Ухвала суду № 103558586, 22.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання встановлення способу і порядку виконання судового рішення

"22" лютого 2022 р. справа№520/11205/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, позивач), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням уточнень) про: 1) визнання протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування, згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-IX від 13 квітня 2020 року; 2) зобов`язання Господарського суду Харківської області нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 160.661,96 грн., з яких: 24047,62 грн. за квітень 2020 року, 39868,42 грн. за травень 2020 року, 18937,50 грн. за червень 2020 року, 49402,17 грн. за липень 2020 року та 28406,25 грн. за серпень 2020 року; 3) допущення до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати суддівської винагороди за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020р. у справі №520/11205/2020 позов було задоволено; визнано протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування, згідно частини третьої статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року; зобов`язано Господарський суд Харківської області нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів у розмірі 160.661,96 грн.; звернуто до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020р. у справі №520/11205/2020 було без жодних перешкод виконано Господарським судом Харківської області в частині суддівської винагороди за один місяць за застосованим способом захисту порушеного права - зобов`язання нарахувати та виплатити кошти за суддівською винагородою.

Після скасування Верховним Судом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020р. у справі №520/11205/2020 і направлення справи на новий розгляд, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2021р. у справі №520/11205/2020 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії Господарського суду Харківської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Харківської області - ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування, згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-IX від 13 квітня 2020 року. Зобов`язано Господарський суд Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 03500039) нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді господарського суду Харківської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальній сумі 136.614,34 грн. (сто тридцять шість тисяч шістсот чотирнадцять гривень 34 копійки), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Позов у решті вимог - залишено без задоволення.

Судове рішення набрало законної сили 25.01.2022 р., відповідний виконавчий лист отримано позивачем 26.01.2022р. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 26.01.2025 р.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2021р. у справі №520/11205/2020 було без жодних перешкод виконано Господарським судом Харківської області в частині суддівської винагороди за один місяць за застосованим способом захисту порушеного права - зобов`язання нарахувати та виплатити кошти за суддівською винагородою.

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі №520/11205/2020, відповідно до якої вона просить: 1) задовольнити заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі № 520/11205/2020 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Господарського суду Харківської області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 8 під`їзд, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 03500039), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ - 26255795), третя особа: Головне управління казначейської служби України у Харківській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії; 2) змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі № 520/11205/2020 та встановити спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Господарського суду Харківської області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 8 під`їзд, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 03500039) на користь судді Господарського суду Харківської області Кухар Наталії Миколаївни (провулок Балхашський, буд. 12, м. Харків, 61110; РНОКПП: НОМЕР_1 ) нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 136.614,34 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що на теперішній час рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі № 520/11205/2020 відповідачем по справі не виконано в повному обсязі, що є підставою для зміни порядку та способу його виконання.

Представником відповідача по справі через канцелярію суду подано лист, в якому вказано, що відповідач проти зміни способу і порядку виконання судового рішення не заперечує. Водночас, вказано, що на даний час у суді існує практика виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду про зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду шляхом застосування механізму зміни способу виконання рішення суду по 22 аналогічних справах.

Також, просив суд здійснювати розгляд поданої заяви без його участі.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не прибули, по дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розв`язуючи по суті подану заяву, суд зазначає наступне.

Як вбачається з довідки Господарського суду Харківської області від 03.02.2022 року №51 відповідачем було виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі № 520/11205/2020 в частині виплати суддівської винагороди в межах стягнення суми за один місяць, що складає 39.594,68 грн., у грудні 2021 року.

Несплачена сума боргу за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі № 520/11205/2020 складає 97.019,66 грн.

