Рішення № 10356782, 07.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 212

РІШЕННЯ

Іменем України

07.05.2010Справа №2-10/1629-2010 За позовом – Санаторій «Прикордонник» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України, с. Ялта (Севастопольське шосе, 4, смт. Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98655)

До відповідача – Лівадійської селищної ради, м. Ялта (вул. Батуріна, 8, смт. Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98655)

Про визнання недійсним рішення та зобов’язання вчинити дії

Суддя Тітков С.Я.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Шовкун С.І. – старший юрисконсульт Санаторію, довіреність № 21 від 19.01.2010 р. (довіреність дійсна до 31.12.2010 р.); Чорний І.П. - начальник санаторію «Прикордонник», наказ/розпорядження/про прийом на роботу від 21.03.2005 р. № 81

Від відповідача – Стадник-Безберодова Н.В. – юрист, довіреність від 04.12.2009 р. (службове посвідчення № 8 від 11.07.2006 р.)

Суть спору:

Розглядається позов про визнання недійсним рішення 40 сесії Лівадійської селищної ради V скликання № 60 від 05.03.2010 р. про визнання за санаторієм права на довгострокову оренду земельної ділянки загальною площею 0,52 га для обслуговування пляжної зони за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, Севастопольське шосе, 4-а; про зобов’язання відповідача винести рішення про надання санаторію у користування зазначену земельну ділянку на умовах довгострокової оренди.

01.04.2010 р. позивач частково змінив предмет і підставу позову та просить визнати недійсним рішення 40 сесії відповідача V скликання № 60 від 05.03.2010 р.; визнати права не оренди, а постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,52 га для обслуговування пляжної зони за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, Севастопольське шосе, 4-а та зобов’язати відповідача не чинити, шляхом прийняття відповідних рішень, чи шляхом відмови у прийняття таких рішень, перешкод санаторію у оформленні права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Вивчення старої і нової редакції позову показує, що підстави позову позивачем не змінені. Змінено частково лише предмет позову. Це дозволяє розглянути уточненні позовні вимоги по суті.

Представники сторін підтримали доводи, викладені у позову та у відзиві на нього.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи суд, -

В С Т А Н О В И В :

Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 10.02.2005 р. № 101 створено санаторій «Прикордонник» (в/ч 1487), який є юридичною особою (п. п. 9 Положення).

Санаторій є правонаступником попередніх закладів оздоровлення та відпочинку, які були створені на базі майна «Будинку відпочинку «Прикордонник Півночі».

14.11.1962 р. рішенням Ялтинського міського виконавчого комітету було прийнято рішення № 771 про відведення «Будинку відпочинку «Прикордонник Півночі» земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3 га під будівництво пляжу та пляжних споруд від сходів пляжних споруд санаторію «Лівадія» до меж території 9 відділу КГБ.

21.12.1962 р. відповідно до рішення Ялтинського міського виконавчого комітету від 14.11.1962 р. № 771 складено акт про відведення земельної ділянки «Будинку відпочинку «Прикордонник Півночі» площею 718 кв.м.

Рішенням Ялтинського міського виконавчого комітету від 19.03.1973 р. № 148-г. земельна ділянка під будівництво пляжу площею 0,516 га відведена «Будинку відпочинку «Прикордонник Півночі».

Розпорядженням № 246-р від 19.04.1973 р. Кримський облвиконком погодився з рішенням Ялтинського міського виконавчого комітету від 19.03.1973 р. № 148-г.

22.08.1973 р. складено акт про відведення земельної ділянки.

Рішення Ялтинського міського виконавчого комітету № 148-г від 19.03.1973 р. ніяких оговорок про умови, настання яких вабить втрату сили даного рішення, немає.

Пунктом 5 рішення Ялтинського міського виконавчого комітету № 35 від 22.09.1995 р. постановлено надати «Будинку відпочинку «Прикордонник» у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди пляжну територію площею 0,52 га під паливні резервуари та інженерні комунікації.

19.09.1995 р. складено акт узгодження встановлених в натурі меж землекористування «Будинку відпочинку «Прикордонник» на території Лівадійської селищної ради. Однак, договір оренди не був складений.

21.02.2006 р. рішенням № 41, що прийнято на 35 сесії IV скликання Лівадійської селищної ради, санаторію «Прикордонник» дано рішення на разработку проекту землеустрою по відведенню в оренду спірної земельної ділянки.

