Рішення № 10356778, 26.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2010Справа №2-33/1587-2010 За позовом публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна», м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20

до відповідача фізичної особи – підприємця Семененко Тетяни Миколаївни, м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 39Б, кв. 33

про стягнення 151037,60грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

представники:

від позивача – Мережко Світлана Володимирівна, представник, довіреність № 05-09/88 від 02.09.2009р.

від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна», звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, фізичної особи – підприємця Семененко Тетяни Миколаївни, та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 151037.60 грн., у тому числі: 129017.80 грн. заборгованості за кредитом, 1290.96 грн. – процентів, 20728.84 грн. – пені, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору від 02 липня 2008 року № 159 допустив порушення зобов’язання щодо своєчасного внесення щомісячних платежів та сплати відсотків.

У судовому засіданні, 26 квітня 2010 року, позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надав заяву про зменшення позовних вимог, та у зв’язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості, просить суд стягнути 135529.50 грн., у тому числі 108017.80 грн. – непогашеної простроченої заборгованості за кредитом, 3032.21 грн. – непогашених процентів та 24479.49 грн. – пені, нарахованої на прострочену заборгованість.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

           встановив:

З матеріалів справи, а саме – пункту 1.1 статті 1 статуту Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц – Україна» (а.с. 24), вбачається, що воно є правонаступником по всіх правах та обов’язках закритого акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна».

Так, 02 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна» в особі керуючого Феодосійським відділенням № 1 Севастопольської філії закритого акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» (надалі – банк) та суб’єктом підприємницької діяльності Семененко Тетяною Миколаївною (надалі – позичальник) було укладено кредитний договір № 159 (а.с. 8-12).

Розділом І договору встановлено, що максимальна сума кредиту, якою позичальник може одночасно користуватися на підставі цього договору складає 178000.00 грн. з оплатою 20 % річних.

Відповідно до пункту 1.1. договору банк надає позичальникові кредит у розмірі, що не перевішує суму кредиту в порядку та на умовах, які встановлені договором, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати та повернути банку отриманий кредит, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у договорі.

Пунктом 1.3.1. договору встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі не пізніше 01 липня 2010 року згідно з викладеним у договорі графіком.

Відповідно до пункту 1.4.1.1. договору проценти за користування кредитом розраховуються на основі процентної ставки, яка визначена у розмірі 20%.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту (гривня) на суму залишку на позичковому рахунку щомісячно, 20-го числа кожного місяця за фактичну кількість днів користування кредитом, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, з урахуванням вимог облікової політики банку (пункт 1.4.1.2. договору).

Проценти підлягають сплаті позичальником банку щомісячно, протягом п’яти банківських днів, наступних за 20-м числом кожного календарного місяця (пункт 1.4.1.3. договору).

Строк дії договору визначений сторонами з моменту його підписання до виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за ним у повному обсязі (пункт 6.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві кредитні кошті на загальну суму 178000.00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 07 липня 2008 року № 90858 на суму 64297.50 грн.; від 14 липня 2008 року № 91288 на суму 69240.00 грн.; від 13 серпня 2008 року № 93009 на суму 28861.00 грн.; від 03 вересня 2008 року № 94284 на суму 15601.50 грн. ( а.с. 13-16).

З огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором, станом на 12 лютого 2010 року за ним склалася заборгованість в частині повернення кредитних коштів в сумі 142717.80 грн., сплати прострочених процентів в сумі 1798.64 грн. та пені в сумі 19154.83 грн.

У зв’язку із зазначеним, позивач, листом від 12 лютого 2010 року за вих. № 53 звернувся до відповідача з вимогою про дострокове погашення цієї заборгованості в строк до 24 лютого 2010 року (а.с. 17).

Відповідно до п. 1.9.1. спірного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку настання чи існування однієї з таких обставин: невиконання позичальником своїх зобов’язань за договором або умов документа забезпечення або настання будь-якого іншого випадку невиконання умовами договору та\або випадку невиконання умов документів забезпечення. При цьому, таке виконання боргових зобов’язань повинне бути проведене позичальником протягом 5 банківських днів з дати надіслання банком відповідної вимоги.

Зазначений лист був вручений відповідачеві 19 лютого 2010 року, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні, долученому до матеріалів справи (а.с. 18), але викладені у ньому вимоги суб’єктом підприємницької діяльності Семененко Т.М. виконані не були, що з’явилося підставою для звернення Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц – Україна» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Так, станом на 03 березня 2010 року, як вбачається з розрахунку банку(а.с. 19), за позичальником, суб’єктом підприємницької діяльності Семененко Т.М., склалася наступна заборгованість за договором від 02 липня 2008 року №159:

-          непогашена прострочена заборгованість в сумі 129017.80 грн.;

-          прострочені проценти в сумі 1290.96 грн.;

-          пеня за неналежне виконання зобов’язань за договором в частині несплати кредитних коштів за період з 03 липня 2009 року по 03 березня 2010 року в сумі 20527.54 грн.;

-          пеня за неналежне виконання зобов’язань за договором в частині несплати прострочених процентів за період з 06 лютого 2009 року по 03 березня 2010 року в сумі 230.73 грн.

З урахуванням наданих позивачем уточнень, станом на 25 квітня 2010 року, як вбачається з розрахунку банку (а.с. 31), за позичальником, суб’єктом підприємницької діяльності Семененко Т.М., склалася наступна заборгованість за договором від 02 липня 2008 року № 159:

-          непогашена прострочена заборгованість в сумі 108017.80 грн.;

-          прострочені проценти в сумі 3032.21 грн.;

-          пеня за неналежне виконання зобов’язань за договором в частині несплати кредитних коштів за період з 03 липня 2009 року по 25 квітня 2010 року в сумі 24216.77 грн.;

-          пеня за неналежне виконання зобов’язань за договором в частині несплати прострочених процентів за період з 06 лютого 2009 року по 25 квітня 2010 року в сумі 262.72 грн.

Отже, за даними обставинами позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором з нарахуванням на неї відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій.

Суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредитних коштів та процентів за користування ними, у зв’язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Предметом спору, з урахуванням зменшених позовних вимог, наданих позивачем 26 квітня 2010 року, є вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 135529.50 грн., у тому числі – 108017.80 грн. заборгованості за кредитом, 3032.21 грн. – процентів за користування кредитом, 24216.77 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту та 262.72 грн. – пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, що виникла у зв’язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору від 02 липня 2008 року № 159.

Згідно зі статтею 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частини 2 статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічну умову містить і спірний договір (пункт 1.9.1).

Місцевим господарським судом було встановлено, що позичальником порушувалися строки платежу, в результаті чого, станом на 12 лютого 2010 року, заборгованість за кредитом склала 142717.80 грн., заборгованість з процентів за користування ним – 1798.64 грн., сума пені – 19154.83 грн., про що відповідача було повідомлено у листі від 12 лютого 2010 року вих. № 53 (а.с. 17). Крім того, даний лист містив вимогу про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором.

Отже, враховуючи положення пункту 1.9.1. договору, виконання боргових зобов’язань повинне було бути проведене позичальником протягом п’яти банківських днів з дати надсилання банком такої вимоги, тобто 18 лютого 2010 року.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на час подання позову, за відповідачем створилася непогашена прострочена заборгованість в сумі 129017.80 грн. З урахуванням проплат, здійснених відповідачем в процесі судового розгляду справи (а.с. 32-37), позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом в розмірі 108017.80 грн.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, розрахунок заборгованості ним оспорений не був, а навпаки вчинив дії, спрямовані на визнання боргу.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем, позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі вищезазначених правових норм.

Відповідно до частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладанні кредитного договору зобов’язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

Згідно з розділом І графи 7 договору позичальник зобов’язується сплачувати банку проценти у розмірі 20 відсотків річних.

Згідно з уточненим розрахунком, наданим позивачем, сума прострочених відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, за період з 28 січня 2009 року по 25 квітня 2010 року, склала 3032.21 грн. Цій розрахунок відповідачем оспорений не був, доказів сплати заборгованості з процентів відповідачем також надано не було.

З огляду на викладене, задоволенню також підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків в зазначеній сумі.

Пунктом 4.1 договору передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату сум кредиту, процентів за користування кредитом, а саме – за невиконання та\чи неналежне виконання боргових зобов’язань у сумі, у порядку та у строки, що визначені договором, позичальник зобов’язаний сплатити банку (на вимогу банка) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного\неналежно виконаного зобов’язання за кожний день прострочення. Пеня сплачується додатково до прострочених сум. Пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення.

На підставі положень цього пункту позивачем була нарахована пеня за прострочення повернення суми кредиту за період з 03 липня 2009 року по 25 квітня 2010 року в сумі 24216.77 грн. та пеня за прострочення сплати процентів за період з 06 лютого 2009 року по 25 квітня 2010 року в сумі 292.16 грн.

27 травня 2009 року, як вбачається з меморіального ордеру № 18719827 (а.с. 37) відповідачем було сплачено 29.44 грн. в рахунок погашення пені на простроченні проценти, у зв’язку чим, за період з 6 лютого 2009 року по 25 квітня 2010 року, позивач зменшив суму вимог в цієї частині та просив стягнути з відповідача 262.72 грн.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як було встановлено судом пеня розрахована позивачем правильно, розрахунок відповідачем оспорений не був, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідачем доказів сплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, надано не було, а згідно зі статтями 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Враховуючи, що часткова сплата заборгованості, вимоги про сплату якої є предметом спору у даній справі, була здійснена відповідачем після звернення позивача до господарського суду з даним позовом, судові витрати підлягають стягненню з фізичної особи-підприємця Семененко Т.М. в повному обсязі.

За згодою представника позивача у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з фізичної особи-підприємця Семененко Тетяни Миколаївни (м. Феодосія, вул. Симферопольське шосе, 39Б, кв. 33, ідентифікаційний номер 2120318122, п\р 2600253784701 у Севастопольському відділенні № 1 ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120) на користь публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» (м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, п\р 32004172301 у Головному управлінні НБУ у м. Києві та Київській обл., код ЄДРПОУ 22906155, МФО 300120) 108017.80 грн. – заборгованості за кредитом; 3032.21 грн. – заборгованості за процентами; 24479.49 грн. – пені; 1510.38 грн. – державного мита та 236.00грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.