Постанова № 10319001, 30.06.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 червня 2010 р. № 8/286/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Костенко Т.Ф.,

Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиПриватного підприємства "МЦ Медлюкс"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду

від 23.12.2009

у справігосподарського суду Запорізької області

за позовомПриватного підприємства "МЦ Медлюкс"

доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

за участюПрокуратури Запорізької області

провизнання права власності на 4/5 частини окремо розташованої двоповерхової будівлі літ. А-2 по вул. Тополіна, 39 в м. Запоріжжя, визнання права власності на 1/5 частини окремо розташованої двоповерхової будівлі літ. А-2 по вул. Тополіна, 39 в м. Запоріжжя, припинення права власності відповідача, зобов’язання ОП ЗМБТІ зареєструвати право власності на нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю літ. А-2 загальною площею 1056,48 кв.м. по вул. Тополіна, 39 в м. Запоріжжя

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Леонтієва Ю.В. –дов. від 07.06.2010 за №7-10

від відповідача:Мацева Ю.С. –дов. від 19.03.2010 за №01/62

від Генеральної прокуратури України:Івченко О.А. –старший прокурор відділу, посв. від 27.11.2007 за №194

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 24.09.2009 господарського суду Запорізької області (суддя: Попова І.А.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано за приватним підприємством "МЦ Медлюкс" право власності 4/5 частки окремо розташованої двоповерхової будівлі літ. А-2 по вул. Тополіна, 39 в м.Запоріжжя, припинивши на неї право власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області. Визнано за приватним підприємством "МЦ Медлюкс" (право власності 1/5 частки окремо розташованої двоповерхової будівлі літ. А-2 по вул. Тополіна, 39 в м. Запоріжжя, припинивши на неї право власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області. Визнано за Приватним підприємством "МЦ Медлюкс" право власності на нерухоме майно - будівлю літ. А-2 в цілому по вул. Тополіна, 39 в м. Запоріжжя та зобов’язано перерахувати з депозитного рахунку господарського суду Запорізької області № 37312006000605 в ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код отримувача 03500105 на рахунок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 254257 грн. вартості 1/5 частки майна. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою від 23.12.2009 Запорізького апеляційного господарського суду (судді: Антонік С.Г. - головуючий, Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.) рішення від 24.09.2009 господарського суду Запорізької області скасовано. У позові відмовлено та зобов’язано перерахувати з відповідного депозитного рахунку господарського суду Запорізької області на відповідний рахунок приватного підприємства "МЦ Медлюкс", м. Запоріжжя 254257, 00 грн.

Постанова мотивована тим, що згідно чинного законодавства України та умов договору оренди вартість невід’ємних поліпшень, зроблених орендарем, може бути компенсована лише у випадку приватизації майна. Відтак, компенсація вартості невід’ємних поліпшень шляхом визнання права власності на спірне майно в цілому не відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з постановою приватне підприємство "МЦ Медлюкс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 328, 356, 356, 778 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 38, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 06.02.2006 приватним підприємством "МЦ Медлюкс" (орендарем) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавцем) укладено договір оренди державного нерухомого майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Запоріжалюмінбуд", відповідно до умов якого, відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - окремо розташовану двоповерхову будівлю літ. А-2 загальною площею 1056,48 кв. м. Житлові приміщення, розташовані в даній будівлі розпорядженням Запорізької обласної державної адміністрації від 21.12.2004 загальною площею 569,9 кв.м. переведені в нежитловий фонд, відповідно з технічним паспортом, виготовленим Запорізьким міжміським БТІ. Передане в оренду майно розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Тополіна, 39.

Відповідно п.1.3 договору, вартість майна на дату оцінки –31.12.2005 згідно звіту про незалежну оцінку та висновку про його вартість, становила - 254257 грн. без ПДВ.

У пункті 10.1 договору, сторони погодили, що цей договір укладений з 06.02.2006 по 01.02.2007.Договором про зміни № 1 від 14.03.2007 сторони подовжили строк дії договору до 01.02.2009.

