Рішення № 10356789, 05.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2010Справа №2-18/1343-2010 За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м. Київ (01000, м. Київ, вул. Госпитальна, 12 г) в особі філії - Сімферопольського міського відділення № 39, м. Сімферополь (95034, м. Сімферополь, пр. Кірова, 41)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет», м. Сімферополь (95034, м. Сімферополь, вул. Рєпіна, 122)

Про стягнення 801,10 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Шуськова В.О. – зав. юр. сектором, довіреність від 07.08.2009р.

Від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», м. Київ в особі філії - Сімферопольського міського відділення № 39 – позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмет», м. Сімферополь – відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 801,10 грн., з яких 679,88 грн. – сума пені, 41,81 грн. – сума індексу інфляції та 79,41 грн. – сума 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 610-612, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 16.02.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 202 на інкасацію готівкових коштів. Згідно з умовами Договору, позивач зобов'язувався здійснювати збирання та доставку готівкових коштів (грошової виручки) відповідача до каси Банку та своєчасно зарахувати їх на рахунок відповідача, а відповідач зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги в розмірах і в строки, передбачені Договором. Тариф за надані позивачем послуги був встановлений у розмірі 1200 грн. в місяць. З лютого 2009р. на рахунок відділення Банка припинилося надходження щомісячних платежів за Договором, у зв'язку з чим станом на 05.08.2009р. за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 4438,28 грн. 06.08.2009р. позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за Договором на інкасацію готівкових коштів в сумі – 4438,28 грн. Згідно з рішенням господарського суду АР Крим у справі № 2-21/4925-2009 від 03.11.2009р. позов було задоволено частково. Станом на 30.12.2009р. заборгованість відповідача (згідно рішення суду) не сплачена, у зв'язку з чим позивач просить стягнути суму пені, суму індексу інфляції та суму 3% річних.

12.04.2010р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій помісячно зазначив суми, які підлягають стягненню та просить стягнути з відповідача 801,10 грн., з яких 679,88 грн. – сума пені, 41,81 грн. – сума індексу інфляції та 79,41 грн. – сума 3% річних, а також судові витрати.

Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

05.05.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 19-06/1204 від 05.05.2010 року, відповідно до якої просить стягнути з відповідача пеню у сумі 533,39 грн., 41,77 грн. інфляційної суми та 3% річних у сумі 61,49 грн.

Суд приймає до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання тричі не з’явився, причини не з’явлення суду не відомі, повідомлений був судом про дату та час розгляду справи належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2009 р. між Відкритим акціонерним товариством “Державний Ощадний банк України” в особі Філії - Сімферопольського міського відділення № 39 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вітмет” (замовник) був укладений договір № 202 на інкасацію готівкових коштів.

Відповідно до умов укладеного договору виконавець зобов’язується власними силами і засобами здійснювати збирання та доставку готівкових коштів (грошової виручки) замовника в касу Виконавця за адресою: м. Сімферополь, пр. Кірова, 41. Замовник у свою чергу зобов’язався своєчасно оплачувати надані послуги в розмірах і в строки, передбачені договором.

Пунктом 8.1. договору визначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє протягом одного календарного року.

Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік і на тих самих умовах, якщо кожна зі сторін не попередить у письмовій формі інші сторони про припинення його дії не пізніше ніж за один місяць до закінчення договору (пункт 8.2. договору).

Сторони не представили суд доказів того, що договір припинив свою дію, а отже у дійсний час він є діючим.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що тариф за надані виконавцем послуги замовнику встановлюється у розмірі 1200,00 грн. на місяць.

Згідно з пунктом 4.2. договору плата за кожний повторний заїзд інкасаторів на вимогу касира замовника – здавача сумки (мішка) з готівковими коштами становить 80 грн.

Оплата послуг здійснюється замовником щомісяця протягом трьох банківських днів відповідно до отриманого рахунку, що виставляється виконавцем, у безготівковій формі. Надання послуг підтверджується актом про виконання роботи, який готується виконавцем у двох примірниках, підписується уповноваженими представником виконавця та передається замовнику щомісяця 25 числа місяця, за який здійснюється платіж, на підписання (пункт 4.3. договору).

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за період з лютого 2009 року по червень 2009 року включно.

Рішенням господарського суду АР Крим від 03.11.2009 року у справі № 2-21/4925-2009 з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмет” на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний Ощадний банк України” в особі Філії - Сімферопольського міського відділення № 39 було стягнуто 4157,00 грн. заборгованості.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки рішенням ГС АР Крим від 03.11.2009 року у справі № 2-21/4925-2009 встановлено те, що за відповідачем склалася заборгованість у сумі 4157,00 грн. за період з лютого 2009 року по червень 2009 року включно за неналежне виконання зобов’язань за договором № 202 від 16.02.2009 року, то суд приймає цей факт як такий, що не потребує доказування на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись з позовом у дійсній справі позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) пеню у сумі 533,39 грн., 41,77 грн. інфляційної суми та 3% річних у сумі 61,49 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням ГС АР Крим від 03.11.2009 року у справі № 2-21/4925-2009 встановлено, що відповідач у строк, передбачений пунктом 4.3 договору № 202 від 16.02.2009 року, не сплатив позивачеві кошти.

Так, відповідно до пункту 4.3 договору № 202, відповідач повинен був сплатити кошти протягом 3 днів відповідно до отриманого рахунку.

Судом встановлено, що позивач виставляв відповідачу рахунки від 25.03.2009 року на суму 1757,00 грн., від 25.05.2009 року на суму 1200,00 грн., від 25.06.2009 року на суму 1200,00 грн.

Оскільки такі рахунки залишені відповідачем без оплати, то, приймаючи до уваги триденну відстрочку платежу, передбачену пунктом 4.3 договору, у позивача виникло право на нарахування інфляційної суми та 3% річних відповідно з 29 березня, 29 травня та 29 червня, проте позивач у своїх розрахунках, викладений з заяві про уточнення позовних вимог нараховує 3% річних з 31.03.2009 року, з 29.05.2009 року та з 01.07.2009 року, що є правом позивача.

Перевіривши розрахунок інфляційної суми, викладений у заяві позивача про уточнення позовних вимог, який виконаний із дотриманням Листа Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, суд знаходить його вірним.

За вказаних обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 41,77 грн. та 3% річних у сумі 61,49 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені та штрафу передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості несплаченого товару.

Суд ще раз звертає увагу, що право на нарахування пені виникло у позивача відповідно з 29 березня, 29 травня та 29 червня, проте позивач у своїх розрахунках, викладений з заяві про уточнення позовних вимог нараховує пеню з 31.03.2009 року, з 29.05.2009 року та з 01.07.2009 року, що є правом позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 533,39 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача.

05.05.2010 р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.05.2010 року

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Прийняти до свого розгляду заяву позивач про уточнення позовних вимог № 19-06/1204 від 05.05.2010 року.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітмет”, м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул. Рєпіна, 122; МФО 384890, ЄДРПОУ 24029801, р/р 26005300000163 в ФАКБ “Форум”, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний Ощадний банк України”в особі Філії - Сімферопольського міського відділення № 39, м. Сімферополь (м. Сімферополь, пр. Кірова, 41; МФО 384016, ЄДРПОУ 02761766, р/р 290990952, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 533,39 грн. пені, 41,77 грн. інфляційної суми, 61,49 грн. 3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.