Рішення № 10356756, 06.05.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2010Справа №2-18/1367-2010 За позовом – Військового прокурора Євпаторійського гарнізону (97412, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) та його структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району (97412, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35).

До відповідача – Комунального підприємства «Житловик-2», м. Євпаторія (97402, м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія (97416, м. Євпаторія, пр. Леніна, 2).

Про визнання недійсним договору.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача-1 – Бурова О.Д. – ю/к., довіреність від 18.01.2010р

Від позивача-2 – Бурова О.Д. – ю/к., довіреність від 04.01.2010р.

Від відповідача – Ануфриенко В.О. – ю/к., довіреність від 10.03.2010р.

Від третьої особи – Кобякова Л.Б. – головний спец. юрид. відділу, дов. від 12.01.2010 року.

За участю прокурора – Рибкін О.Ю. – пом. війс. прокурора, посвідчення № 335.

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ – позивач-1 та його структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району – позивача-2, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Комунального підприємства «Житловик-2», м. Євпаторія - відповідача, в якій просить визнати недійсним договір № 1/01/09 від 01.01.2009р.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 203, 215, 227 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем-2 та відповідачем було укладено Договір від 01.01.2009 року №1/01/09 на відпуск теплової енергії та гарячого водопостачання. Згідно з умовами Договору, позивач-2 зобов'язався постачати теплову енергію, а відповідач – сплачувати за надані послуги. Під час проведення військовою прокуратурою Євпаторійського гарнізону перевірки фінансово-господарської діяльності позивача-2 було виявлено порушення матеріальних інтересів держави з боку відповідача. У зв’язку з тим, що позивач-2 не є належним виконавцем послуг з теплопостачання та у нього відсутня ліцензія на виконання такого виду діяльності, то прокурор вважає, що зазначений договір не відповідає вимогам чинного законодавства і є недійсним, що і стало підставою звернення до суду.

25.03.2010р. прокурор та представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

25.03.2010р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірний Договір було укладено на підставі рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 631/1 від 10.11.2006р. «Про прийняття житлового фонду Міністерства оборони України в господарське ведення комунальних підприємств». Також відповідач вважає, що саме позивач-2 порушив законодавство України, не приймаючи дії для оформлення та одержання необхідних дозвільних документів на такий вид діяльності як теплопостачання, у зв’язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Суд залучив даний відзив до матеріалів справи.

25.03.2010р. ухвалою господарського суду, за власною ініціативою, суд, у порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія.

26.04.2010р. від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з находженням на лікарняному. Суд задовольнив дане клопотання.

26.04.2010р. у судовому засіданні прокурор надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що на момент укладання Договору від 01.01.2009 року №1/01/09 на відпуск теплової енергії та гарячого водопостачання Євпаторійська квартирно-експлуатаційна частина району не мала ліцензії на право виробництва та продажу теплової енергії.

У судовому засіданні представник третьої особи надав суду пояснення, в яких зазначено, що рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 631/1 від 10.11.2006р. не містить вказівок по визначенню виконавця послуг та не виступає правовою підставою, яка передбачена діючим законодавством, для укладання Договору між позивачем та відповідачем.

Суд залучив до матеріалів справи пояснення, надані прокурором та представником третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, думку прокурора, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

01.01.2009 року між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району (постачальник) та Комунальним підприємством «Житловик-2» (споживач) укладено договір на надання послуг по теплопостачанню № 1/01/09.

Згідно з пунктом 1 Договору Постачальник бере на себе зобов’язання забезпечувати Споживача тепловою енергією, а Споживач зобов’язується оплачувати отриману теплову енергію в об’ємах, визначених дійсним договором та згідно встановлених тарифів в терміни, передбачені дійсним договором. При цьому об’єктом теплопостачання і водопостачання було визначено будинки, розташовані за адресами:

1)          м. Євпаторія, 5-е Авіамістечко, 30 (площею 2207,2 кв.м.);

2)          м. Євпаторія, 5-е Авіамістечко, 30 (площею 2209,3 кв.м.);

3)          м. Євпаторія, 5-е Авіамістечко, 30-б (площею 2492,4 кв.м.);

4)          м. Євпаторія, 5-е Авіамістечко, 14 (площею 4615,5 кв.м.);

Відповідно до пункту 7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Строк договору встановлений пунктом 23 договору та становить один рік з моменту його підписання. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору, жодна зі сторін не винесла пропозиції про зміну, розірвання договору, то строк його дії продовжується на рік.

Оскільки сторони не представили суду доказів того, що хтось з них виносив пропозиції щодо зміни або розірвання вказаного договору за місяць до закінчення строку дії договору, то такий договір у дійсний час є діючим.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору на надання послуг по теплопостачанню № 1/01/09, укладеного 01.01.2009 року між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району та Комунальним підприємством «Житловик-2», військовий прокурор Євпаторійського гарнізону мотивує свої вимоги тим, що у позивача на момент укладення спірного договору була відсутня ліцензія на транспортування теплової енергії, що, на думку прокурора, є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачається сертифікація та ліцензування у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 73 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” підлягає ліцензуванню також і виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Відповідно до Постанов КМУ від 297 від 27.02.2007 р. “Про внесення змін до деяких постанов КМУ”, №955 від 10.07.2006 р. “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води”, для відшкодування витрат на виробництво теплової енергії виробнику необхідно мати висновок Державної інспекції з контролю за цінами про економічну обґрунтованість планових витрат на надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання. Для отримання вказаного висновку в порядку, встановленому наказом Міністерства економіки України від 07.03.2007 р. №67, разом з іншими документами позивачу необхідно було надати ліцензію на здійснення такого виду діяльності.

Однак Державна інспекція з контролю за цінами АР Крим листом від 30.12.2009 р. №01/06-13/24/142 відмовила позивачу у наданні вищевказаного висновку, обґрунтовуючи свою відповідь тим, що позивачу необхідно отримати ліцензію.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про теплопостачання” господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що у позивача вищевказана ліцензія відсутня як на момент укладення спірного договору, так і на день розгляду даної справи.

Частиною 1 статті 227 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Що стосується доводів відповідача про те, що спірний договір було укладено на підставі рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 631/1 від 10.11.2006р. «Про прийняття житлового фонду Міністерства оборони України в господарське ведення комунальних підприємств», то суд зауважує наступне.

Судом у судовому засіданні досліджено рішення Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 631/1 від 10.11.2006р., проте у такому рішенні мова йде лише про прийняття комунальними підприємствами житлового фонду Міністерства оборони України в господарське ведення, і відсутнє будь-яке посилання на укладання договору на постачання теплової енергії.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 34 ГПК України, передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що у позивача вищевказана ліцензія на постачання теплової енергії відсутня як на момент укладення спірного договору, так і на день розгляду даної справи, та не доведеність відповідачем дійсності оспорюваного договору, то позовні вимоги військового прокурора Євпаторійського гарнізону щодо визнання недійсним договору на надання послуг по теплопостачанню № 1/01/09, укладеного 01.01.2009 року між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району та Комунальним підприємством «Житловик-2» підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спорів.

Приймаючи до уваги те, що підставою визнання недійсним спірного договору стало відсутність ліцензії саме у Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району - позивача у дійсній справі, то суд, користуючись своїм правом, передбаченим частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судові витрати на Євпаторійську квартирно-експлуатаційну частину району.

Таким чином, державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір на надання послуг по теплопостачанню № 1/01/09, укладений 01.01.2009 року між Євпаторійською квартирно-експлуатаційною частиною району та Комунальним підприємством «Житловик-2».

3.          Стягнути з Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району (97412, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35; код ЄДРПОУ 07786127) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31115095700002 ГУ ДКУ в Автономній Республіці Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 85,00 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району (97412, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Пушкіна, 35; код ЄДРПОУ 07786127) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя; р/р 31218259700002 ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.