Рішення № 10356788, 05.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2010Справа №2-18/943.1-2010 За позовом - Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель", м. Сімферополь (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет", с.м.т. Гурзуф, м. Ялта (98640, АР Крим, смт. Гурзуф, м. Ялта, вул. Будівельників,3)

Про стягнення 136759,92 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Бородай О.В. - юрист, довіреність від 24.02.2010 р..

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Позивач - Кримське республіканське сільськогосподарське підприємство "Озеленитель" звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи у розмірі 116546,69 грн., індексацію у розмірі 9474,94 грн., 3% річних у розмірі 1159,10 грн., пеню у розмірі 9579,19 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на статтях 258, 509, 525, 526, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 09.07.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір підряду № 09\07\08. Відповідно до умов Договору, відповідач зобов’язувався сплатити позивачу аванс у розмірі 70 % від ціни Договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Позивач зазначає, що ціна договору відповідно до кошторису склала 416630,00 грн., у виконання умов договору відповідач перерахував позивачеві аванс у розмірі 291641,00 грн. Також позивач зазначає, що за період вересень - листопад 2008р. сторонами було підписано два акти виконаних робіт на загальну суму 408317,49 грн.. З урахуванням внесеного авансу, станом на 14.04.2009 року заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи склала 116546,69 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

15.06.2009р. від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 116546,69 грн. основного боргу, 9119,38 грн. пені, 1139,92 грн. 3 % річних, 4027,63 грн. інфляційної суми. Уточнення вимог полягають у зміні періоду нарахування індексу інфляції, 3% річних та пені. Суд прийняв до свого розгляду клопотання позивача про уточнення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2009 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 116546,69 грн. заборгованості, 3291,47 грн. індексу інфляції, 1063,29 грн. 3% річних, 8493,53 грн. пені, 1293,95 грн. державного мита та 116,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 736,16 грн. індексу інфляції, 76,63 грн. 3% річних, 625,85 грн. пені у задоволенні позову відмовлено, а також повернуто позивачу з Державного бюджету України 59,26 грн. зайве сплаченого державного мита.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2009 року рішення господарського суду АР Крим від 16.06.2009 року скасовано частково, у задоволенні позову відмовлено, повернуто позивачу з Державного бюджету України 59,26 грн. зайве сплаченого державного мита.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2009 року Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.09.2009 року і рішення господарського суду АР Крим від 16.06.2009 року у справі № 2-24/2254-2009 скасовані.

Справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справі привласнений № 2-18/943.1-2010 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.

25.02.2010р. позивач надав суду письмові пояснення, в яких підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, а також зазначає, що Договір підряду № 09\07\08 від 19.07.2008р. та Додаткова угода від 08.10.2008р. до договору підряду № 09\07\08 виступають самостійними договорами підряду.

22.03.2010р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання учасників судового процесу та продовжив строк розгляду справи.

22.03.2010р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 09.07.2008р. між сторонами було укладено Договір підряду, а 08.10.2008р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору підряду, у зв’язку з чим вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

05.05.2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суд письмові пояснення, в яких підтримав свої позовні вимоги, викладені у клопотанні про уточнення позовних вимог від 15.06.2009 року.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

09.07.2008 р. між Кримським республіканським сільськогосподарським підприємством "Озеленитель" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" (Замовник) був укладений договір підряду № 09/07/08.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Підрядник зобов’язується за дорученням Замовника виконувати та здавати йому у встановлений Договором строк виконані роботи по пристрою полівочного водопроводу та озелененню території, площею озеленення 2950,0 м.кв. за адресою: смт. Гурзуф, вул. Стоителей, 3 (далі –Об’єкт), а Замовник зобов’язується у порядку та у строки, встановлені положенням Договору, передати підряднику Фронт робіт, прийняти від Підрядника виконані роботи та сплатити їх вартість.

Загальна сума договору складає 416630,00 грн., у т.ч. ПДВ (п. 4.1 Договору). Вказана договірна ціна за своєю правовою природою є динамічною та може уточнюватися по взаємній згоді сторін, у випадках збільшення об’ємів робіт з дійсного договору (п.4.2 Договору).

Відповідно до п. 17.1 Договору, протягом 5 банківських днів, з дня підписання Сторонами Договору, Замовник сплачує Підряднику передоплату у розмірі 70 % від суми договору, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

Сума авансового платежу враховується Замовником при сплаті прийнятих з дійсного договору Робіт (п. 17.2 Договору).

Відповідно до частини 2 статті 854 Цивільного кодексу України, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Підрядник зобов’язується виконати роботи протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 10 днів з дня отримання авансу узгодженого Сторонами в п. 17.1 дійсного договору та надання фронту робіт (п. 6.1 Договору).

На виконання умов договору, зокрема п. 17.1 договору, відповідачем протягом червня 2008 р. по вересень 2008 р. було перераховано 291641,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с.20-23 т. 1).

Пунктом 16.1 договору встановлено, що прийом-здача робіт оформлюється Актом виконаних робіт, оформлених відповідно ДБН, який надається підрядником кожного місяця у строк не пізніше 20-го числа звітного місця.

Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання від підрядника Акту перевіряє реальність Акту та підтверджує у випадку відповідності його фактично виконаним об’ємам та якості робіт, про що письмово повідомляє Підрядника (п. 16.2 Договору).

Згідно ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, відповідач не висунув мотивованої відмови від прийманні, робіт, не надав Акту з переліком претензій до позивача, отже, згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов'язання сплатити Позивачу обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Факт виконання робіт, згідно чинного законодавства та звичаїв ділового обороту, підтверджується підписанням акту здачі-приймання за формою КБ-2в .

Крім того, пунктами 7.2.2, 17.3 Договору сторони погодили, що Замовник зобов’язується прийняти у встановленому порядку та сплатити виконані Роботи. Розрахунки здійснюються на підставі підписаного Сторонами Акту виконаних робіт, складених за формою КБ-2в, та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Дійсний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань по Договору (п. 24.1 Договору).

Судом встановлено, що відповідачем протягом червня 2008 р. по вересень 2008 р. було перераховано 291641,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с.20-23 т. 1).

В свою чергу позивачем виконано робіт на загальну суму 408317,49 грн., що підтверджується підписаними та погодженими сторонами договору Актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2008 року та № 2 за листопад 2008 р. (а.с.25-27,29 т. 1).

Сторонами були підписані такі акти здачі-приймання виконаних робіт без будь-яких заперечень.

Суд звертає увагу, що сума авансу, перерахованого відповідачем позивачу становить 291641,00 грн., а роботи виконані, відповідно до Актів форми КБ-2в, на суму 408317,49 грн., тобто, за розрахунками суду, несплаченими залишені кошти у розмірі 116676,49 грн. (408317,49-291641).

Проте позивач просить стягнути з відповідача кошти у сумі 116546,69 грн., як вказано у Акті № 2 до договору від 09.07.2008 року, що є правом позивача.

Несплата відповідачем коштів за виконані позивачем підрядні роботи і стала підставою для звернення позивача до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання—відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, сторони у договорі підряду передбачили, що Замовник зобов’язується прийняти у встановленому порядку та сплатити виконані Роботи. Розрахунки здійснюються на підставі підписаного Сторонами Акту виконаних робіт, складених за формою КБ-2в, та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) (п. п. 7.2.2, 17.3 Договору).

Оскільки умовами договору не визначено кінцевої дати розрахунків за виконані роботи, суд не може прийняти посилання позивача на п. 17.3 договору щодо проведення розрахунків.

За такими обставинами слід застосовувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 18.02.2009 р. за вих. № 22, яка була отримана останнім 18.02.2009 р., про свідчить відмітка відповідача про отримання зазначеного листа (а.с. 57).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання оплати виконаних позивачем робіт у розмірі 116546,69 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується додаткової угоди № 1 до договору № 09/07/08, укладеної сторонами 08.10.2008, яка була представлена відповідачем суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" на рішення господарського суду АР Крим у справі № 2-24/2254-2009, то суд зауважує наступне.

Дійсно, 08.10.2008 року між Кримським республіканським сільськогосподарським підприємством "Озеленитель" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" укладена додаткова угода № 1 до договору № 09/07/08.

Згідно з пунктом 3.3 договору від 09.07.2008 року, усі додатки (доповнення до договору) є його невід’ємною частиною і не можуть застосовуватися сторонами як окремі договори.

Суд звертає увагу, що предметом договору було обладнання поливального водопроводу та озеленення території (улаштування газонів). Відповідно актам виконаних робіт по договору № 09/07/08 роботи проведені на 408317 грн. 49 коп. З врахуванням авансового платежу 291641 грн. заборгованість відповідача складає 116546 грн. 69 коп.

Предметом же додаткової угоди № 1 від 08.10.2008 є обладнання системи водопроводу крапельного зрошення та декоративного озеленення території шляхом висадки декоративних рослин та чагарників. На виконання цих робіт відповідач сплатив 300000 грн. авансу, а роботи виконано на 325902 грн.

Досліджуючи лист позивача № 22 від 18.02.2009 року, судом встановлено, що у ньому позивач вказує на те, що їм виконані роботи як за договором № 09/07/08 так і за додатковою угодою № 1.

Також вказано, що відповідач не оплатив роботи на суму 116676 грн. 49 коп. і на той момент не прийняв роботи по актам виконаних робіт № 4 і № 6 по додатковій угоді № 1 від 08.10.2008 року на суму 137088 грн. (вартість поставленого посадочного матеріалу).

Тобто несплата відповідачем заборгованості за обладнання поливального водопроводу та озеленення території (улаштування газонів) у сумі 116676,49 грн. саме за договором № 09/07/08 і стала підставою для звернення позивача до суду.

У зв’язку із чим суд звертає увагу на наступне:

позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.

Підстава позову – це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов‘язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов‘язків суб‘єктів спірного матеріального правовідношення.

