Рішення № 10356726, 27.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2010Справа №2-33/1588-2010 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Домотехника-Норд» (м. Донецьк, пр. Жуковського, 2; м. Донецьк, вул. Дніпродзержинська, 13)

до відповідача акціонерного товариства закритого типу «Техніко-торгівельний салон «Волга» (м. Джанкой, вул. Кримська, 3)

про стягнення 41 665.58 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Недавня Тетяна Анатоліївна – представник, довіреність б/н від 11.01.2010р.

Відповідача: не з’явився.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Домотехника-Норд» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, акціонерного товариства закритого типу «Техніко-торгівельний салон «Волга», та просить стягнути 41665.58 грн., у тому числі 39923.33 грн. основного боргу, 265.09 грн. – 3% річних та 1477.16 грн. – інфляції.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов’язання, що виникло у зв’язку з несплатою поставленого позивачем товару. При цьому, позивач вказує на те, що прийняв замовлення відповідача, та поставив товари, які відповідач прийняв без будь-яких заперечень, а на підтвердження своїх зобов’язань щодо оплати товару відповідач надав позивачеві графік погашення заборгованості, що встановлює конкретні строки виконання зобов’язання щодо оплати вартості товару (а.с. 9). Таки дії на думку позивача відповідають частині 1 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийнятих до виконання замовлень, а оскільки відповідач добровільно відмовляється від оплати заборгованості за поставлений та прийнятий ним товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні, що відбулося 08 квітня 2010 року, представник позивача пояснив, що відповідачем здійснювались проплати з основної частини заборгованості, у зв’язку з чим заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17000.00 грн. у зв’язку з відсутністю спору.

Відповідач у судове засідання не з’явився, у судовому засіданні 08 квітня 2010 року надав суду відзив на позов, у якому позов визнав частково, а саме - в частині стягнення 17923.34 грн. При цьому, пояснив, що договору в письмовій формі не укладалося, оскільки між сторонами протягом тривалого часу співробітництва склалися відносини, що були засновані на довірі та оплата за поставлений товар здійснювалася по факту його реалізації протягом двох тижнів або за вимогою постачальника, а конкретної вимоги оплати за поставлений товар від позивача до 16 лютого 2010 року не надходило.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відклався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

           встановив:

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на підставі накладних від 31 липня 2009 року № 25028 та від 18 серпня 2009 року № 25492 позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Домотехніка-Норд» поставив, а відповідач, акціонерне товариство закритого типу «Техніко-торгівельний салон «Волга», прийняв товар, на загальну суму 111 035.88 грн.

01 листопада 2009 року, відповідачем був складений графік погашення заборгованості, відповідно до якого він взяв на себе зобов’язання погасити заборгованість, яка станом на 01 листопада 2009 року склала 110 823.34 грн., наступним чином: 55400.00 грн. – до 30 листопада 2009 року та 55423.34 грн. – до 17 грудня 2009 року (а.с. 9).

10 листопада 2009 року сторонами складений акт звірення розрахунків за період з 01 липня 2009 року по 09 листопада 2009 року, відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлений, відповідно до накладних від 31 липня 2009 року № 25028 та від 18 серпня 2009 року № 25492, товар, склала 110 823.34 грн. (а.с. 8).

Відповідачем зазначений акт був підписаний без заперечень.

Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач вартість вказаного в накладних товару, сплатив частково (про що свідчать виписки банку, а.с. 10-29), а саме в сумі 32 923.33 грн., у зв’язку з чим, за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 39923.33 грн., що і з’явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Домотехника-Норд» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

У судовому засіданні 08 квітня 2010 року, позивач вказував на те, що платіжними дорученнями від 22 березня 2010 року, від 26 березня 2010 року, від 30 березня 2010 року та від 31 березня 2010 року, відповідач сплатив частину боргу за поставлений товар, всього на суму 17000.00 грн., у зв’язку з чим просив провадження по справі в цій частині припинити.

В судовому засіданні, призначеному на 27 квітня 2010 року, позивач надав суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, та просив припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 30100.00 грн. у зв’язку з її добровільною сплатою (а.с. 63-64).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв’язку з невиконанням зобов’язання, вони регулюються положеннями глави 48 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Отже, позивач стверджує, що відповідачу був поставлений товар на суму 111035.88 грн. за наступними накладними: від 31 липня 2009 року № 25028 та від 18 серпня 2009 року № 25492.

На вимогу суду вказані накладні позивачем надані не були, оскільки, згідно з поясненнями представника, на підприємстві позивача здійснюються ревізійні перевірки, у зв’язку з чим первісна бухгалтерська документація була вилучена.

Втім, представником відповідача в судовому засіданні 08 квітня 2010 року не заперечувалися викладені в позовній заяві обставини, зокрема, відповідачем були вчинені дії, спрямовані на визнання заборгованості.

Отже відповідач, прийнявши від позивача за вказаними вище накладними товар, прийняв на себе зобов’язання щодо здійснення оплати його вартості, однак дані зобов’язання відповідачем належним чином виконані не були, у зв’язку з чим, станом на 01 липня 2009 року, за ним утворилася заборгованість в сумі 111035.88 грн.

В процесі розгляду справи, відповідачем була частково погашена сума заборгованості в розмірі 30100.00 грн., у зв’язку з чим позивач просив припинити провадження у справі в цій частині з огляду на відсутність спору.

В судовому засіданні 08 квітня 2010 року представник відповідача також посилався на зазначені обставини.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим припинити провадження у справі в частині стягнення з акціонерного товариства закритого типу «Техніко-торгівельний салон «Волга» заборгованості в сумі 30100.00 грн..

Отже, з урахуванням проплат, здійснених відповідачем, сума заборгованості на час винесення рішення склала 9823.33 грн., яку позивач просив стягнути.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 9823.33 грн. відповідачем суду не представлено.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з акціонерного товариства закритого типу «Техніко-торгівельний салон «Волга» заборгованості за поставлений товар в сумі 9823.33 грн.

Одночасно, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 265.09 грн. - 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та 1477.16 грн. – інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяв на себе обов’язок оплатити вартість отриманого ним товару 17 грудня 2009 року (а.с. 9).

На момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду АР Крим, сума боргу складала 39 923.33 грн.

Як було встановлено судом інфляційні витрати та сума 3% річних розрахована позивачем правильно, розрахунок представником відповідача оспорений не був, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 265.09 грн. – 3% річних та 1477.16 грн. – інфляційних втрат також підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, а саме – витрати по сплаті 416.66 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд покладає на відповідача в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 5 пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред’явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження по справі у зв’язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

За згодою представника позивача, у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80 та статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з акціонерного товариства закритого типу «Техніко-торгівельний салон «Волга» (96100, м. Джанкой, вул. Кримська, 3, п\р 26006326334001 у Кримському РУПАТ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код 19196075) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Домотехніка-Норд» (м. Донецьк, пр. Жуковського, 2, п\р 26001301750637 у філії «ГУ Промінвестбанку в Донецький області», МФО 334635, ідентифікаційний код 24802690) 9823.33 грн. заборгованості, 265.09 грн. – 3% річних та 1477.16 грн. – інфляції, 416.66 грн. – державного мита, 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.          В частині стягнення з акціонерного товариства закритого типу «Техніко-торгівельний салон «Волга» суми заборгованості в розмірі 30100.00 грн. – провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Радвановська Ю.А.