Листом від 23.05.2008 за № 11-13-01016 Регіональне відділення ФДМ України по Запорізькій області надало згоду на проведення поліпшень орендованого позивачем державного майна відповідно з договірною ціною до наданого локального кошторису 2-1-1 на капітальний ремонт, складеного в поточних цінах станом на 09.04.2008 вартістю 1000000 грн. (без ПДВ).

Згідно експертного висновку від 28.07.2009 станом на 01.07.2009 ринкова вартість будівлі (з ПДВ) складає 1479072 грн., зроблені поліпшення на суму 1 119 138, 00 грн., неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди та в результаті капітального ремонту створена нова річ з визначеним функціональним призначенням, загальною площею І поверху –493,86 кв.м., ІІ поверху – 493,62 кв.м., підвалу 74,52 кв.м.

За висновком експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста № 1127 від 23.09.2009 у майні, що створено, частка необхідних витрат на поліпшення склала 4/5, при цьому на ідеальну долю в 1/5 часток нежитлового приміщення належить 212,4 кв.м., на ідеальну долю в 4/5 часток належить приміщення площею 849,6 кв.м.

Договір оренди припинив свою дію у зв’язку з його закінченням.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено господарськими судами правовою природою договору, укладеного між сторонами, є договір (найму) оренди.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді таких справ, застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно п. 10.7 договору, у разі розірвання або припинення дії цього договору, поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, є власністю орендаря. Якщо орендар за рахунок власних коштів за згодою орендодавця здійснив поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди (невід’ємні поліпшення), то тільки у випадку приватизації цього майна, витрати понесені орендарем, підлягають компенсації в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому порядку, яке відбулось в результаті проведення таких поліпшень. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для орендованого майна, компенсації не підлягають.

Суд апеляційної інстанції встановив і це підтверджено матеріалами справи, що інших умов, укладений між сторонами договір оренди не містить.

Колегія суддів вважає, що застосовуючи до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України суд першої інстанції не врахував наступного. Приписами вказаної статті передбачено що у разі, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником, так як, ця норма встановлює наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця і має застосовуватися лише у випадках, якщо сторони не встановили інших умов у договорі.

Умови договору оренди, укладеного між сторонами, не передбачають виникнення права власності внаслідок реконструкції орендованого приміщення, навпаки, цей договір містять умови, які забезпечують збереження права орендодавця на спірне майно.

Відповідно ст. 321 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" право власності є непорушним, а передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

Статтею 27 вказаного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутство орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

До того ж, на спірне майно поширюються норми Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", за приписами яких придбання орендованого державного чи комунального майна у власність можливе лише шляхом застосування процедур приватизації.

Отже, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вартість невід’ємних поліпшень, зроблених орендарем, може бути компенсована лише у випадку приватизації майна.

Крім того, посилання господарського суду першої інстанції та приватного підприємства "МЦ Медлюкс" на висновки будівельно-технічної експертизи щодо визначення розміру часток сторін в об’єкті оренди, правомірно не взято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки, даний експертний висновок не містить даних про вартість витрат орендаря на проведення ремонтних робіт, обсяг реконструкції, також не містить дослідження первинних будівельно–кошторисних документів, акта приймання-виконаних робіт, та ін., а містить лише відповідь на єдине питання про можливість відокремлення частини орендованого приміщення від всього приміщення по вул. Тополина, 39.

Отже, апеляційним господарським судом правомірно скасовано рішення господарського суду першої інстанції, оскільки ним достеменно не досліджено, а відповідачем не надано належних доказів встановлення часток у спірному майні та створення нової речі при здійсненні поліпшення майна.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010, ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 23.12.2009 Запорізького апеляційного господарського суду зі справи № 8/286/09 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття і касаційному перегляду не підлягає.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Г.П. Коробенко