Предметом позову у справі є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача певної суми.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. При цьому, необхідною умовою виникнення цивільних прав та обов’язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства. Статтею 12 вказаного Кодексу унормовано, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до приписів статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дії, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Приписами статті 15 цього Кодексу зумовлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач свої вимоги в позовній заяві обґрунтовує договором підряду № 09/07/08 від 09.07.2008 і актами виконаних робіт № 1 в жовтні 2008 року на 150187 грн. та № 2 в листопаді 258130 грн. 49 коп. По розрахункам позивача відповідач не оплатив роботи, виконані по акту № 2 за листопад 2008 року на суму 116546 грн.

Суд звертає увагу, що підставу будь-якого позову вибирає саме позивач.

Статтею 22 ГПК України тільки позивачу надано право змінювати підставу або предмет позову.

Діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право суду самостійно за своєю ініціативою для захисту прав позивача змінювати підставу позову.

Оскільки позивач підставу позову не змінював, а суд такими повноваженнями як зміна підстави позову не наділений, то суд досліджував матеріали справи відповідно заявленим позовним вимогам (акти № 1 та № 2).

Господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або 3-х осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони (ст. 83 ГПК України). У дійсній справі позивач не заявляв такого клопотання і не просив досліджувати розрахунки по актам виконаних робіт за додатковою угодою № 1 від 08.10.2008 року. У зв’язку із чим у суду відсутні правові підстави виходити за межі позовних вимог, заявлених позивачем.

Крім того, позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 4027,63 грн. інфляційних втрат за період з 18.02.2009 р. по 31.05.2009 р. та 1139,92 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов’язання за період 18.02.2009 р. по 16.06.2009 р., тобто з дати отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, сума інфляційних витрат та 3 % річних повинна бути перерахована.

Так, період для нарахування індексу інфляції та 3 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання повинен бути зменшений з огляду на наступне.

Судом встановлено, що вимога про оплату заборгованості була направлена позивачем на адресу відповідача 18.02.2009 р. за вих. № 22, та була отримана останнім 18.02.2009 р. Отже, на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, остаточний термін виконання зобов’язання відповідачем слід вважати останній день спливу семиденного строку з дня отримання відповідачем вимоги про сплачу боргу, тобто 25.02.2009 р.

Таким чином період для нарахування індексу інфляції має становити з 26.02.2009 р. по 31.05.2009 р.

Крім того, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня (Лист Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”).

Отже період нарахування індексу інфляції становить з березня 2009 р по травень 2009 р., та обчислюється наступним чином:

116546,69 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 101,4% * 100,9% * 100,5% (величини індексу інфляції за березня 2009 р по травень 2009 р.) –116546,69 грн. = 3291,47 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума індексу інфляції у розмірі 3291,47 грн.

В частині стягнення 736,16 грн. індексу інфляції суд у позові відмовляє.

Період для нарахування 3 % річних також має становити з 26.02.2009 р. по 16.06.2009 р. та обчислюється наступним чином:

116546,69 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 3% * 111 дн. (кількість днів прострочення виконання зобов’язання)/365= 1063,29 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума 3 % річних у розмірі 1063,29 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 76,63 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 9119,38 грн. пені., нарахованої у період з 18.02.2009 р. по 16.06.2009 р.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Відповідно до п. 20.1 Договору, за порушення умов, передбачених даним договором, Сторони сплачують неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який стягується пені, від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, період нарахування пені має становити з 26.02.2009 р. по 16.06.2009 р. та розраховуватися наступним чином:

З 26.02.2009 р. по 14.06.2009 р.:

116546,69 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 24% (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період) * 109 дн. (кількість днів прострочення виконання зобов’язання)/365= 8353,04 грн.

З 15.06.2009 р. по 16.06.2009 р.:

116546,69 грн. (сума заборгованості у вказаний період) * 22% (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період) * 2 дн. (кількість днів прострочення виконання зобов’язання)/365= 140,49 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню з відповідача сума пені у розмірі 8493,53 грн.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 625,85 грн., суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Згідно ст. 8 декрету Кабінету міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

У зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем, які прийняті судом, державне мито у розмірі 59,26 грн., зайве сплачена позивачем платіжним дорученням № 136 від 15.04.2009 р., підлягає поверненню на користь Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель".

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

05.05.2010р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.05.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет" ( 98640, АР Крим, смт. Гурзуф, м. Ялта, вул. Будівельників,3, ідентифікаційний код 32169835) на користь Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1, ідентифікаційний код 05450506) 116546,69 грн. заборгованості, 3291,47 грн. індексу інфляції, 1063,29 грн. 3 % річних, 8493,53 грн. пені, 1293,95 грн. державного мита та 116,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення 736,16 грн. індексу інфляції, 76,63 грн. 3 % річних, 625,85 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

4.          Повернути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу –22090200 ; ЄДРПОУ –34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) на користь Кримського республіканського сільськогосподарського підприємства "Озеленитель" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 41/1, ідентифікаційний код 05450506) 59,26 грн. зайве сплаченого державного мита платіжним дорученням № 136 від 15.04.2009 р.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.