Рішення № 103534600, 23.02.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2022 року Справа № 480/190/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участі секретаря судового засідання - Троцан М.М.,

представника позивача - Мірошниченка А. В.,

представників відповідача - Куц О. М., Кисиленко К. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/190/22 за позовом ОСОБА_1 до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про стягнення виконавчого збору від 13.12.2021 року по виконавчому провадженню № 67866807 та ВП № 67866282 та постанови відповідача про накладення штрафу від 20.12.2021 року по ВП № 67866807 та від 24.12.2021 року по ВП № 67866282.

Також позивачка просила зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяви від 14.12.2021 про закінчення виконавчих проваджень №67866807 та №67866282 від 13.12.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 після постановлення рішення Охтирським міськрайонним судом Сумської області по справі № 583/1085/21 добровільно виконувала його щодо порядку та способу участі батька у спілкуванні з дитиною. Жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною не чинила, проте 13.12.2021 батько дитини звернувся до Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області із заявою про примусове виконання рішення суду по даній справі. Позивачка вважає, що звертаючись із заявою про примусове виконання рішення суду стягувач не мотивував її фактом невиконання рішення суду, на підставі якого були видані виконавчі листи. 13.12.2021 представниками відповідача було винесено дві постанови про відкриття виконавчих проважень № 67866807 і № 67866282 та цього ж дня в межах даних виконавчих проваджень винесено постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі по 13000 грн. за кожне виконавче провадження.

Позивачка вважаючи, що добровільне виконання нею рішення суду є підставою для звільнення її від сплати виконавчого збору, за наявності підстав для закінчення виконавчих проваджень у зв`язку з добровільним виконанням судового рішення у справі № 583/1085/21, 14.12.2021 звернулась до державних виконавців із заявами про добровільне виконання рішення суду та закінчення виконавчих проваджень, проте державні виконавці жодним чином на заяви не відреагували.

Не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу, позивачка звернулась із позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 14.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. 268, 269, 270-272, 287 КАС України.

24.01.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою суду від 27.01.2022 у задоволенні клопотання відмовлено.

25.01.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що позивачка, до винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень, рішення суду не виконувала, тому підстав для не стягнення виконавчого збору не було.

Щодо скасування постанов про накладення штрафу, відповідач, посилаючись на п.3 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", зазначає, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Проте, ОСОБА_1 не тільки не виконувала рішення суду, а й створювала перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, при їх зустрічі залучала посторонню людину.

Відповідач вважає що, державний виконавець діяв у межах, визначених законодавством, його дії не порушують права позивачки, а позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними (а.с. 22-24).

Ухвалою суду від 27.01.2022 залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 15.02.2022 провадження у справі в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивачки від 14.12.2021 про закінчення виконавчих проваджень № 67866807 та ВП № 67866282 від 13.12.2021 було закрито.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не з`явився, причини невки суду не повідомив.

У судовому засіданні 15.02.2022 пояснював, що рішення суду позивачкою добровільно не виконувалось, вона постійно уникала зустрічей батька з дитиною, у зв`язку з чим він був змушений звернутись до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. ОСОБА_2 зазначав, що лише після відкриття виконавчих проваджень, позивачка за домовленістю, вчасно, у визначені дні привозила дитину для зустрічей з батьком проте, дитина не завжди хотіла залишатися з ним без присутності матері.

ОСОБА_2 повідомив, що не наполягає на примусовому виконанні рішення суду з огляду на відсутність бажання дитини, у зв`язку з чим виконавчі провадженя були закінчені.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 17.08.2021 по справі №583/1085/21 було визначено порядок та спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною. Зобов`язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 сина для спілкування з дотриманням порядку та умов, визначених встановленим графіком (а.с. 6-8).

На виконання вказаного рішення суду 27.10.2021 видано виконавчий лист (а.с. 26).

За заявою ОСОБА_2 13.12.2021 державним виконацем були відкриті виконавчі провадження №67866807 та ВП №67866282 та цього ж дня в межах даних проваджень винесені постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13000 грн. по кожному з них (зв. бік а.с. 18, а.с. 27, 28, 31, 111).

Державним виконавцем 14.12.2021 винесено постанови про визначення часу та місця побачення стягувача з дитиною (зв. бік а.с.37, а.с. 38).

14.12.2021 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявами про добровільне виконання рішення суду та вимогою про закінчення виконавчих проваджень, оскільки вона не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною (а.с. 5, 36,64).

За невиконання ОСОБА_1 рішення суду, державним виконавцем 20.12.2021 та 24.12.2021 було винесено постанови про накладення на неї штрафу в розмірі 1700 грн. по кожному виконавчому провадженню (зв. бік а.с. 44, 143).

