Рішення № 10356744, 27.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2010Справа №2-24/1335-2010

За позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" (97521, АР Крим, с. Чайкіно, Сімферопольський район, вул. Розова, 1 а, ідентифікаційний код 31781475)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІ-Трейд" (97533, АР Крим, с. Трудове, Сімферопольський район, вул. Шосейна, № 24, ідентифікаційний код 35160160)

про стягнення 80 311,70 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Белозор Г.І. – представник, довіреність № 49-к від 26.04.2010р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайка" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІ-Трейд" про стягнення з відповідача на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" суми понесених збитків у розмірі 75125, 00 грн. та пені у розмірі 5186,70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита у розмірі 803,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань з повної та своєчасної оплати поставленого Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Чайка" за договором № 09/2008-П від 10.12.2008р. товару – ріпаку на загальну суму 138125,00 грн.

За ствердженням позивача, відповідач оплатив поставлений товар частково – у сумі 63,000 грн., на підставі чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІ-Трейд" наявною є заборгованість за договором № 09/2008-П від 10.12.2008р.

Крім того, порушення відповідачем умов договору та норм чинного законодавства, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені.

У судовому засіданні 07.04.2010 р. представник позивача надав заяву у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" суми заборгованості у розмірі 75125, 00 грн. та пені у розмірі 5186,70 грн., а також судові витрати. Таким чином вказана заява, по суті, є зміною позовних вимог. Судом встановлено, що сума заявлених вимог позивачем залишена незмінною, позивачем змінена правова природа стягуваної суми відповідно до норм законодавства та укладеного договору.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07.04.2010 р. зазначені зміни позовних вимог були прийняті судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи був продовжений в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.12.2008 року між СТОВ "Чайка" (Продавець) та ТОВ "СТІ-Трейд" (Покупець ) був укладений договір поставки ріпаку № 09/2008-п (а.с. 7).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов’язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити ріпак, врожаю 2008 р. (товар), відповідно до умов даного договору.

Обсяг товару, що поставляється покупцю продавцем складає 65 тн. (п. 3.1 договору).

Ціна товару складає 2125,00 грн. за 1 тн. ( у т.ч. ПДВ). Сума поставки складає 138125,00 грн. (п. 4.1 договору).

Оплата вартості товару, що поставляється відповідно до умов даного договору, здійснюється Покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у продовж 3-х банківських днів до 25.12.2008 р. по наступних документах продавця: рахунок – фактура, товарна накладна, податкова накладна (п. 5.1 договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до моменту виконання ( п.8.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання обов’язків за договором та протягом дії договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар - ріпак у кількості 65 тн. на загальну суму 138125,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 131 від 11.12.2008 р. (а.с.10).

Відповідачем зазначений товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладної та довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей від 11.12.2008 р. (а.с.11).

Відповідачем у строк до 26.12.2008 р. вартість отриманого товару сплачена не була.

Проте у подальшому, відповідно до виписки з банківського рахунку позивача, 05.02.2009 р. відповідачем на користь позивача було сплачено в рахунок сплати вартості отриманого товару відповідно до договору 63000,00 грн.

В результаті неповної сплати вартості отриманого товару, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 75125,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 75125,00 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5186,70 грн. пені, нарахованої за період з 06.02.2009 р. по 04.08.2009 р. на суму заборгованості у розмірі 75125,00 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати вартості товару, або його окремою партії, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,01 % за кожний день заборгованості.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості товару, судом визнаються вимоги позивача щодо стягнення пені обґрунтованими, проте перевіривши розрахунок пені, суд зазначає наступне.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” N 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року.

Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку пені позивача, вбачається, що позивачем був застосована подвійна облікова ставка НБУ у розмірі 7 %, яка діяла з 05.12.2002 р. по 08.06.2004 р., у той час як період нарахування пені позивачем визначений з 06.02.2009 р. по 04.08.2009 р.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. становить 12 %, згідно Листа НБУ від 16.02.2009 р. N 14-011/778-2395 облікова ставка станом на 16.02.2009 р. залишена без змін - у розмірі 12 %, Постановою НБУ від 12.06.2009 N 343 розмір облікової ставки НБУ з 15.06.2009 р. встановлений у розмірі 11%.

Щодо періоду нарахування, то суд зазначає наступне.

Так, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось, договором остаточною датою проведення розрахунків встановлено 25.12.2008 р.

Отже датою прострочення сплати вартості товару слід вважати дату 26.12.2008 р., а тому пеня повинна бути розрахована у період з 29.12.2008 р. по 26.06.2009 р. із урахуванням сплати у розмірі 63000,00 грн. 05.02.2009 р., тобто з дня, коли зобов’язання зі сплати вартості товару мало бути виконане, як того передбачає ст. 232 Господарського кодексу України за 6 місяців.

Таким чином пеня повинна була розрахована наступним чином:

За період з 26.12.2008 р. по 04.02.2009 р.:

138125,00 грн. (сума заборгованості за вказаний період) х 41 дн. (кількість днів прострочення) * 24 % (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 3723,70 грн.

За період з 05.02.2009 р. по 14.06.2009 р.

75125,00 грн. (сума заборгованості за вказаний період) х 130 дн. (кількість днів прострочення) * 24 % (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 6421,64 грн.

За період з 15.06.2009 р. по 26.06.2009 р.:

75125,00 грн. (сума заборгованості за вказаний період) х 12 дн. (кількість днів прострочення) * 22 % (подвійна облікова ставка НБУ за вказаний період)/365 = 543,37 грн.

Отже при вірному розрахунку пені, розмір пені становить 10688,71 грн., тоді як позивачем до стягнення заявлено 5186,70 грн.

У даному випадку у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог через невірний розрахунок позивачем пені, а отже стягненню підлягає сума 5186,70 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05.05.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІ-Трейд" (97533, АР Крим, с. Трудове, Сімферопольський район, вул. Шосейна, № 24, ідентифікаційний код 35160160) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайка" (97521, АР Крим, с. Чайкіно, Сімферопольський район, вул. Розова, 1 а, ідентифікаційний код 31781475; р/р 26006017100182 в ВАТ «Пиреус банк МКБ», м. Київ, МФО 384685) 75125,00 грн. заборгованості, 5186,70 грн. пені, 803,12 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.