Вказані обставини заявником підтверджено у поданій заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, заявник зверталася до Господарського суду Харківської області з заявою (вх.№99/22 від 27.01.2022) щодо виконання вказаного рішення суду, на яке листом від 02.02.2022р. №08-40002628 судом повідомлено, що кошторисом на 2022 рік суду затверджено бюджетні асигнування за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів та установ системи правосуддя» КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» виключно для виплати суддівської винагороди у 2022 році. Тому на теперішній час відсутні бюджетні асигнування для виконання рішень суду про зобов`язання нарахувати та сплатити недоплачену частину суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року, у тому числі і вищевказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду. Відповідно до п. 1.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Також, заявник звертався до Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області з заявою щодо виконання вказаного рішення суду, на яке листом від 03.02.2022р. №04-22/783 повідомлено, що виконавчий лист на рішення суду по справі №520/11205/2020, виданий 26.01.2022, не містить вимогу про стягнення коштів, натомість зобов`язує боржника здійснити певні дії. Таким чином, відсутні підстави для виконання вищезазначеного виконавчого документа саме органами Казначейства.

Відтак, судовим розглядом достеменно встановлено, що рішення у справі №520/11205/2020 двічі самостійно та безперешкодно виконувалось Господарським судом в Харківській області у частині виплати суддівської винагороди у межах одного місяця за способом захисту порушеного права у сфері оплати праці публічного службовця - зобов`язання нарахувати і виплатити кошти з винагороди за працю, але у частині виплати позивачу 97.019,66 грн. досі не виконано відповідачем і ці обставини визнані учасниками справи у порядку ч.1 ст.78 КАС України.

Між тим, спір склався у відносинах з оплати праці публічного службовця, де орган публічної адміністрації допустив помилку у вирішенні колізії між положеннями ч.3 ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 553-IX від 13 квітня 2020 року та між положеннями ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; до предмету доказування у спорі входили обставини розміру боргу із винагороди за працю; орган публічної адміністрації у момент вчинення неправомірного управлінського волевиявлення з приводу фінансового забезпечення професійного діючого судді господарського суду мав фізичну змогу провести виплати у повному обсязі, але не скористався цим, вдавшись до очевидного порушення закону.

Суд відмічає, що правовідносини з приводу зміни порядку виконання рішення суду в адміністративній справі унормовані приписами ст.378 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 370 КАС України.

Суд зважає, що процедури примусового виконання судових актів, постановлених відносно органів державної влади з приводу присудження виплат (що охоплюється як способом захисту порушеного права приватної особи - стягнення коштів, так і способом захисту порушеного права приватної особи - зобов`язання нарахувати і виплатити кошти) унормовані одночасно приписами і Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", і Закону України "Про виконавче провадження", котрі містять суперечливі положення та призводять до виникнення у приватної особи становища правової невизначеності.

Так, згідно з ст. 2 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (надалі - Закон № 4901-VI), держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Тобто, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Натомість, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, згідно з ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів, зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Зважаючи на правову природу спірних правовідносин, обставини даного конкретного спору та конституційний статус позивача як професійного судді, а також неодноразове (двічі поспіль) безперешкодне виконання Господарським судом Харківської області рішення у справі №520/11205/2020 за процедурою п.1 ч.1 ст.371 КАС України та ухилення від остаточного виконання судового акту у повному обсязі, з метою нівелювання порушення прав публічного службовця на отримання поточної винагороди за працю, суд знаходить даний випадок надзвичайно виключним і не вбачає іншого юридичного механізму відновлення порушеного права заявника - професійного судді на оплату праці у повному розмірі, окрім часткового задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 248, 255, 295, 372, 378 КАС України, суд -

ухвалив:

Заяву про зміну способу і порядку виконання рішення по справі №520/11205/2020 - задовольнити частково.

Змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 по справі № 520/11205/2020 та встановити спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Господарського суду Харківської області (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 8 під`їзд, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 03500039) на користь судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_1 (провулок Балхашський, буд. 12, м. Харків, 61110; РНОКПП: НОМЕР_1 ) суми невиплаченої суддівської винагороди у розмірі 97.019,66 грн. (дев`яносто сім тисяч дев`ятнадцять гривень 66 копійок), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Заяву у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя О.В. Старосєльцева