Постанова № 10354750, 09.07.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.07.10Справа №2а-2641/10/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С., при секретарі Павленко Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим

про визнання рішення від 04.02.2010 року № 0000364102 нечинним,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача Бора І.Ю., довіреність № 6/10-0 від 16.12.2009 року;

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим про визнання рішення від 04.02.2010 року № 0000364102 нечинним.

Ухвалою суду від 04.03.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що перевірку позивача було проведено з додержанням вимог чинного законодавства, за результатами проведеної перевірки був складений відповідний акт про порушення позивачем вимог чинного законодавства, у звязку з чим і було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. На підставі зазначеного вище, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» (далі по тексту ВАТ «АК «Кримавтотранс») 30.10.1996 року зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 434958 від 30.10.1996 року (а.с.9).

Згідно з довідкою Головного управління статистики в АР Крим № 05.3-6-06/414 від 03.03.2005 року (а.с.9) основними видами діяльності товариства є функціонування автомобільного транспорту, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, роздрібна торгівля з лотків.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим (далі по тексту СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим) 30.12.2009 року на підставі направлень від 25.12.2009 року № 512 та № 513 (а.с.34), було проведено планову перевірку господарської одиниці автостанції, розташованої за адресою: смт Нижньогірський, вул. Перемоги, щодо дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт №000250/0016/01/30/4102/03120667 від 30.12.2009 року (а.с.35-36), в якому зафіксовано порушення п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки №000250/0016/01/30/4102/03120667 від 30.12.2009 року СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим прийнято рішення № 0000364102 від 04.02.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача в розмірі 1020,00 грн. (а.с.8).

В ході судового розгляду судом була перевірена правомірність дій посадових осіб СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим щодо проведення перевірки позивача, правове обґрунтування застосування до ВАТ «АК «Кримавтотранс» штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова адміністрація в АРК.

До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» ( далі Закон) здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів ( обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності.

У ст. 11-1 вказаного закону визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків, яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням платника податків. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Відповідно до п.1.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205,позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а у разі виникнення обставин, викладених у ст.11-1 Закону, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону №509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

В ході вивчення матеріалів справи судом було встановлено, що перевірку позивача проведено на підставі направлень на перевірку від 25.12.2009 року № 512 та № 513.

В приведених вище направленнях на перевірку відповідачем було зазначено про те, що перевірка ВАТ «АК «Кримавтотранс» є плановою.

Однак, суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача та зазначає, що за характером перевірки, яку проводив відповідач, вона не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1-2 ст.11 Закону, оскільки під час її проведення не перевірялась своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), не досліджувались сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

До того ж, у відповідності до частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Таким чином, самим законодавцем перевірку дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за характером її проведення було віднесено до позапланових.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що направлення на перевірку від 25.12.2009 року № 512 та № 513 були складені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства у звязку із зазначенням в них інформації, що не відповідає дійсності.

Враховуючи той факт, що перевірка з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій є позаплановою перевіркою, то відповідно до вимог ч. 2 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» вона має проводитись за наказом керівника податкового органу, про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. При цьому суд наголошує на тому, що копія вказаного наказу обовязково повинна бути вручена перед початком проведення перевірки особі, що перевіряється, або її представнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 цього Кодексу.

Всупереч цьому, відповідачами не було надано доказів того, що позапланову перевірку позивача було проведено на підставі наказу, виданого начальником СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим. Відсутні у справі також докази того, що позивач перед початком проведення перевірки був ознайомлений з наказом про її проведення.

Відсутність наказу про проведення перевірки відповідач обґрунтовує тим, що проведені перевірки позивача, є плановими та були передбачені планами роботи Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим (за місцезнаходженням господарської одиниці, що належить позивачу).

На підтвердження цього, відповідачем було представлено перелік субєктів господарювання, які здійснюють діяльність в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг для проведення перевірок у грудні 2009 року ( а.с.55). Вказаний перелік (план-графік) затверджений наказом начальника Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим № 286 від 30.11.2009 року (а.с.54).

Однак, суд звертає увагу на те, що наявність перевірки господарських одиниць, які належать позивачу, у плані-графіку роботи Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим не свідчить про її плановий характер в розумінні ч. 1 ст. 11 Закону, в даному випадку планова перевірка це похідне поняття від словосполучення «план на місяць».

До того ж, передбачення перевірки позивача внутрішнім планом Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим, не позбавляє відповідача права видати наказ про проведення перевірки, як це передбачено для позапланових перевірок.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що перевірку позивача 30.12.2009 року було проведено посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим з порушенням норм чинного законодавства.

Така ж позиція викладена в ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 року по справі № 2а-1844/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валео» до Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим про визнання протиправними дій.

Що стосується безпосередньо порушень, виявлених під час перевірки позивача, то суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виявилось у застосуванні реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованого не належним чином.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем для проведення розрахункових операцій використовуються реєстратори розрахункових операцій: «Мальва Т-В» заводський номер МТ0010018, фіскальний номер 0109011165, «Мальва Т-В» заводський номер МТ100069, фіскальний номер 0109011191, «Мальва Т-В» заводський номер МТ00100034, фіскальний номер 0109011166. Зазначені реєстратори розрахункових операцій 24.11.2008 року зареєстровані Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим.

Однак, наказом Державної податкової адміністрації в АР Крим № 535 від 08.09.2009 року припинено юридичну особу державну податкову інспекцію в м. Сімферополі шляхом поділу та створено державну податкову інспекцію в м. Сімферополі та спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі з правами юридичних осіб, які є правонаступниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (а.с.25-26).