10.12.2009 р. проект землеустрою був надано Лівадійської селищної ради. Проте, 05.03.2010 р. рішенням № 60, прийнятому на 40 сесії V скликання, санаторію «Прикордонник» у затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду відмовлено до разработки і виносу в натурі меж Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Санаторій «Прикордонник» просить визнати це рішення селищної ради недійсним, посилаючись на порушення його права користуватися спірною земельною ділянкою і на ст. 123 Земельного кодексу України.

Позов в цій частині підлягає задоволенню за наступними підставами.

1.Рішенням № 60 від 05.03.2010 р., прийнятого на 40 сесії V скликання Лівадійської селищної ради, санаторію «Прикордонник» відмовлено у затвердженні проекту землеустрою по відведенню земельної спірної ділянки в оренду для обслуговування пляжної зони за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул.Севастопольське шосе, 4-а до разработки і винесення в натурі меж Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Проте, неразработка і невинесення в натурі меж сусідньої (суміжної) земельної ділянки не можуть служити підставою для відмови іншому землекористувачу в затвердженні проекту землеустрою.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У рішенні відповідача № 60 від 05.03.2010 р. немає посилання на невідповідність наданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та підзаконних актів.

Винесення в натурі меж сусідньої земельної ділянки відноситься не до нормативних актів, а до земельнобудівельних (геодезичних) робот.

Отже, позивачу у затвердженні проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду для обслуговування пляжної зони за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Севастопольське шосе, 4-а відмовлено незаконно.

2. Не відповідає дійсності посилання відповідача на те, що проект відведення земельної ділянки санаторію «Прикордонник» накладається на межи парку.

При цьому відповідач посилається на державний акт 1959 р. на 59 га, наданий Адміністрацією парків.

Проте, відповідно до довідки Управління державного комітету землі у м. Ялті від 22.01.2010 р. № 207-2/10-25-4 площа Лівадійського парку (суміжного землекористувача) складає 35,9307 га, на право постійного користування яким Адміністрацією парків-пам’яток садово-паркового мистецтва видано державний акт I-км 000504 від 15.06.2001 р.

У листі Кримської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 28.12.2009 р. № 02-04/3706, адресованого голові Лівадійської селищної ради, повідомляється, що накладений за наданими санаторієм «Прикордонник» координат кутів зовнішніх меж землекористування в автоматизованої системі земельного кадастру не виявлено.

Відповідно до п. 5 Акту вибору і обстеження земельної ділянки для обслуговування пляжної зони санаторію «Прикордонник» за адресою: смт. Лівадія, вул. Севастопольське шосе, 4-а від 25.05.2009 р. в межах земельної ділянки сторонні землекористувачі відсутні.

Відповідно до пояснень відповідача, викладених у листі від 21.04.2010 р. № 02/14-397, адресованого господарському суду АР Крим, Лівадійська селищна рада відомостями про правоустановчі документи на земельну ділянку у керівництва Державної адміністрації парків-пам’яток садово-паркового мистецтва і про винесення в натурі меж Лівадійського парку не располагає.

Таким чином затвердження відповідача про накладення меж земельної ділянки відведеного під Лівадійський парк на межи земельної ділянки, що підлягає відведенню санаторію «Прикордонник», є необґрунтованим і не може бути прийнято до уваги.

3. Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 04.05.1999 р. (зі змінами), технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку не містить вимог погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками землі та землекористувачами.

4. Позивач добросовісно, відкрито і безперервно користується спірною земельною ділянкою протягом 37 років із гідно зі ст. 119 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. має право визнання за ним набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність).

Відмова відповідача у задоволенні звернення позивача про надання йому у користування спірної земельної ділянки є необгрунтованою.

5. Посилання відповідача на лист Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 11.12.2009 р. про не затвердження проекту відведення позивачу спірної земельної ділянки не може бути прийнято до уваги, оскільки посилання на цей лист в оспорюваному рішенні відсутнє і, отже, оцінки він не підлягає.

Вимога позивача про визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає задоволенню за наступними підставами.

1. Відповідно до ст. 10 Основ законодавства Союзу ССР і союзних республік від 13.12.1968 р. про надання земельних ділянок до користування здійснялося в порядку відведення. Відведення земельних ділянок проводилося, зокрема, на підставі рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів в порядку, встановленому законодавством Союзу ССР і союзних республік.

Землекористування без заздалегідь встановленого строку визнавалося безстроковим (постійним).

Позивачу спірна земельна ділянка відведена на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради депутатів трудящихся № 148-г від 19.03.1973 р., за згодою Лівадійської селищної ради без вказівок строку користування ділянкою, тобто безстроково.

22.08.1973 р. складено акт відведення земельної ділянки площею 0,516 га з винесенням меж земельної ділянки і червоний ліній в натурі.

Відповідальність за їх дотриманням покладена на позивача.

Таким чином, позивач набув право постійного користування з 22.08.1973 р. спірною земельною ділянкою, володіє і користується нею.

Право користування землею законодавець зв’язував із відведенням землі, а можливість користуватися нею - з встановленням меж земельної ділянки в натурі і видачею державного акта.

Таким чином, відсутність державного акту на земельну ділянку не вабить припинення права користування земельною ділянкою, наданою санаторію в порядку відведення.

Особа, яка володіє річчю на законній підставі, користується таким же правом захисту свого володіння як і власник.

Одним із способів захисту є позов про визнання права власності (володіння) на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України (позов особи, яка володіє річчю, до особи, яка не володіє річчю і яка оспорює право користувача).

Оскільки у встановленому законом порядку право постійного користування спірною земельною ділянкою, наданою йому рішенням Ялтинського міського виконавчого комітету № 148-г від 19.03.1973 р. не припинено, слідує визнати, що позивач має право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 0,516 га.

2. На спірній земельній ділянки розташовані об’єкти нерухомості, що є власністю позивача: кліматопавільйон літ. «А» площею 247,1 кв.м. і склад літ. «Д», що підтверджується рішенням виконавчого комітету Лівадійської селищної ради « 148 від 10.06.2005 р. в свідоцтвом про право власність № 49 від 21.02.2007 р.

Оскільки право власності на об’єкти нерухомості може бути визнано лише за власником земельної ділянки, на якої вони побудовані, слідує визнати, що позивач є законним власником земельної ділянки.

6. Вимога позивача про зобов’язання Лівадійської селищної ради не чинити, шляхом прийняття відповідних рішень, чи шляхом відмови у прийнятті таких рішень, перешкод санаторію «Прикордонник» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України у оформленні права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,52 га для обслуговування пляжної зони, що розташована за адресою: 98655, м. Ялта, смт. Лівадія, Севастопольське шосе, 4-а не відповідає способам захисту порушеного або оспорюваного права в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України і ст. 20 Господарського кодексу України і тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2010 р., для витребування додаткових доказів у справі оголошена перерва до 29.04.2010 р. об 12 годину 00 хвилин, яка потім продовжена до 07.05.2010 р. на 11 годину 00 хвилин.

Рішення оголошено у судовому засіданні 07.05.2010 р. у присутності представників позивача: Шовкун С.І. - старший юрисконсульт Санаторію, довіреність № 21 від 19.01.2010 р. (довіреність дійсна до 31.12.2010 р.), Чорний І.П. - начальник санаторію «Прикордонник», наказ/розпорядження/про прийом на роботу від 21.03.2005 р. № 81.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш І В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати рішення 40 сесії Лівадійської селищної ради V скликання № 60 від 05.03.2010 р. «Про повторний розгляд звернення Державної прикордонної служби України санаторія «Прикордонник» вх. № 02/15-1741 від 10.12.2009 р. «Про затвердження проекту землеустрою» та звернення вх. 02-15/58 від 20.01.2010 р. - недійсним.

3.          Визнати за санаторієм «Прикордонник» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,52 га для обслуговування пляжної зони, що розташована за адресою: 98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, Севастопольське шосе, 4-а.

4.          Стягнути з Лівадійської селищної ради, м. Ялта (вул. Батуріна, 8, смт. Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98655, ІК за ЄДРПОУ 04367529, відомостей про розрахунковий рахунок в установах банку у матеріалах справи немає) на користь Санаторія «Прикордонник» (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України, м. Ялта (Севастопольське шосе, 4, смт. Лівадія, м. Ялта, АР Крим, 98655, Банк: УДК в АР Крим м. Сімферополь, ОКПО 14321630, МФО 824026, Спеціальний фонд: розрахунковий рахунок - 35227001000152, 35225003000152, 35212005000152, ІНН № 143216301124) 170,00 грн. державного мита та 157,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій частині позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням господарського суду АР Крим чинності.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Тітков С.Я