Рішення № 10356750, 27.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2010Справа №2-24/685-2010 За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827)

До відповідача Закритого акціонерного товариства "Теодосія" ( 98100, АР Крим, м. Феодосія, пер. Корабельний, 29 г, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б. ідентифікаційний код 30689644)

За участю третьої особи по справі - Дочірньої Компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ 21, Козловський спуск 9/1)

про стягнення 1314 380,62 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Боженко І.Ф., довіреність № 74/10 від 28.12.2009 р., у справі

Від відповідача – Козловський Є.В., довіреність № 7/Д від 10.03.2009 р., у справі

Від третьої особи – не з’явився.

Обставини справи: Позивач – Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Теодосія" про стягнення з відповідача на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суми боргу за поставлений природний газ у розмірі 1014240,96 грн., пені у розмірі 106086,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 159486, 56 грн., трьох відсотків річних у розмірі 34566,54 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" державне мито у розмірі 13 144,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,0 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору поставки природного газу № 06/08-819 від 30 липня 2008 року відповідачем порушені зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати поставленого Дочірньою компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" протягом серпня –грудня 2008 року природного газу на загальну суму 2334594,34 грн.

Так, за ствердженням позивача, Закрите акціонерне товариство "Теодосія" свої зобов’язання за договором № 06/08-819 від 30 липня 2008 року виконало частково, сплативши грошові кошти у розмірі 1320353,38 грн. за отриманий природний газ, чим порушило договірні зобов’язання та права постачальника - Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Позивач, крім того, посилаючись зокрема на неналежне виконання відповідачем умов договору та норм чинного законодавства, просить стягнути з відповідача по справі у примусовому порядку суму пені за неналежне виконання ним зобов’язань.

Ухвалою суду від 13 квітня 2010 року до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Дочірню Компанію «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти суті позовних вимог щодо стягнення основного боргу, пені, 3 % та індексу інфляції не заперечує. Проте просить суд зменшити розмір пені на 90 % та надати розстрочку виконання рішення суду на 15 місяців рівними платежами, виходячи з суми задоволених позовних вимог на підставі ст. 83 ГПК України, у зв’язку з тим, що отриманий газ є газом на покриття розбалансування природного газу, на покриття вартості якого у відповідача відсутні кошти виходячи із затвердженого тарифу НКРЕ для відповідача, яким не передбачені кошти для покриття вартості обсягів розбалансування природного газу.

Також відповідач посилається на те, що передбачений тариф не переглядався з серпня 2008 р., у той час як ціни на газ значно зросли у 2009 р. Крім того, відповідач посилається на наявну заборгованість перед ним за надані послуги з транспортування газу за населенням, бюджетними установами.

22.04.2010 р. від третьої особи надійшли пояснення, відповідно до яких третя особа повідомила суд про те, що 18.12.2007 р. між нею та відповідачем був укладений договір № 117Н-548 про транспортування природного газу для потреб населення, на підставі якого третьої особою надавалися послуги відповідачу з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, про що складалися відповідні акти здачі – приймання послуг. Так згідно з актом за серпень 2008 р. відповідачу було протранспортовано 435,790 тис. куб.м. природного газу для потреб населення, який був поставлений відповідачу у серпні 2008 р. з ресурсу ДК «Газ України».

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

30.07.2008 р. між Дочірньою компанію «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та ЗАТ "Теодосія" (Покупець) був укладений договір № 06/08-819 (а.с. 13-15).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю в 2008 р. природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу(відтоків/притоків), надалі газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Газ, що поставляється за даним договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору (п. 1.3 договору).

Додатковими угодами до договору сторони узгоджували ціну газу для потреб населення та ціну газу можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків) (а.с.16-20).

Постачальник передає покупцеві в 2008 р. газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), в обсязі до 9606,00 грн. (п. 2.1 договору).

Приймання – передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання – передачі газу, в яких зазначаються обсяг фактично переданого газу. В акті приймання – передачі газу окремим визнається обсяг притоків або відтоків газу ( п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.4 договору, не пізніше 5 числа, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику два примірника акту приймання – передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання – передачі газу є підставою для остаточний розрахунків.

Покупець самостійно укладає договір на транспортування газу для потреб населення з ДАТ«Чорноморнафтогаз» та/або ДК «Укртрансгаз» (п. 3.5 договору).

Згідно з п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Даний договір набирає чинності з 01.08.2008 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2008 р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення (п. 10.1 Договору).

На виконання взятих на себе зобов’язань за договором від 30.07.2008 р. позивач протягом серпня 2008 р. по грудень 2008 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 2334594,34 грн., що підтверджується актами прийому – передачі природного газу за період з вересня 2008 р. по грудень 2008 р., які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств (а.с.23-23-26).

Щодо акту за серпень 2008 р., то у підтвердження передачі газу саме у обсязі 435,790 тис. куб.м. позивач посилається на акт № 8 здачі – прийому послуг по транспортуванню газу, підписаного між ДК «Укртрансгаз» та ЗАТ «Теодосія».

Для встановлення вказаного факту судом у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Дочірню Компанію «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Розглянувши зазначений акт суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з пояснень ДК «Укртрансгаз», 18.12.2007 р. між ДК «Укртрансгаз» та відповідачем був укладений договір № 117Н-548 про транспортування природного газу для потреб населення, на підставі якого ДК «Укртрансгаз» надавалися послуги відповідачу з транспортування трубопровідним транспортом природного газу відповідача від пунктів прийому – передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій (ГРС), про що складалися відповідні акти здачі – приймання послуг. Такий акт складений між сторонами за надані послуги у серпні 2008 р., з якого вбачається, що ДК «Укртрансгаз» було протранспортовано для потреб населення 435,790 тис.куб.м., який отриманий відповідачем з ресурсу ДК «Газ України».

Відповідно до п. 4.1.1 договору від 30.07.2008 р. , ціна газу за 1000,00 ку.м. , який використовується населенням, становить 140,7692 грн. без ПДВ.

Отже позивачем у серпні 2008 р. було надано відповідачу 435,790 тис. куб.м. газу вартістю 73614,97 грн., у т.ч. ПДВ 20 %.

Зазначене відповідачем не спростовано та підтверджено у судовому засіданні. Крім того, суд зазначає, що саме на відповідача покладений обов’язок складати щомісячні акти приймання – передачі газу. Відповідачем не представлено доказів поважності ненадання акту приймання – передачі акту за серпень 2008 р. позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач розрахунки за отриманий газ проводив не своєчасно та не у повному обсязі із порушенням умов оплати, передбачених договором від 30.07.2008 р. Так відповідачем на користь позивача в рахунок вартості отриманого газу було перераховано 1320353,38 грн.

Отже за відповідачем існує заборгованість зі сплати вартості отриманого газу у розмірі 1014240,96 грн., що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення зазначеної суми заборгованості у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд наголошує, що відповідно до умов договору від 30.07.2008 р., зокрема п. 5.1, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Із зазначеного, обов’язок відповідача щодо здійснення оплати за наді послуги з транспортування природного газу, встановлений п. 5.1 договору, не залежить від дати та факту підписання акта приймання – передачі газу.

Судом встановлено, що позивачем у період з серпня 2008 р. по грудень 2008 р. був поставлений газ у загальному обсязі 8933,733 тис.куб.м. на суму 2334594,34 грн., вартість якого розраховано відповідно до тарифів, визначених договором та додатковими угодами до нього.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого газу у відповідності з умовами договору від 30.07.2008 р. та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий газ не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1014240,96 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 159486,56 грн. інфляційних втрат та 34566,54 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов’язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору в частині своєчасної сплати вартості отриманого газу, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача, суд визнає суму 3 % річних у розмірі 34566,54 грн., нарахованих за період з 11.09.2008 р. по 14.01.2010 р. та індексу інфляції у розмірі 159486,56 грн., нарахованого за період з вересня 2008 р. по грудень 2009 р., обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 106086,56 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.

Крім того, п. 6.3 договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якою відповідно до ст.230 ГК України є пеня), якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договором передбачений інший порядок нарахування пені, суд вважає обґрунтованим період – 6 місяців, які передують моменту звернення з позовом, який вказаний позивачем у розрахунку пені та узгоджений сторонами у договорі.

Враховуючи наведене, суд прийшов висновку, що умовами п. 6.2.1, 6.3 договору від 30.07.2008 р. сторонами було змінено порядок нарахування пені, яка, відповідно, нараховується протягом шести місяців, з моменту, що передує моменту звернення з позовом, при цьому, даний порядок нарахування не суперечить приписам Цивільного та Господарського кодексів України.

Розглянувши розрахунок пені позивача, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача щодо сплати отриманого газу, суд визнає суму пені у розмірі 106086,56 грн., нарахованої за період з 14.07.2009 р. по 14.01.2010 р., обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи.

У судовому засіданні та у відзиві на позов, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 90 % на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, у зв’язку з тим, що відповідач здійснює постачання газу населенню, бюджетним установам, що є соціально важливим видом діяльності із забезпечення життєдіяльності міста. Крім того, відповідач посилається на наявну заборгованість перед ним за надані послуги з транспортування газу за населенням, бюджетними установами.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань за договором щодо строків сплати отриманого газу не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

За таких обставин, суд вважає за доцільне частково задовольнити клопотання відповідача, зменшити розмір штрафних санкцій на 50 % та стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теодосія" суму пені у розмірі 53043,28 грн.

Згідно з пунктом 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду на 15 місяців рівними платежами, виходячи з суми задоволених позовних вимог на підставі ст. 83 ГПК України, у зв’язку з тим, що отриманий газ є газом на покриття розбалансування природного газу, на покриття вартості якого у відповідача відсутні кошти виходячи із затвердженого тарифу НКРЕ для відповідача, яким не передбачені кошти для покриття вартості обсягів розбалансування природного газу.

Також відповідач посилається на те, що передбачений тариф не переглядався з серпня 2008 р., у той час як ціни на газ значно зросли у 2009 р. Крім того, відповідач посилається на наявну заборгованість перед ним за надані послуги з транспортування газу за населенням, бюджетними установами.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п. 1 ст. 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд наголошує, що саме на відповідача покладений обов’язок довести факт існування конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, так само відповідач повинен обґрунтувати строк надання розстрочки рішення саме на 15 місяців.

Як зазначалось, відповідачем обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду, визначені відсутність джерела покриття вартості обсягів розбалансування природного газу, низькі тарифи, наявність заборгованості перед відповідачем з боку контрагентів.

Проте відповідних доказів, що підтверджує викладене, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у наданні розстрочки виконання рішення суду до на 15 місяців рівними частинами, у зв’язку з недоведеністю та не наданню відповідних доказів.

Суд роз’яснює відповідачу право звернутися до суду з заявою про надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, або про зміну способу та порядку його виконання в будь-який час від набрання рішенням законної сили в порядку ст. 121 ГПК України за навності відповідних доказів такого надання.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теодосія" ( 98100, АР Крим, м. Феодосія, пер. Корабельний, 29 г, 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-Б. ідентифікаційний код 30689644) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України», (04116 м. Київ, вул. Полуденка, 1; ідентифікаційний код 31301827; р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», м. Київ, МФО 300465) 1014240,96 грн. заборгованості, 53043,28 грн. пені, 159486,56 грн. інфляційних витрат, 34566,54 грн. – 3 % річних, 13144,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.