеві та які стали підставою для включення тунелю до Реєстру, суду надані не були.

В свою чергу, відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Наведене стосується й актів органів місцевого самоврядування як нормативних, так і ненормативного характеру (індивідуальної дії). Сама по собі чинність відповідного акта на час вирішення спору господарським судом не зобов'язує останній керуватися цим актом, якщо він не відповідає законодавству України. Така позиція викладена, зокрема, в пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 29.09.2009 р. N 01-08/530.

Посилання відповідача на положення Закону України «Про автомобільні дороги» в якості обґрунтування своїх тверджень про належність спірного пішохідного тунелю до автомобільних доріг загального користування не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки з акта державної приймальної комісії вбачається, що зазначений тунель був збудований не в якості дороги, а як будівля (споруда) житлово-цивільного призначення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 8 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

При цьому, автомобільні дороги місцевого значення поділяються на територіальні, обласні та районні.

До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, а також автомобільні дороги, що з'єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об'єкти національного і культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри районів між собою та адміністративними центрами сільських населених пунктів району, залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон і місцями відпочинку.

До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри сільських населених пунктів з іншими населеними пунктами у межах району, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об'єктами культури, іншими дорогами загального користування.

Проте, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, Виконавчий комітет Алуштинської міської ради не надав суду доказів того, що спірному пішохідному тунелю притаманні якісь властивості дороги загального користування, наприклад, що тунель з’єднує населені пункти між собою або з іншими дорогами загального користування тощо.

Не є переконливими також посилання відповідача на статтю 376 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість визнання за особою права власності лише у випадку вилучення земельної ділянки, оскільки зазначена стаття встановлює правові наслідки здійснення самочинного будівництва, до якого спірний тунель не відноситься.

Таким чином, оскільки спірний тунель був збудований за рахунок коштів Пансіонату відпочинку «Блакитна хвиля» та віднесений до активів цієї особи, а всі активи пансіонату за договором №77/09-2005 від 21.11.2005 р. були передані у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід», суд вважає, що оспорювані з боку Виконавчого комітету Алуштинської міської ради права позивача підлягають захисту шляхом визнання за ним право власності на пішохідний тунель, розташований за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, літ. «Х».

У той же час, не підлягають задоволенню вимоги позивача про спонукання КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» зареєструвати за ТОВ «Крим-Схід» право власності на спірний тунель.

Так, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Отже, за змістом статті 1 ГПК України порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина (ч. 8 ст. 3 Закону).

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Причому така реєстрація здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5).

Пунктом 1.3 Тимчасового положення передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з пунктом 2.1 Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Проте, позивач не надав суду доказів звернення до КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно. В свою чергу, саме відмова в задоволенні вказаної заяви або залишення її без розгляду свідчило б про порушення прав позивача з боку КРП «Сімферопольське МБРТІ».

Наведене свідчить про те, що КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» не порушувало права чи інтереси ТОВ «Крим-Схід», у зв’язку з чим висування вимог до цієї особи є передчасним та правові підстави для спонукання БТІ здійснити реєстрацію права власності за позивачем відсутні.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що при подачі позову до суду Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» було сплачено не в повному обсязі державне мито за вимогу про визнання права власності, оскільки державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15. Така позиція викладена, зокрема, в п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» від 14.08.2007 р. N 01-8/675 (зі змінами від 21.04.2008 р.).

П. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 р. встановлено, що ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з балансовою довідкою вартість пішохідного тунелю, вимога про визнання права власності на який заявлена до суду, складає 1015800,00 грн., тобто розмір державного мита дорівнює 10158,00 грн., у той час як позивачем сплачено 1015,80 грн., у звязку з чим недоплачене мито в сумі 9142,20 грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджета.

Крім того, позивачем також не було сплачено державне мито за вимогу немайнового характеру (спонукання до реєстрації права власності) у сумі 85,00 грн. Так, згідно з п. б) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” ставка державного мита із заяв немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 4.5 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р. (з наступними змінами та доповненнями) у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. За таких обставин, з позивача підлягає стягненню в доход бюджету також сума недоплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1, ідентифікаційний код 25124163) право власності на пішохідний тунель, розташований за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, літ. «Х».

3.          Відмовити в позові в частині спонукання Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» до реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» права власності на пішохідний тунель, розташований за адресою: м. Алушта, між пансіонатом «Блакитна хвиля» та східною набережною, літ. «Х».

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1, ідентифікаційний код 25124163) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 37440405) державне мито в сумі 9227,20 грн.

5.          Стягнути з Виконавчого комітету Алуштинської міської ради (98500, м. Алушта, пл. Совєтська, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Схід» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Леніна, 29/1, ідентифікаційний код 25124163) 10158,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.