16.11.2009 року проведено державну реєстрацію спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим як юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00№ 635945 (а.с.27).

Відповідно до п. 1.1. Положення про спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим,затвердженого Державної податкової адміністрації в АР Крим 16.11.2009 року за № 700 та зареєстрованого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 16.11.2009 року (а.с.28-33), інспекція є органом державної податкової служби в системі органів виконавчої влади, яка підпорядковується Державній податковій адміністрації в АР Крим, забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до довідки № 1229-0 від 16.11.2009 року (а.с.43, зворотній бік) ВАТ «АК «Кримавтотранс» з 28.12.1996 року перебував на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Сімферополь АР Крим за № 60562.

Проте, у звязку з проведеною реорганізацією Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим позивачу було направлено повідомлення № 71003/29-0 від 10.11.2009 року, в якому зазначено про його переведення на облік до СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим (а.с.42).

У звязку з переведенням на податковий облік до СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим позивачу було направлено лист від 25.11.2009 року № 782/10/23-3 про зняття з обліку реєстраторів розрахункових операцій в Державній податковій інспекції в м. Сімферополь АР Крим та необхідність проведення їх реєстрації в СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим.

Враховуючи те, що на час проведення перевірки позивачем не було проведено перереєстрацію реєстраторів розрахункових операцій в СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд не погоджується з висновками відповідача в зазначеній частині з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту Закон).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратор розрахункових операцій це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) затверджений наказом Державної податкової адміністрації України в АР Крим від 01.12.2000 року № 614 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 107/5298 (далі по тексту Порядок).

Відповідно до п. 2.1 Порядку до реєстрації приймаються РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з урахуванням сфер їх застосування та за умови, що термін служби, установлений у технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням термінів реєстрації, установлених Державним реєстром РРО.

Відповідно до п.2.2. Порядку реєстрація РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) СГ, а якщо СГ обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, - то за місцем податкового обліку. У разі використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем використання, крім РРО, що застосовуються на об'єктах виїзної торгівлі (надання послуг), та резервних РРО. Реєстрація та взяття на облік здійснюються безоплатно, реєстрація - не пізніше двох робочих днів з моменту подання, а взяття на облік - у день подання СГ усіх необхідних документів.

На підставі зазначеної норми, позивачем 24.11.2008 року було проведено реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, що використовуються ним у господарській діяльності, за місцезнаходженням (95011, м. Сімферополь, вул. Севастопольська,20а) в Державній податковій інспекції в м. Сімферополь АР Крим. Цей факт також зафіксовано в акті перевірки №000250/0016/01/30/4102/03120667 від 30.12.2009 року .

Відповідно до п. 2.3 Порядку реєстрація РРО здійснюється на підставі письмової заяви субєкта господарської діяльності довільної форми.

Пунктом 2.12 Порядку примусове скасування реєстрації РРО здійснюється у таких випадках:

- по закінченні терміну служби, установленого в технічній документації на РРО;

- по закінченні визначених чинним законодавством термінів виведення з експлуатації РРО;

- у разі скасування державної реєстрації СГ, прийняття судом рішення про ліквідацію або банкрутство підприємства, на підставі документів про відсутність СГ за місцезнаходженням (місцем проживання) більше 3 місяців;

- при застосуванні РРО не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій;

- при виявленні невідповідності конструкції та (або) програмного забезпечення РРО модифікації, включеній до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Як вбачається з даних акту перевірки, у відповідача не було підстав для примусового скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій.

Що стосується вимоги відповідача провести перереєстрацію реєстраторів розрахункових операцій у звязку з переведенням позивача до податкового обліку до СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим, то суд зазначає, що ані Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ані Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України в АР Крим від 01.12.2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за № 107/5298, не передбачено такої підстави для проведення перереєстрації реєстратора розрахункових операцій як реорганізація податкової інспекції, в якій субєкт господарювання перебував на податковому обліку та взяття на облік в іншій податковій інспекції.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судове засідання не були представлені належні докази, які б підтверджували правомірність висновків акту перевірки про порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, суд звертає увагу на те, що самим відповідачем в акті перевірки було зазначено номер та дату проведення реєстрації у податковому органі реєстраторів розрахункових операцій, що використовуються позивачем у господарській діяльності.

Доказів зняття з обліку реєстраторів розрахункових операцій «Мальва Т-В» заводський номер МТ0010018, фіскальний номер 0109011165, «Мальва Т-В» заводський номер МТ100069, фіскальний номер 0109011191, «Мальва Т-В» заводський номер МТ00100034, фіскальний номер 0109011166, що використовуються позивачем у господарській діяльності, відповідачем надано не було.

За таких умов, суд вважає неправомірними висновки відповідача про порушення позивачем п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Приймаючи до уваги, що в ході судового розгляду справи не було встановлено порушень з боку позивача порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а також те, що перевірку позивача було проведено СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим з порушенням норм чинного законодавства, без належних на те підстав, суд вважає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.02.2010 року № 0000364102 таким, що прийняте СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим протиправно, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що позивачем були заявлені позовні вимоги тільки щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, однак в ході судового розгляду справи також було встановлено протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки позивача, суд вважає за необхідне вийти в зазначеній частині за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим в частині проведення перевірки Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» 30.12.2009 року з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 12.07.2010 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними дії посадових осіб Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим в частині проведення перевірки Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс» 30.12.2009 року з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополь АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.02.2010 року № 0000364102.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цикуренко А.С.