Постанова № 10356629, 07.07.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 липня 2010 р. № Б3/039-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючий - доповідач),

Продаєвич Л.В.,

Черкащенко М.М.

розглянувши

касаційну скаргу Баришівської ОДПІ

на постановугосподарського суду Київської області від 16.03.2010р.

у справі

господарського суду № Б3/039-10

Київської області

за заявою ТОВ "Спіра"

до ТОВ "Спіра"

про визнання банкрутом

ліквідатор Варакіна Віталія Володимирівна

в судовому засіданні взяли участь представники :

від Баришівської ОДПІ:Березовий Є.П. (довіреність №31/9/10 від 11.01.2010 року),

від ТОВ "Спіра":Боженко В.М. (довіреність від 22.04.2010 року).

В С Т А Н О В И В :

          господарський суд Київської області ухвалою від 15.02.2010 року порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спіра" (далі –боржника) за заявою ліквідатора боржника, в зв’язку з прийняттям його засновником рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідатора боржника, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону).

Постановою суду від 16.03.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Варакіну Віталію Володимирівну, зобов’язано ліквідатора опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі (том 1, а.с. 65-67).

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, Баришівська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Київської області від 16.03.2010 року та припинити провадження у справі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 104, 105, 110, 111 ЦК України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

          З матеріалів даної справи вбачається, що засновником боржника 26.01.2010 року прийнято рішенням про припинення діяльності боржника та створення комісії з припинення юридичної особи, ліквідатором боржника призначено Кадіна М.О. (том 1, а.с.21).

Ліквідатор боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство за правилами статті 51 Закону 12.02.2010 року.

У заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості та до матеріалів заяви не додано доказів щодо публікації оголошення про ліквідацію боржника його засновниками в спеціальному бюлетені державного реєстратора згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів, встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості та повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, не дотримано мінімального двохмісячного строку на подання грошових вимог кредиторами, не складено проміжного ліквідаційного балансу за наслідком подання грошових вимог кредиторів у процедурі самоліквідації.

Отже, головою ліквідаційної комісії боржника не дотримано позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону. З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові № 08/172 від 10.06.2008 у справі №15/682-б.

З огляду на таке, справа про банкрутство зазначеного боржника порушена судом за відсутності в матеріалах справи документів, які підтверджують дотримання процедури самоліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України, зокрема, відсутні докази здійснення публікації про ліквідацію боржника його засновниками в спеціальному бюлетені державного реєстратора, виявлення кредиторів боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не витребувавши від боржника доказів належного дотримання процедури самоліквідації передчасно дійшов висновку про можливість продовження провадження у справі та введення ліквідаційної процедури.

Відтак, суду належало повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до положень частин 1 статей 8, 9 Закону, та статті 51 Закону, як таку, що подана боржником без дотримання вимог чинного законодавства у випадку ініціювання процедури банкрутства при самоліквідації боржника.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника в судовому засіданні про порушення його прав оскаржуваним судовим актом, та зазначає про те, що скаржник є державним органом, якому відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статті 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу , оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника. З огляду на зазначене та враховуючи приписи статті 107 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути по суті доводи касаційної скарги на предмет законності оскаржуваного судового акта, незалежно від того, що скаржник не набув статусу учасника провадження у справі, як кредитор боржника.

Також з огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи ліквідатора боржника про відмову в задоволенні касаційної скарги, як такої, що подана не кредитором у справі.

З врахуванням викладеного постанову господарського суду Київської області від 16.03.2010 року не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню. Справу слід направити на новий судовий розгляд, в якому суду належить зробити висновок про підставність порушення провадження у справі відповідно до поданих боржником доказів, а також про можливість здійснення в подальшому ліквідаційної процедури боржника.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови господарського суду Київської області від 16.03.2010 року у справі № Б3/039-10.

Відповідно до статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010року касаційне оскарження постанов (ухвал) Вищого господарського суду України, прийнятих за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) не передбачено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Баришівської ОДПІ задовольнити.

2.          Постанову господарського суду Київської області від 16.03.2010 року скасувати. Справу №Б3/039-10 передати на новий судовий розгляд до господарського суду Київської області.

3.          Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника ТОВ "Спіра" внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови господарського суду Київської області від 16.03.2010 року у справі № Б3/039-10 про банкрутство ТОВ "Спіра" (код ЄДРПОУ 34068868).

Головуючий           Л. Катеринчук

Судді                                                                                 Л. Продаєвич

          М. Черкащенко