Рішення № 10356745, 27.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2010Справа №2-24/1502-2010

За позовом Фізичної особи - підприємця Бутусової Ольги Іванівни, (98100 АР Крим, м. Феодосія, Керченське шосе, 20, кв. 65; ідентифікаційний номер 2212602023)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 5, ідентифікаційний код 19195443)

про стягнення 51 075,95 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Резніченко Є.А. - представник, довіреність № б/н від 25.11.2008р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Фізична особа-підприємець Бутусова Ольга Іванівна звернулась до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" про стягнення з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця Бутусової Ольги Іванівни суми основної заборгованості у розмірі 42999,11 грн., інфляційних втрат у розмірі 2415,69, суми штрафних санкцій у розмірі 1289,97 грн., пені за кожен день прострочки платежу у розмірі 4371,18 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" на користь Фізичної особи-підприємця Бутусової Ольги Іванівни судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікадо" умов договору поставки № 34 від 29 травня 2009 року, відповідач не виконав у повному обсязі зобов’язання перед Фізичною особою-підприємцем Бутусовою Ольгою Іванівною щодо належної оплати поставленого товару, на підставі чого у нього сформувалась заборгованість.

Вважаючи, що неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором протирічить нормам чинного законодавства, порушує права Фізичної особи-підприємця Бутусової Ольги Іванівни, позивач, керуючись нормами чинного законодавства, звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

29.05.2009 р. між фізичною особою - підприємцем Бутусовою Ольгою Іванівною (Постачальник) та ТОВ "Вікадо" (Покупець) був укладений договір № 34 (а.с. 11).

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити товар у кількості та асортименті, визначеними сторонами.

Згідно з пунктом 2.1 Договору оплата за товари та продукти харчування – передоплата або протягом 14 банківських днів.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 р. (п. 6.1 Договору).

Позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором у період з травня 2009 р. по липень 2009 р. було поставлено відповідачу відповідний товар на загальну суму 116682,35 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с. 12-21).

Проте, відповідачем була проведена лише часткова сплата вартості отриманого товару у розмірі 73683,24 грн. та не була сплачена вартість поставленого товару у відповідності до умов договору у розмірі 42999,11 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 42999,11 грн.

Крім того, 01.08.2009 р. між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав наявну за ним заборгованість у розмірі 42999,11 грн. за несплату вартості отриманого товару по накладним за період з травня 2009 р. по липень 2009 р.

Наявність заборгованості за відповідачем у розмірі 42999,11 грн. стала підставою для звернення фізичної особи - підприємця Бутусової Ольги Іванівни з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач в порушення норм чинного законодавства не представив суду доказів сплати заборгованості за отриманий товар у повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 42999,11 грн. вартості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" заборгованості у розмірі 42999,11 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2415,69 грн. індексу інфляції, нарахованого за період з вересня 2009 р. по січень 2010 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом, відповідачем були порушені умови договору щодо повної та своєчасної сплати вартості отриманого товару.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції суд визначає його обґрунтованим та таким, що відповідає встановленим обставинам справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" інфляційних витрат у розмірі 2415,69 грн. за період з вересня 2009 р. по січень 2010 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1289,97 грн. штрафу та 4371,18 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасній оплаті товару покупець сплачує постачальнику неустойку: штраф у розмірі 3 % від суми несплаченого у строк товару; пеню за кожний день від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який вона сплачується.

Перевіривши розрахунки суми штрафу, суд вважає його вірним та повністю обґрунтованим.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача строку сплати вартості отриманого товару, матеріалами справи підтверджується та стягненню з відповідача підлягає сума штрафу у розмірі 1289,97 грн.

Щодо нарахування пені суд зазначає наступне.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи ч. 6 ст. 232 ГК України, умови договору, зокрема п. 2.1, щодо сплати вартості товару шляхом передоплати або протягом 14 банківських днів, суд приходить до висновку, що позивач при розрахунку пені повинен був нараховувати пеню за кожною накладною окремо після спливу встановленого строку, протягом якого відповідач повинен був сплатити товар.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем до позову, період нарахування пені не вказаний, кількість днів прострочення вказана 181. такий же розрахунок наданий позивачем на виконання ухвали господарського суду від 13.04.2010 р. В обох розрахунках позивачем вказано, що заборгованість згідно акту звірки взаєморозрахунків від 01.08.2009 р. складає 42999,11 грн., саме на цю суму нарахована пеня.

Тому, оцінюючи вказані розрахунки, а також пояснення позивача у судовому засіданні, суд дійшов до висновку про те, що пені розрахована позивачем з 01.08.2009 р. за 181 день, тобто до 27.01.2010 р., на загальну суму заборгованості.

Таким чином, невірний розрахунок та невірне визначення періоду для нарахування пені, а також невиконання позивачем вимог ухвали суду про відкладення справи, у якої судом було зобов’язано позивача надати відповідний розрахунок пені з врахуванням приписів п. 6 ст. 232 ГК України, є підставою для залишення без розгляду позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 4371,18 грн. пені з урахуванням приписів п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, пунктом 5 частини 1 статті 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікадо" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, 5, ідентифікаційний код 19195443) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Бутусової Ольги Іванівни, (98100 АР Крим, м. Феодосія, Керченське шосе, 20, кв. 65; ідентифікаційний номер 2212602023; р/р 260060153842 в КРУ ЗАТ КБ Приватбанк м. Феодосія, МФО 384436) 42999,11 грн. основного боргу, 1289,97 грн. штрафу, 2415,69 грн. індексу інфляції, 467,05 грн. державного мита та 215,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 4371,18 грн. пені позов залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.