Не погодившись із такими діями державних виконавців, вважаючи їх необгрунтованими, позивачка звернулась із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1, 3,4 ст. 27 закону "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як встановлено судом, на виконання виконавчого листа Охтирського міськрайонного суду, виданого 27.10.2021, державними виконавцями 13.12.2021 було винесено дві постанови про відкриття виконавчих проваджень №67866807 та ВП №67866282, пунтком 3 яких визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 13000 гривень (а.с. 28, 111).

Одночасно з вказаними постановами державними виконавцями винесено постанови про стягнення виконавчого збору відповідно по кожному виконавчому провадженню.

Так позивачка просить визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору за вказаними виконавчими провадженнями, зазначаючи, що єдиною підставою не стягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження.

Водночас позивачем не надано будь-яких доказів на обгрунтування тієї обставини, що виконання рішення суду було виконано нею саме до відкриття виконавчих проваджень.

Позивачка в судовому засіданні не змогла пояснити коли та за яких обставин вона надавала дитину для зустрічей з батьком до звернення ОСОБА_2 до виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, що стало підставою відкриття виконавчих проваджень та стягнення з позивачки виконавчого збору.

Суд також враховує, що доказів оскарження постанов про відкриття виконавчих проваджень позивачкою не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору прийняті у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсутні підстави для їх скасування. У зв`язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору задоволенню не підлягають.

Щодо постанов про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин, суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено: за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Правовідносини щодо примусового виконання рішень немайнового характеру врегульовано розділом 8 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 63 Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", частиною першою якої визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Частиною 3 ст. 64-1 Закону передбачено, що в разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З вищезазначеної норми суд вбачає, що при винесенні державним виконавцем постанови про накладення штрафу на боржника, він повинен пересвідчитись, що рішення суду не виконується без поважних на те причин. Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.

Аналізуючи наведені положення статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження". Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 821/1568/16.

Так під час розгляду справи судом встановлено, що 18.12.2021 о 09:00 год. позивач привозила сина за місцем проживання батька. Проте, не залишила дитину з батьком, а згодом забрала дитину та поїхала.

Цього ж дня о 10:00 год. державним виконавцем проведено перевірку за місцем проживання ОСОБА_2 та з його слів складено акт про те, що позивач привозила дитину, вчинила сварку, забрала дитину та поїхала у невідомому напрямку.

У судовому засіданні позивачка пояснила, що так вчинила, бо дитина не бажала зустрічатися з батьком. Коли вона привезла сина, то пішла до машини, щоб їхати, проте дитина розплакалась, благала не залишати з батьком самого і вона забрала її з собою. Дана обставина не заперечується третьою особою.

Проте відповідачем 20.12.2021 було винесено постанову про накладення штрафу на позивачку у розмірі 1700 грн.

Крім того, згідно акту державного виконавця від 23.12.2021 вбачається, що батько дитини визнав те, що дитина з ним залишатися не хотіла, тому рішення суду не було виконано (зв. бік а.с. 124).

Водночас 24.12.2021 державним виконавцем також винесено постанову про накладення штрафу на позивачку.

Позивачка у судовому засіданні зазначала, що виконувала рішення суду, проте дитина не бажала зустрічатися з батьком та після зустрічей з ним була засмучена та плакала. Як мати, вона не могла покинути дитину з батьком чи примусити її залишатися з ним проти волі дитини.

Суд зауважує, що державний виконавець мав пересвідчитись у поважності причин не виконання рішення суду. Натомість акти були складені тільки зі слів батька, не встановивши об`єктивних причин, які унеможливили виконання рішення суду.

Відповідачем не надані докази створення саме позивачкою будь-яких перешкод для спілкування батька з дитиною, навпаки актом перевірки зафіксовано, що позивачка у встановлені час та місце привозила дитину на побачення з батьком, проте зустрічі не були тривалими через небажання самої дитини спілкуватися з батьком.

Відтак, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем дій для виконання рішення суду, проте відсутність бажання дитини спілкуватися з батьком не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Будь-які інші дії позивачки могли б призвести до психологічного тиску на дитину та явно не відповідали б якнайкращим інтересам дитини в аспекті забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.09.2020 у справі № 824/308/20.

Таким чином, перевіривши постанови державного виконавця про накладення штрафу на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про їх протиправність та наявність підстав для скасування.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. (а.с. 4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про накладення штрафу від 20.12.2021 у розмірі 1700 грн. у виконавчому провадженні №67866807.

Визнати протиправною та скасувати постанову Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про накладення штрафу від 24.12.2021 у розмірі 1700 грн. у виконавчому провадженні №67866282.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Снайпера, б.3, м. Охтирка, Сумська обл., 42704 код ЄДРПОУ 34802639) судовий збір у розмірі 908 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска