Рішення № 10356749, 28.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

28.04.2010Справа №2-23/1250-2010 За позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України, м.Севастополь в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, м. Київ

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Керчбудтранс», м. Керч

про визнання недійсним договору

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Куркчі Р.М., представ. за довір. № 220/105/д від 18.01.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

Прокурор – Бучко Р.В., посвідч. № 299

          Суть спору: Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про визнання недійсним договору № 1193/і/05/1, укладеного 23.03.2005р. між Міністерством оборони України та ВАТ «Керчбудтранс».

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши висновок прокурора, доводи представника позивача, суд

Встановив :

          23.03.2005р. між Міністерством оборони України в особі начальника Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних ЗС України (військова частина А3641) та Відкритим акціонерним товариством «Керчбудтранс» укладено договір №1193/і/05/1, предметом якого, згідно п.1.1 договору, є спільне будівництво комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями у смт.Понизівка, АР Крим, військове містечко №2, на земельній ділянці орієнтовною площею 7,5га.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Рішенням Ради Міністрів СРСР від 29.07.1952 року та рішенням Ялтинського міськвиконкому №38 від 10.09.1958 року військовій частині 81238 МО СРСР (в даний час в/частина А0801) для розміщення обслуговування військової частини виділена земельна ділянка загальною площею 16,5 га в смт. Понізовка, м. Ялта АР Крим.

           В даний час у цьому військовому містечку дислокується в/частина А0801, а землі військового містечка знаходяться на обліку у Квартирно-експлуатаційному відділі м.Сімферополя Міністерства оборони України. Зазначене підтверджується також кадастровим планом військового містечка №2.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991р. майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій, розташованих на території України, є державною власністю України.

          Постановою Верховної Ради України від 24.08.1991р. «Про військові формування на території України» визначено, що Верховній Раді України підпорядковані всі військові формування, розташовані на території України, і створено Міністерство Оборони України.

          Указом Президента України від 12.12.1991 р. «Про Збройні Сили України» на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, створено Збройні Сили України.           Згідно з цим Указом Міністра Оборони України зобов'язано здійснювати управління військами та контроль за використанням майна.

          Зазначені нормативні документи визначають, що правонаступником та власником усього військового майна та земель оборони, які раніше належали до Збройних Сил СРСР, є держава Україна, а органом управління цим державним майном є Міністерство Оборони України.

          Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

          Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства.

          Використання земель оборони в господарських цілях, згідно статті 4 Закону раїни «Про використання земель оборони» можливо за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, зазначеному Кабінетом Міністрів України, шляхом надання дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

          Відповідно до ч. 4 статті 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

          Використання земель оборони в якості пайового внеску в житловій забудові чинним законодавством на момент укладення оспорюваного договору не передбачено.

          Укладенням спірної угоди, сторони фактично змінили цільове призначення земельної ділянки із земель оборони на землі житлової та громадської забудови.

          Будь-якого рішення щодо земельної ділянки, розташованої на території військового містечка №2, органами виконавчої влади або місцевого самоврядування не приймалось.

          Такі дії суперечать вимогам ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, якою встановлено, що зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення щодо надання цих земель у користування.

          Згідно вимог статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

          Також суд вважає необхідним зазначити наступне.

           Відповідно до п. 3 Положення «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей», затвердженого Указом Президента України № 240 від 01.07.1993 року, яке діяло на момент укладення спірного договору, інвестор, яким в даному випадку є Відкрите акціонерне товариство «Керчбудтранс», може набути у власність 35% від загальної площі збудованого на інвестиційні кошти житла. В окремих випадках цей відсоток може збільшуватися, але не більше 50%.

          У спірному договорі передбачено передачу інвестору 88%, що суперечить положенням зазначеного Указу Президента України.

          Також, на зазначеній земельній ділянці на фондах військового містечка №2 розміщено діючу військову частину - А0801.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Збройні сили України» план дислокації Збройних Сил України розробляється Генеральним штабом Збройних Сил України, узгоджується Міністерством оборони з Кабінетом Міністрів України і затверджується Президентом України. Передислокація військових частин, а також військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України до рівня з'єднання здійснюється за рішенням Міністерства оборони за погодженням з Кабінетом Міністрів України, а з'єднань і об’єднань - за рішенням Президента України.

          Однак, жодною з вказаних посадових осіб будь-яких рішень стосовно передислокації військової частини А0801 не приймалося.

Крім того, п.3.3 спірного договору передбачено право Відкритого акціонерного товариства «Керчбудтранс» передати в рахунок частки Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних ЗС України (військова частина А3641) квартири в інших будинках або перерахувати кошти за відповідну загальну площу квартир.

          Тобто фактично оспорюваним договором передбачено можливість відчуження земельної ділянки, яка підлягала забудові, на користь Відкритого акціонерного товариства «Керчбудтранс».

          Проте, згідно з п. 45 Положення «Про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністра Оборони України від 22.12.1997р. передача земель Міністерства оборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

          Отже, в структурі Міністерства оборони України та Збройних Сил України правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України. Інші посадові особи - командири військових частин, з'єднань тощо, позбавлені права на прийняття рішень стосовно земель Міністерства оборони України.

          Таким чином, начальник Управління капітального будівництва та ремонту Повітряних Сил ЗС України перевищив повноваження, при укладанні спірного договору.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що договір №1193/і/05/1 укладений 23.03.2005р. з порушенням чинного законодавства та за відсутністю повноважень щодо його укладення, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 28.04.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 30.04.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір №1193/і/05/1, укладений 23.03.2005р. між Міністерством оборони України та Відкритим акціонерним товариством «Керчбудтранс».

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Керчбудтранс» (98306, АР Крим, м.Керч, вул.Степана Разіна, 10, банківські реквізити невідомі) в дохід місцевого бюджету м.Сімферополя (р/р 31115095700002, банк одержувача Головне Управління держказначейства в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, код платежу 22090200) 85,00грн. державного мита.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Керчбудтранс» (98306, АР Крим, м.Керч, вул.Степана Разіна, 10, банківські реквізити невідомі) в дохід місцевого бюджету м.Сімферополя (р/р 31218259700002 ГУ Державне казначейство в АРК, одержувач: 22050000, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.