Рішення № 103558005, 23.02.2022, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12370/21

Провадження № 2/727/167/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Орлецькій Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець Кондрюк Костянтин Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 16.12.2021 року представнику позивача під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що 16.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О, вчинено виконавчий напис №17819 за договором №ID5791277 від 24.09.2020 року, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», про стягнення з нього грошових коштів в розмірі 17049,00 грн.

Вважав виконавчий напис від 16.07.2021 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушеннями вимог чинного законодавства.

Зазначив, що кредитного договору №ID5791277 від 24.09.2020 року, як вказано у виконавчому написі №17819 від 16.07.2021 року він не укладав.

Крім того, заборгованість, яка вказана у виконавчому написі не є безспірною також у зв`язку з тим, що від його імені невідомі особи уклали кредитні договори у різних фінансових установах, тому з метою недопущення шахрайських дій він повідомив відповідача, що жодних кредитний договорів не укладав і жодних коштів не отримував.

Посилався також на те, що приватний нотаріус при вчинені оскаржуваного виконавчого напису не дотримався умов, за якими виконавчий напис може бути виконаний, відсутні виписка з рахунку, розрахунок боргу.

Крім того, стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса може здійснюватись лише на підставі нотаріально посвідченого кредитного договору, однак такий договір нотаріусу не надавався.

А тому просив визнати виконавчий напис від 16.07.2021 року, зареєстрований в реєстрі за номером №17819, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з нього заборгованості за договором №ID5791277 від 24.09.20 року на користь ТОВ «ІНСТАФІНАНС» за період з 25.10.2020 року по 18.05.2021 року в загальній сумі 17049,00 грн., таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі на отримання професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 грудня 2021 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження. Окрім того, відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та розглянути справу в його відсутності.

Представник відповідача ТОВ «ІНСТАФІНАНС» в судове засідання не з`явився, про час та місце був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутності та винести рішення згідно чинного законодавства.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К.О. в судове засідання не з`явився, про час та місце був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 16.07.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано у реєстрі за № 17819 про звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № ID5791277 від 24.09.2020 року, який було укладено між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» суми заборгованості за період з 25.10.2020 року по 18.05.2021 року в загальній сумі 17049 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4200 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 12199 грн., за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставіст.31 Закону України «Про нотаріат»стягнуто плату із стягувача в розмірі 650 грн., яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача (а.с.12).

Частиною 1 ст.39 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. До інших актів законодавства України відноситься Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5.

Згідно з п.19 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

Частиною 1 ст.87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18-ц зазначено, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може проводитися в безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже, не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17.

Як встановлено судом, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» договір № ID5791277 від 24.09.2020 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив нормист. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 року по справі №910/13233/17 дійшов правового висновку, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі №201/11696/16-ц.

Суд вважає,що необхідновизнати виконавчийнапис від 16.07.2021 року, зареєстрований в реєстрі за номером №17819, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з позивача ОСОБА_1 заборгованості за договором № ID5791277 від 24.09.2020 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» таким, що не підлягає виконанню, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» не надало приватному нотаріусу документи на підтвердження безспірної заборгованості позивача.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що необхідно визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. від 16.07.2021 року за реєстровим номером 17819 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» заборгованості таким, що не підлягає виконанню, задовольнивши позовні вимоги.

Що ж стосується стягнення з відповідача ТОВ «ІНСТАФІНАНС» на користь позивача витрат за надання правничої допомоги в сумі 14240 грн., то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.1 та п.2 ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюст. 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

01.11.2021 року між адвокатом Боднарюком С.В. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги в цивільній справі (а.с.19).

Відповідно до акту виконаних робіт від 23.02.2022 року (а.с. 43), адвокат надав, а клієнт прийняв послуги за надання правничої допомоги, за що сплатив грошові кошти в сумі 6045 грн., що підтверджується квитанцією від 23.02.2022 року (а.с. 44).

Відповідно до акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №б/н від 01.11.2021 року (а.с. 43), адвокатом витрачено дванадцять годин на надання правничої допомоги, зокрема на зустріч, попередню усну консультацію клієнта, узгодження правової позиції - 4 години, на збір доказів 3 години та на підготовку та подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову 5 годин.

Як вбачається з матеріалів справи, ні позивачем, ні його представником заява про відшкодування витрат за надання правничої допомоги не надсилалась відповідачеві, що позбавило його можливості доводити неспівмірність цих витрат, а тому суд може самостійно визначити їх розмір, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.

Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Враховуючи вищевикладеніобставини,і те,що стягненнюза виконавчимнаписом зпозивача підгягаютьгрошові коштив сумі17049,00грн.,а такожвраховуючи невеликускладність справиданої категорії,дослідивши доказина підтвердженнявитрат позивачана правничудопомогу,суд вважає,що відсутніпідстави длявідшкодування витратна правовудопомогу урозмірі,який вказанийу акті виконанихробіт додоговору пронадання правовоїдопомоги №б/нвід 01.11.2021року всумі 14240грн.Тому судприходить довисновку пронаявність підставдлязменшення розмірувитрат тастягнення звідповідача Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ІНСТАФІНАНС» накористь ОСОБА_1 понесені судовівитрати направничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Крім того, відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 908 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.27) та за подання заяви про забезпечення позову до подання вказаного позову по справі №727/12370/21 в сумі 454 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.26).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.34, 39, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 16.07.2021 року, що зареєстрований у реєстрі за №17819, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості за кредитним договором №ID5791277 від 24.09.2020 року, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС», ідентифікаційний код 43449827, за період з 25.10.2020 року по 18.05.2021 року, у розмірі 170949 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАФІНАНС» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні та понесені витрати за надану професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: