Ухвала суду № 10355175, 24.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в справі

24 червня 2010 р. Справа № 2а-10464/10/0570

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул.50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М. при секретарі Каморнікові Д.Ю., за участю представника позивача Булатової М.А. (довіреність класу «Ю» від 26.10.2009 року № 2334), відповідача не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області Миронова Юрія Сергійовича, про визнання нечинним рішення державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (надалі банк, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області (далі Відділ ДВС, відповідач-1) та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області Миронова Юрія Сергійовича (в подальшому відповідач-2), відповідно до якого просить визнати нечинним розрахунок Державного виконавця Миронова Ю.С. про розподіл та виплату отриманих від реалізації заставленого майна коштів від 24.02.2010 року в частині утримання 15819,37 грн. в якості виконавчого збору, та зобовязати Відділ ДВС перерахувати на рахунок банку № 29096803890637 в Відділенні № 1 у м. Хмельницькому філії ПУМБ у м. Львові, МФО 385350, ЄДРПОУ 26205024 кошти в сумі 15819,37 грн., із вказівкою призначення переказу: «Кошти для повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_3 гідно договору № 655454 від 04.07.2008 року».

У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати незаконним рішення державного виконавця про утримання виконавчого збору з сум, отриманих від реалізації заставленого майна та скасувати Розрахунок державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області Миронова Юрія Сергійовича про розподіл та виплату отриманих від реалізації заставленого майна коштів від 24.02.2010 року в частині утримання 15819,37 грн. в якості виконавчого збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в силу Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не має права утримувати виконавчий збір із грошових коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом застави за укладеним договором про заставу майна, оскільки такий збір повинен стягуватися за рахунок іншого, вільного від застави майна боржника, а тому заявник просить у судовому порядку скасувати рішення відповідача-2 та розрахунок про розподіл та виплату отриманих від реалізації майна коштів від 24.02.2010 року в частині утримання 15819,37 грн., та зобовязати Відділ ДВС повернути на рахунок позивача утриману суму у зазначеному вище розмірі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, відзиву на позов та заяву про розгляд справи без їх участі не направили, хоча були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується телефонограмами та повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів та на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали виконавчого провадження, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до норм ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У розумінні ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За ст. 17 цього ж Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Приписами ст. 104 КАС України визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з частинами 3-4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Виходячи з аналізу норм КАС України суд вважає, що рішення субєкта владних повноважень в розумінні цього Кодексу це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обовязковий характер для субєктів цих відносин та впливає на обсяг їх прав та обовязків. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Як вбачається з позовної заяви, доданих матеріалів та пояснень представника позивача, предметом позову є в тому числі скасування розрахунку Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області від 24.02.2010 року про розподіл та виплату стягнутих коштів з ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 148/2 від 18.05.2009 року.

Згідно із ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача. Розподіл грошових сум здійснюється в міру їх стягнення.

Особливості стягнення виконавчого збору при зверненні стягнення на майно, що є предметом застави за укладеними договорами про заставу, визначені нормами ст. 52 цього ж Закону, згідно яким за постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

Нормативно-правові акти, до предмету регулювання яких відносяться правовідносини із порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, зокрема Закон України «Про виконавче провадження» та Інструкція про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 визначать перелік рішень, що має право виносити державний виконавець, і які можуть мати безпосередній вплив на обсяг прав та обовязків учасників виконавчого провадження. Зокрема, такими рішеннями є: постанови (про відмову у відкритті виконавчого провадження, закриття виконавчого провадження, зупинення провадження, тощо), акти (опису й арешту майна, вилучення у боржника предметів, тощо), та інші.

За положеннями п. 11.2.8 Інструкції від 15.12.1999 року № 74/5 у разі надходження суми, яка не задовольняє вимог усіх стягувачів, а також при необхідності відрахування виконавчого збору, витрат на виконання, складається розрахунок, який затверджується начальником органу державної виконавчої служби та долучається до матеріалів зведеного виконавчого провадження. Форма вказаного розрахунку приведена у додатку 43 до цієї Інструкції.

З огляду на наведені вище приписи законодавства, розрахунок Відділу ДВС про розподіл та виплату стягнутих коштів є документом, що зумовлює певну дію за даних обставин це стягнення виконавчого збору із коштів, отриманих від реалізації предмету застави, і саме дія впливає на обсяг прав позивача, а не вказаний розрахунок. Отже, такий розрахунок, на думку суду, не має обовязкового характеру в сфері публічно-правових відносин.

Додатково до наведеного суд також вважає за необхідне відмітити, що розрахунок Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області від 24.02.2010 року про розподіл та виплату стягнутих коштів з ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 148/2 від 18.05.2009 року, що в тому числі є предметом оскарження заявленого банком позову, не підпадає під предмет адміністративного позову, оскільки кваліфікую чою ознакою змісту адміністративного позову є юридична значущість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків зазна ченої особи від такого рішення, дії чи бездіяльності. Тобто, за даних обставин юридичну значущість для позивача мають саме дії відповідача із стягнення виконавчого збору з коштів, отриманих від реалізації предмету застави, а не розрахунок виконавця.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги з приводу скасування спірного розрахунку не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині заявлених позовних вимог про скасування розрахунку від 24.02.2010 року про розподіл та виплату стягнутих коштів з ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 148/2 від 18.05.2009 року.

З огляду на вищенаведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 159, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області та державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області Миронова Юрія Сергійовича в частині заявлених позовних вимог про скасування розрахунку від 24.02.2010 року про розподіл та виплату стягнутих коштів з ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 148/2 від 18.05.2009 року.

Копію ухвали направити відповідачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Чучко В.М.